Рішення № 63139081, 24.11.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Провадження № 2/711/316/16

Справа № 712/8159/15-ц

Додаткове Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року Придніпровський районний суд м. Черкаси

В складі: головуючої - судді Колода Л.Д.

при секретарі Остапець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» про визнання кредитного та договору застави недійсними,-

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ КБ «Правекс Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13 вересня 2016 року позов задоволено. На вищевказане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Згідно ухвали апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2016 року вищевказану цивільну справу повернуто суду для постановлення додаткового рішення по вимогах зустрічного позову.

Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивує тим, що між нею та АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» було укладено кредитний договір №839-001/07Р від 30.01.2007 р., за умовами якого банк надав кредит в іноземній валюті для своєчасної оплати відповідачем вартості автомобіля, у розмірі 10590,00 доларів США.

За умовами кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 10590,00 доларів США строком до 30.01.2014 року зі сплатою 11,99 відсотків річних. За умовами кредитного договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник в свою чергу зобов'язався здійснювати своєчасне погашення частини кредиту відповідно до графіку, що є невід'ємним додатком до кредитного договору, щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у повному розмірі у строк, визначений кредитним договором. Згідно п.4.1. кредитного договору, видача кредиту здійснюється шляхом видачі грошових коштів із каси банку після укладання договору застави і надання позичальником банку документа, що підтверджує страхування заставленого майна на користь банку. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 10590,00 доларів США.

Згідно п. кредитного договору, кредит надається строком до 30.01.2014 року.

Згідно договору застави транспортного засобу №839-001/07Р від 13.01.2007 року ОСОБА_1 передала АКБ «Правекс-Банк» в заставу автомобіль марки DACISA модель Logan 1,4 реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач вважає кредитний договір незаконним, в зв»язку з тим, що автомобільні салони здійснюють продаж в національній валюті України - гривні і банком на рахунок автосалону перераховувалися саме гривні, а не долари США. В зв»язку з цим вона не отримувала будь-якої суми кредиту у валюті. Про своє порушене право вона дізналася 03.08.2015 року після ознайомлення з матеріалами позовної заяви. Порушення своїх прав вважає в тому, що банк не мав права здійснювати господарську діяльність, не мав ліцензії на здійснення валютних операцій та здійснював дії, що мають ознаки злочину. Крім цього позивач при зверненні з позовом до суду , не надав Статут 2007 року. Також позивач не подавала відповідачу заяву про купівлю іноземної валюти для фізичної особи.

Позивач вважає, що при укладенні кредитного договору були порушені норми ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України кредитний договір повинен бути визнаний недійсним.

В зв»язку з цим просить постановити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір №839-001/07Р від 30.01.2007 р., та застави транспортного засобу №839-001/07/07Р від 30.01.2007 року , укладені між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 та застосувати наслідки недійсності правочину, а також вилучити з реєстру заборон і обтяжень заставленого майна - автомобіля марки DACISA модель Logan 1,4 реєстраційний номер НОМЕР_1. Визнати неправомірними та незаконним дії відповідача.

Позивач по зустрічному позову ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила зустрічний позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ КБ «Правекс Банк» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду по повідомив.

Заслухавши пояснення позивача , дослідивши письмові докази справи, в результаті повного, всебічного та об'єктивного їх дослідження, суд вважає, що зустрічний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів з приводу поданого позову.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з /рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового ібороту, вимог розумності та справедливості. За своєю правовою природою договір є правочином та основною підставою виникнення довільних прав та обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних справ та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та а умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положенні параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом і не випливає із суті кредитного договору. В той же час, договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовувати в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, закон не забороняє використання іноземної валюти на території України, а навпаки, регламентує порядок використання, в тому числі фінансовими установами.

Згідно статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - гроші національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власні ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Крім того, ч. 2 статті 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тобто, положення Цивільного кодексу України надають право за домовленістю старі визначати в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 30 січня 2007 року між АКБ «ПРАВЕКС -БАНК», правонаступником всіх прав та обов'язи якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №839-001/07Р від 30.01.2007 року за умовами якого банк надав кредит в іноземній валюті для своєчасної оплати відповідачем вартості автомобіля в сумі 10 590 дол. США. Підписання даного договору позичальник підтверджує, що цей договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов'язковими для позичальника; повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе всі умови цього договору, свої права та обов'язки за договором погоджується з ними; даний договір, був власноруч підписаний ОСОБА_1, і свідчить про те, що вона погодилась з його умовами. Крім того, додатком № 2 до кредитного договору №839-001/07Р від 30.01.2007р. надано графік погашення кредиту.

Тому суд вважає, що відповідачем по зустрічному позову було надано повну, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію, пов'язану з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Суд вважає неспроможними доводи позивача про те, що банк не мав індивідуальної ліцензії Національно го банку України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Видача індивідуальних ліцензій здійснюється Національним банком України у порядку, встановленому Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженому Постановою Правління НБУ № 483 від 14.10.2004.Національним Банком України 10.09.2010 року опубліковано Лист №18-311/4539-15626, у якому коментується справа за позовом фізичної особи до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту в іноземній валюті та договору поруки недійсними, у зв'язку з відсутністю індивідуальної ліцензії. Так, Національним Банком України зазначено, що надання кредитів в іноземній валюті на підставі отримання ліцензії та спеціального дозволу (генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій) є достатнім. Аналогічна позиція викладена в Узагальнені судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.), підготовленого суддею Верховного Суду України Луспеником Д.Д. та головним консультантом відділу узагальнення судової практики управління вивчення та узагальнення судової практики Мельник З.П.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями згідно з п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п. 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене [Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови [отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

-неторговельні операції з валютними цінностями;

-операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів- нерезидентів у грошовій одиниці України;

-залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

-залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

-інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

Ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов»язання на сплату процентів та інших зборів.

Стаття 1054 ЦК України визнана чає предмет кредитного зобов'язання таким чином, що за кредитним вором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, проценти є обов'язковою умовою кредитного договору. Тому доводи ОСОБА_1 про те, що кредитний договір повинен бути визнаний недійсним не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно ч.ч.1,4, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статі ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.. 58 ЩІК України належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Крім цього суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Згідно ст..256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Оскільки, щодо захисту прав споживача та визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним не встановлена спеціальна позовна давність, то для вирішення даного спору застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (с 257 ЦК України).

П.28 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 p.. передбачено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину., а відповідно до частини першої статті 261 ЦК У країни від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки Договір про надання споживчого кредиту був укладений 30 січня 2007 року, то саме з цього дня у відповідності з вимогами ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності. Перший зустрічний позов був поданий 23 листопада 2015 року, тобто після сплаву строку позовної давності (Постанова ВСУ № 2/ 692 (02/244) від 26.11.2002 р.) . Відповідно до ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Відповідач про застосування строку позовної давності заявив. Тому в зустрічному позові слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст.192, 202, 215,256,257,524,526,626-661,1054 ЦК України , ст. ст. 8,10, 11, 60, 74, 88, 212, 213, 215, 223 - 228 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

В зустрічному позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» про визнання кредитного та договору застави недійсними - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції до апеляційного суду Черкаської області.

Головуючий: Л. Д. Колода