Рішення № 63148229, 28.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3155/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2169/2016

Категорія 11

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Ковалюка Я.Ю.

секретаря Капущак С.В.

з участю відповідача ОСОБА_2

представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ПАТ «Кредобанк» звернулось в суд з указаним позовом із урахуванням збільшених позовних вимог зазначало, що 08 квітня 2008 року між ВАТ «Кредобанк», яке перейменоване у ПАТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №53F/2008 згідно якого, банк надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 63000 дол. США для придбання житлової нерухомості - однокімнатної квартири на вторинному ринку, загальною площею 38,4 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м. по АДРЕСА_1 з кінцевим терміном повернення 01 березня 2018 року. З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, що виникло на підставі вказаного вище кредитного договору між ВАТ «Кредобанк», відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки №53F/2008-Р від 08.04.2008р., за яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати по зобов'язаннях боржника в повному обсязі та нести солідарну з боржником відповідальність перед кредитором. Відповідно до п.4.9 Кредитного договору банк у випадках передбачених п.2.9 цього договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника. Позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору внаслідок чого станом на 21 березня 2014 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 47410,27 дол. США, що еквівалентно 479279,90 грн, з яких: 39357,31 дол. США, що еквівалентно 397870,92 грн. - заборгованості за кредитом; 5482,56 дол. США, що еквівалентно - 55424,29 грн. заборгованості по процентам; 2570,40 дол. США, що еквівалентно 25984,69 грн. - пені., яку просив стягнути з відповідачів солідарно.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2014 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за договором №53F/2008 від 08.04.2008р. у розмірі 479279,90 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять ) гривень 90 коп. та 3654,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволені позову в частинні стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що позичальником за кредитним договором є ОСОБА_4, тому і відповідати за неналежне виконання умов кредитного договору №53F/2008 від 08 квітня 2008 року повинна вона як сторона кредитного договору в односторонньому порядку. Крім цього, вважає, що судом допущено порушення вимог ч.4 ст.10 ЦПК України щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи внаслідок чого ухвалено незаконне рішення.

ОСОБА_4 рішення суду у справі не оскаржує, тому відповідно ст.303 ЦПК України щодо неї не перевіряється.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити цю скаргу.

Представник ПАТ « Кредобанк» вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим і просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов ПАТ «Кредобанк», суд виходив з того, що ОСОБА_4 належно не виконує зобов'язання за кредитним договором №53F/2008 від 08.04.2008 року, а тому стягнув у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 як поручителя на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за договором №53F/2008 від 08.04.2008р. у розмірі 479279,90 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять ) гривень 90 коп. та 3654,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

З таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом установлено, що 08 квітня 2008 року між ВАТ «Кредобанк», яке перейменоване у ПАТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №53F/2008 згідно якого, банк надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 63000 дол. США з кінцевим терміном повернення 01 березня 2018 року.

Відповідно п.4.1 кредитного договору погашення кредиту здійснюється щомісяця рівними частинами по 530 дол. США не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим Договором та/або додатками до нього.

Пунктами 3.2,3,4 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом ОСОБА_4 зобов'язана сплачувати банку проценти річні у розмірі, що визначаються як ставка LIBOR 3м збільшена на маржу 6,99%, яка може змінюватись.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, що виникло на підставі вказаного вище договору між ВАТ «Кредобанк» відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки №53F/2008-Р від 08.04.2008р., за яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати по зобов'язаннях боржника в повному обсязі та нести солідарну з боржником відповідальність перед кредитором.

Позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 21 березня 2014 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 47410,27 дол. США, що еквівалентно 479279,90 грн.

Згідно довідки-розрахунку поданого банком загальна сума заборгованості за кредитним договором на 21 березня 2014 року становить 47410,27 дол. США, що еквівалентно 479279,90 грн, з яких: 39357,31 дол. США, що еквівалентно 397870,92 грн. - заборгованості за кредитом; 5482,56 дол. США, що еквівалентно - 55424,29 грн. заборгованості по процентам; пеня 2570,40 дол. США, що еквівалентно 25984,69 грн.

Розмір заборгованості за кредитним договором позичальник ОСОБА_4 не оспорює.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції вірно вважав, що є підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «Кредобанк» та стягнення з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором відповідно до умов договору та ст. ст. 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Разом з тим, ПАТ «Кредобанк» слід відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 заборгованість за договором №53F/2008 від 08.04.2008р. у розмірі 479279,90 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять ) гривень 90 коп. та 3654,00 грн. витрат по оплаті судового збору з таких підстав.

Згідно договору поруки №53F/2008-Р від 08.04.2008року укладеного між ВАТ «Кредобанк», позичальником ОСОБА_4 та поручителем ОСОБА_2 поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати по зобов'язаннях позичальника в повному обсязі та нести солідарну з боржником відповідальність перед кредитором.

Пунктом 4.6. договору поруки №53F/2008-Р від 08.04.2008року передбачено, що цей договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань по кредитному договору №53F/2008 від 8 квітня 2008 року (а.с.11).

Частиною першою статті 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої стаття 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від установлення строку її дії на підставі договору чи закону, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, що визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не означають, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу.

На виконання умов кредитного договору №53F/2008 від 8 квітня 2008 року ВАТ «Кредобанк» 11.04.2008 року перерахував на рахунок ОСОБА_4 63000 дол. США (а.с.10).

Відповідно п.4.1 кредитного договору щомісячне погашення кредиту рівними частинами по 530 дол. США боржником здійснено частково в розмірі 81дол. США 56 центів у червні 2012 року, що підтверджується розрахунком заборгованості по кредиту (а.с.12-15) а тому з липня 2012 року несплачена заборгованість вважається простроченою.

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом.

Тобто банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором з грудня 2011 року) пред'явити вимоги до поручителя.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року № 6-126 цс16, яка згідно зі ст. 360 7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Повідомлення - вимогу поручителю ОСОБА_2 банк надіслав 22 жовтня 2013 року, а з позовом до суду звернувся 7 березня 2014 року, тобто після закінчення строку існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя щодо виконання зобов'язань за кредитним договором №53F/2008 від 8 квітня 2008 року (а.с.18).

За висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах N 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, N 6-6цс14 від 17 вересня 2014 року, N 6-190цс14 від 21 січня 2015 року, N 6-32цс14 від 10 вересня 2014 року, N 6-125цс14 від 17 вересня 2014 року, строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

За таких обставин, звернення до суду після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

За правилами п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з підстав встановлених п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмові ПАТ «Кредобанк» у задоволенні позову.

Згідно зі змістом ч.ч. 1,3,5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задовольнити частково. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2014 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за договором №53F/2008 від 08.04.2008р. у розмірі 479279,90 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять ) гривень 90 коп. та 3654,00 грн. витрат по оплаті судового збору скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення.

Відмовити публічному акціонерному товариству «Кредобанк» у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №53F/2008 від 08.04.2008р. у розмірі 479279,90 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять ) гривень 90 коп. та 3654,00 грн. витрат по оплаті судового збору у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_2 4019,4 грн. (чотири тисячі дев'ятнадцять гривень сорок копійок) судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Судді: В.Д. Фединяк

Р.Й.Матківський

Я.Ю.Ковалюк