Рішення № 6313108, 06.08.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2009 Справа № 3/108-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Каховка Херсонської області

до Відкритого акціонерного товариства "Бериславський сирзавод", м. Берислав Херсонської області

про стягнення 12683 грн. 00 коп.

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, свідоцтво;

від відповідача на засідання суду не прибув.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 12683,00 грн., посилаючись на невиконання Відкритим акціонерним товариство «Бериславський сирзавод»(відповідач) умов договорів підряду.

В судовому засіданні 06.08.2009 року позивачем у відповідності до вимог ч.4 ст.22 ГПК України надано Заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.25), в якій просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 12683,00 грн., пеню в сумі 1604,45 грн., річні в сумі 200,56 грн., інфляційні в сумі 1289,59 грн. та судові витрати.

Відповідач повідомлений належним чином про час та дату судового засідання. Ухвалу господарського суду про порушення справи отримав 26.06.2009 року., що підтверджується повідомленням про вручення (а.с.20). Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист: в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, причину неявки в судове засідання не повідомив, відзиву на позовну заяву не надіслав.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами справи відповідно до ст..75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

27 жовтня 2007 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Бериславський сирзавод»(далі –товариство) укладено Договір №4 по обслуговуванню приборів аміачного холодильного устаткування.

1 лютого 2008 року між позивачем та товариством укладено Договір №1/08 на виконання ремонту, монтажу, ревізії та наладці холодильного обладнання.

Договір №4 від 27.10.07. та Договір №1/08 від 01.02.08. (далі – Договори) за своєю правовою природою є договорами підряду, тому суд застосовує до спірних правовідносин сторін параграф 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Вищевказані Договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно умов даних Договорів позивач приймає на себе обов»язки по обслуговуванню приборів аміачного холодильного обладнання та ремонту, монтажу, ревізії та наладці холодильного обладнання.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За умовами п.4.1. Договорів оплата виконаних робіт проводиться згідно акту виконаних робіт.

Відповідно до умов Договорів позивачем виконано роботу на загальну суму

17441,00 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт (а.с.11, 12, 13):

- акт №20/08 за червень 2008 року на суму 4258,00 грн.;

- акт №28 за вересень 2008 року на суму 953,00 грн.;

- акт №29/08 за вересень 2008 року на суму 12230,00 грн.

Вищевказані акти виконаних робіт підписані відповідачем без зауважень, що свідчить про належне виконання умов Договорів з боку позивача.

Позивач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 4758,00 грн., що

підтверджується банківськими виписками (а.с.14,15). Заборгованість перед позивачем складає суму 12683,00 грн.

6 травня 2009 року між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що сума заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Бериславський сирзавод»складає 12683,00 грн.

18 травня 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію (а.с.17) з проханням сплатити суму боргу, але відповідач залишив її без відповіді та реагування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в сумі 12683,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.6.1. Договорів у випадку прострочення оплати товариство сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”№543/96-ВР від 22.11.96. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Позивачем у розрахунку пені не враховано вимог ч.6 ст.232 ГК України. Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 1490,18 грн..

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

          Суд перевірив розрахунки позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1289,59 грн. за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») та дійшов висновку, що позивачем допущено арифметичну помилку при підрахунку та зазначає, що стягненню підлягає сума в розмірі 1180,42 грн. Суд перевірив розрахунки позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 200,56 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

                    Оскільки позивач на підставі ч.4 ст.22 ГПК України до прийняття рішення зі справи збільшив на 3094,60 грн. позовні вимоги в частині стягнення пені, річних та інфляційних, - суд, відповідно до п.4.2. Роз»яснення ВАСУ від 04.03.98. №02-5/78 та п.38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. №15 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93. №50), - дійшов висновку щодо стягнення з позивача в доход державного бюджету 30,95 грн. державного мита.

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що в прийнятті до розгляду Заяви про збільшення позовних вимог (а.с.25) суд не вбачає порушення прав відповідача, оскільки на вищевказаній заяві є штамп товариства та підпис директора від 03.08.2009 р.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вказаних правових норм і керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

                                        в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Бериславський сирзавод»(74300, м.Берислав Херсонської області, вул..Херсонська, 125, р/р 26006302200014 в Херсонській філії АКБ «Форум», МФО 342252, код ЄДРПОУ 00447497) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (74800, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р 26001052300750 в Херсонській філії КБ «Приватбанк»м.Каховка, МФО 352479) основного боргу в сумі 12683,00 грн., пеню в сумі 1490,18 грн., річні в сумі 200,56 грн., інфляційні в сумі 1180,42 грн., в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 155,54 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (74800, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р 26001052300750 в Херсонській філії КБ «Приватбанк»м.Каховка, МФО 352479) в доход державного бюджету України, код отримувача - 24104230 Управління Державного казначейства у м. Херсоні, банк ГУДКУ в Херсонській області, МФО - 852010, р\рахунок № 31119095700002, держмито в доход держбюджету, код призначення платежу - 22090200, символ звітності 095 –30 грн.95 коп. державного мита.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання повного

тексту рішення, оформленого відповідно

до ст.84 ГПК України, –06.08.2009 року