Рішення № 63154264, 28.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016№910/16147/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16147/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна», м. Київ,

організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство «Варіант», м. Київ,

про стягнення 43 500 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав,

за участю представників:

позивача - Хлєбнікова С.Г. (довіреність від 22.07.2016 №б/н);

відповідача - Вишневського Є.В. (довіреність від 24.10.2016 №б/н);

третьої особи - Ткачука В.В. (довіреність від 01.02.2016 №б/н).

Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - Організація) звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (далі - ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна») з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» (далі - Товариства) 43 500 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2016 порушено провадження у справі.

Організація 19.09.2016 подала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що саме відповідач має нести відповідальність за порушення виключних майнових авторських прав позивача; для правомірного використання музичних творів у своїй господарській діяльності відповідач має надати договори на право використання творів (авторський договір).

Товариство 03.10.2016 подало суду письмові пояснення, в яких зазначило таке: 06.09.2013 Товариством та приватним підприємством «Варіант» (далі - Підприємство) укладено договір №Т-130906/1 про надання рекламно-інформаційних послуг (далі - Договір від 06.09.2013), за умовами якого Підприємство взяло на себе зобов'язання з надання послуг з організації трансляцій аудіороликів та музичних творів, зокрема, шляхом здійснення одноразового та періодичного підбору музичного аудіоматеріалу та організації трансляцій музичного аудіоматеріалу на об'єктах відповідача за допомогою власного комп'ютерного обладнання та програмного забезпечення; на виконання умов Договору від 06.09.2013 сторони складали акти, в яких фіксували музичні твори, трансляцію яких на об'єктах Товариства зобов'язувалося забезпечити Підприємство; у вказаних актах є всі музичні твори, які позивач зазначає у позовній заяві; Підприємством і об'єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав» (далі - Об'єднання) укладено договір від 01.01.2013 №БО/01/01/2013 (далі - Договір №БО/01/01/2013) про сплату винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм, відповідно до якого Підприємство отримало дозвіл на використання у тому числі спірних музичних творів, зокрема, у торговельно-офісному центрі відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2016 залучено до участі у справі Підприємство як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Організація 20.10.2016 подала суду клопотання про застосування судом пункту 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якому просила суд визнати недійсним підпункт 7.1.3 пункту 7.1 Договору від 06.09.2013, якими, зокрема, визначено, що Підприємство є відповідальним за порушення прав інтелектуальної власності на об'єктах Товариства, оскільки зазначені пункти Договору від 06.09.2013 суперечать приписам Конституції України стосовно неможливості перекладення відповідальності за вчинення делікту на іншу особу.

Організація 20.10.2016 також подала суду письмові пояснення щодо:

- розміру компенсації, в яких зазначила, що стягненню підлягає сума компенсації за порушення прав на кожний музичний твір;

- стосовно того, що користувачем творів у здійсненні господарської діяльності в публічному закладі є особа, яка таку діяльність здійснює, в яких наголосила на тому, що відповідач зобов'язаний самостійно отримати дозвіл на використання в своїй господарській діяльності спірних музичних творів.

Підприємство 21.10.2016 подало суду відзив на позовну заяву, в якому вказало, що: Товариство не є належним відповідачем у даному спорі; Підприємство правомірно транслювало зазначені в актах фіксації позивача спірні музичні твори; наведене підтверджується Договором №БО/01/01/2013, укладеним Підприємством і Об'єднанням; перелік фонограм та зафіксованих у них музичних творів наведено у додатках до Договору №БО/01/01/2013, які, зокрема, місять перелічені позивачем музичні твори.

Товариство 21.10.2016, 11.11.2016 і 22.11.2016 подало суду письмові пояснення, в яких зазначило таке: обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ліцензійний договір від 01.11.2014 №ВЧ-01112014/02, укладений позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чеппел» у листопаді 2014 року, а вказує на незаконне використання музичних творів відповідачем у вересні 2014 року; з наданих Організацією доказів неможливо встановити, що використання спірних музичних творів здійснювалося саме відповідачем чи третьою особою, оскільки в торговельно-офісному комплексі, в якому здійснювався відеозапис, проводять господарську діяльність сотні орендарів і власників магазинів; з відеозапису неможливо встановити джерело звучання спірних музичних творів.

Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача і третьої особи надали пояснення у справі, проти задоволення позовних вимог заперечили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.01.2014 Організацією (організація) і ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» (видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір №АВ-24012014/01), за умовами якого:

- видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії Договору №АВ-24012014/01 йому належатимуть, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам відповідно до умов Договору №АВ-24012014/01 (пункт 2.1 Договору №АВ-24012014/01);

- надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третім особам, збір винагороди, її розподіл та виплату (пункт 2.2 Договору №АВ-24012014/01);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації, вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені за захист авторських прав видавника, за умови отримання попередньої згоди видавника (пункт 9.2 Договору №АВ-24012014/01);

- Договір №АВ-24012014/01 вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (пункт 12.1 Договору №АВ-24012014/01).

Відповідно до пункту 3.1 Договору №АВ-24012014/01 ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» надано декларацію №1 щодо переданих в управління музичних творів, а саме:

«Merry go round»; автори твору: Musgraves, Kacey; Osborne, Joshua Shaun; Mcanally, Shane L; виконавець Kacey Musgraves; частка правовласника щодо публічного виконання - 16,67%;

«Stay the night»; автори твору: Hanna, Benjamin Eli; Williams, Hayley; Faye, Carah; Zaslavski, Anton; виконавці Zedd feat Hayley Williams; частка правовласника щодо публічного виконання - 26,25%;

«Let it rock»; автори твору: Carter Dwayne; Kevin Rudolf; виконавці Kevin Rudolf feat Lil Wayne; частка правовласника щодо публічного виконання - 50%.

Із названої декларації вбачається, що позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл» майнові права на зазначені твори на підставі ліцензійного договору від 01.11.2014 №ВЧ-01112014/02-д; дата початку дії Договору №ВЧ-01112014/02-д - 01.01.2014, кінцева дата дії - безстроково.

Отже, на підставі Договору №АВ-24012014/01 Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичні твори «Merry go round», «Stay the night» і «Let it rock».

Що ж до доводів відповідача стосовно того, що фіксація порушення авторських майнових прав відбулася у вересні 2014 року, а Договір №ВЧ-01112014/02-д укладено позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл» 01.11.2014, а тому, на думку відповідача, у позивача відсутні будь-які підстави для стягнення компенсації, то слід зазначити таке.

Згідно з пунктом 11.1 вказаного договору, строк Договору №ВЧ-01112014/02-д термін Договору №ВЧ-01112014/02-д починає обчислюватися з моменту його підписання і з урахуванням положень пункту 11.2 Договору №ВЧ-01112014/02-д, закінчується 31.12.2014; при цьому сторони погодили, що Договір №ВЧ-01112014/02-д в частині надання прав субвидавнику поширюється на період, що передує даті укладання Договору №ВЧ-01112014/02-д, а саме - з 01.01.2014; сторони погодили, що видавець справжнім наділяє субвидавника правом вимагати і одержувати від третіх осіб будь-які види винагород і компенсацій за використання творів, не зібрані до моменту укладення Договору №ВЧ-01112014/02-д іншими субвидавниками видавця або правовласниками творів.

Таким чином, позивач за вказаним договором набув права вимагати і одержувати від третіх осіб будь-які види винагород і компенсацій за використання творів, не зібрані до моменту укладення Договору №ВЧ-01112014/02-д, а саме з 01.01.2014.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» (далі - Постанова №5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом «г» частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті ж 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» (далі - Постанова №12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України «Про авторське право і суміжні права» - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 №18/2011.

Судом враховано, що: відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

З урахуванням наведеного господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що Організацією належними та допустимими доказами доведено її право на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист виключних майнових авторських прав позивача на музичні твори: «Merry go round» (автори твору: Musgraves, Kacey; Osborne, Joshua Shaun; Mcanally, Shane L; виконавець Kacey Musgraves); «Stay the night» (автори твору: Hanna, Benjamin Eli; Williams, Hayley; Faye, Carah; Zaslavski, Anton; виконавці Zedd feat Hayley Williams); «Let it rock» (автори твору: Carter Dwayne; Kevin Rudolf; виконавці Kevin Rudolf feat Lil Wayne).

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У пункті 28 Постанови № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

15.09.2014 і 19.09.2014 представником Організації ОСОБА_1 (представник Товариства адміністратор Ірина відмовилася назвати свої дані, а також відмовилась підписувати акти) проведено фіксації фактів використання музичних творів у торгово-розважальному центрі «Гулівер» (Товариство; м. Київ, площа Спортивна, буд. 1-А), у зв'язку з чим складено акти №22/09/14 і №36/09/14, якими зафіксовано факти публічного виконання музичних творів, зокрема, творів під назвами «Merry go round» у виконанні Kacey Musgraves, «Stay the night» у виконанні Zedd feat Hayley Williams, «Let it rock» у виконані Kevin Rudolf feat Lil Wayne; актами зафіксовано, що публічне виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу здійснюється за допомогою наявного в закладі обладнання, а саме колонок вмонтованих у стелю.

Згідно зі статтею 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Факт публічного виконання спірних музичних творів засвідчується також відеозаписами на дисках Verdatim, якимb підтверджено місце використання саме у закладі Товариства музичних творів «Merry go round», «Stay the night», «Let it rock».

До матеріалів справи долучено вказані диски; суд оглянув відеозаписи фіксації порушення та встановив таке:

- використання музичних творів «Merry go round», «Stay the night», «Let it rock» здійснювалося у приміщенні торговельно-розважального центра «Гулівер», що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Спортивна, буд. 1-А, шляхом публічного виконання у приміщенні центра;

- якість відеозапису та безперервна зйомка дає підстави виключити можливість монтажу.

Отже, судом встановлено, що виключні майнові авторські права на музичні твори «Merry go round», «Stay the night», «Let it rock» належать позивачу; відповідач не надав доказів укладення Товариством угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання вказаних творів.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує на те, що:

- за умовами Договору від 06.09.2013 Підприємство взяло на себе зобов'язання з надання послуг з організації трансляцій аудіороликів та музичних творів, зокрема, шляхом здійснення одноразового та періодичного підбору музичного аудіоматеріалу та організації трансляцій музичного аудіоматеріалу на об'єктах відповідача за допомогою власного комп'ютерного обладнання та програмного забезпечення; на виконання умов Договору від 06.09.2013 сторони складали акти, в яких фіксували музичні твори, трансляцію яких на об'єктах Товариства зобов'язувалося забезпечити Підприємство; у вказаних актах є всі музичні твори, які позивач зазначає у позовній заяві;

- Підприємством і Об'єднанням укладено Договір №БО/01/01/2013 про сплату винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм, відповідно до якого Підприємство отримало дозвіл на використання у тому числі спірних музичних творів, зокрема, у торговельно-офісному центрі відповідача.

Разом з тим, Договір №БО/01/01/2013 підтверджує право Підприємства використовувати спірний музичний твір у своїй господарській діяльності, і не містить положень стосовно того, що Товариству надано право на використання спірного музичного твору у своїй господарській діяльності.

Крім того, Договором №БО/01/01/2013 не передбачено право Підприємства надавати дозвіл іншим юридичним особам на використання у своїй господарській діяльності музичних творів.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про правомірне використання Товариством спірного музичного твору, а тому використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідач процесуальний обов'язок щодо виконання вимог суду не виконав; процесуальним правом з подання доказів, що підтверджують викладені обставини не скористався та не надав суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б спростовували доводи позивача.

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Водночас використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом «а» статті 50 Закону, за яке пунктом «г» частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 Постанови № 5 зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт «г» частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Організацією у зверненні до господарського суду з даним позовом визначено суму компенсації 43 500 грн. (3*10*1 450 грн.) за порушення за виконання музичних творів «Merry go round», «Stay the night», «Let it rock» на користь ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна», виходячи з того, що мінімальна заробітна плата складає 1 450 грн.; сума компенсації складає десять мінімальних заробітних плат як компенсація за використання трьох творів.

У підпункті 51.3 пункту 51 Постанови № 12 наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

Судом враховано, що Товариство припустилося порушення щодо музичних творів вперше, а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, доцільно притягнути відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації у розмірі 20 мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 травня - 1 450 гривень.

Отже, станом на дату прийняття господарським судом рішення з цієї справи з відповідача підлягає стягненню 21 750 грн. (1 450 грн. х 15) компенсації; у задоволенні ж решти позовних вимог слід відмовити.

Що ж до клопотання Організації стосовно визнання пункту 7.1 і підпункту 7.1.3 пункту 7.1 Договору від 06.09.2013 недійсними на підставі пункту 1 частини першої статті 83 ГПК України, то слід зазначити таке.

Так, позивач зазначає, що пункт 7.1, зокрема, його підпункт 7.1.3, Договору від 06.09.2013 не відповідає статті 92 Конституції України і рішенню Конституційного Суду України від 30.05.2001 у справі №1-22/2001.

Рішенням Конституційного Суду України від 30.05.2001 у справі №1-22/2001 за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) вирішено, зокрема, таке: положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами першою і другою статті 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою статті 627 ЦК України, встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, дослідивши умови пункту 7.1 і підпункту 7.1.3 пункту 7.1 Договору від 06.09.2013, суд дійшов висновку про те, що вказаний розділ не суперечить нормам чинного законодавства України, статті 92 Конституції України та вказаному рішенню Конституційного Суду України, а тому суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог у відповідності до статті 83 ГПК України, а відтак клопотання Організації про визнання пункту 7.1 Договору від 06.09.2013 недійсним не підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» (01001, м. Київ, площа Спортивна, 1-А; ідентифікаційний код 23167814) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на поточний рахунок приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (ідентифікаційний код 37396151; п/р 26001010052453 в АТ «Укрексімбанк», м. Києва, МФО 322313) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 15, літера А, нежиле приміщення 18; ідентифікаційний код 39019265) 21 750 (двадцять одну тисячу сімсот п'ятдесят) грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача і 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.12.2016.

Суддя О. Марченко