Рішення № 63126862, 29.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 300/535/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Готри Т.Ю., Джуги С.Д.,

при секретарі Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу освіти Воловецької районної державної адміністрації на рішення Воловецького районного суду від 03 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Абранського дошкільного навчального закладу, відділу освіти Воловецької районної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Абранського дошкільного навчального закладу (далі Абранський ДНЗ), відділу освіти Воловецької районної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування вимог посилалася на те, що наказом Абранського ДНЗ від 01.12.2008 № 2-к вона прийнята на роботу на посаду вихователя Абранського ДНЗ. 29.05.2015 її було незаконно звільнено, у звязку з чим вона уже зверталася до суду, і рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 11.09.2015 було поновлено ОСОБА_1 на посаді вихователя Абранського ДНЗ з 29.05.2015; стягнуто з Абранського ДНЗ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.05.2015 по 11.09.2015 у сумі 5468 грн. та 1000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Наказом Абранського ДНЗ від 13.10.2015 № 25 було виконано судове рішення та фактично поновлено її на роботі.

Наказом Абранського ДНЗ від 31.05.2016 № 11 ОСОБА_1 звільнено з роботи по закінченню строку договору.

Таке звільнення вважає незаконним, оскільки вона стала постійним працівником Абранського ДНЗ, так як за змістом ч. 2 ст. 39-1 ЦК України трудові договори, які були переукладені між сторонами без визначення їх строку вважаються такими, що укладені на невизначений строк, у звязку з чим у відповідача були відсутні підстави звільняти ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, з урахуванням того, що сторони не погоджували між собою укладання строкового трудового договору.

Посилаючись на дані обставини, уточнивши 06.09.2016 позовні вимоги, остаточно просила визнати незаконним її звільнення, проведене на підставі наказу Абранського ДНЗ від 31.05.2016 № 11; поновити її на посаді вихователя Абранського ДНЗ із 31.05.2016; стягнути солідарно з Абранського ДНЗ та відділу освіти Воловецької РДА на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 50 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Воловецького районного суду від 03.10.2016 позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1на посаді вихователя Абранського ДНЗ із 31.05.2016. Стягнуто з відділу освіти Воловецької РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.05.2016 по 03.10.2016 в сумі 6300,54 грн. та 25000,00 грн. моральної шкоди. Стягнуто з відділу освіти Воловецької РДА на користь держави судовий збір в сумі 1194,45 грн.

На це рішення подав апеляційну скаргу відділ освіти Воловецької РДА. Вважає, що судом першої інстанції було безпідставно стягнуто з відділу освіти Воловецької РДА кошти у відшкодування моральної шкоди, оскільки така не була доведена позивачкою; немає причинно-наслідкового звязку між заподіянням позивачу моральної шкоди та протиправними діями саме цього відповідача; така шкода була завдана з вини Абранського ДНЗ, що є окремою юридичною особою, самостійним господарюючим субєктом. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносин фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом Абранського ДНЗ від 01.12.2008 № 2-к ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду вихователя Абранського ДНЗ. 29.05.2015 її було незаконно звільнено, у звязку з чим вона уже зверталася до суду. Так, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 11.09.2015 скасовано рішення Воловецького районного суду від 21.07.2015 та ухвалено нове рішення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді вихователя Абранського ДНЗ з 29.05.2015. Стягнуто з Абранського ДНЗ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.05.2015 по 11.09.2015 у сумі 5468 грн. та 1000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Указане рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11.09.2015 залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.03.2016.

Цим рішенням, що має преюдиційне значення, встановлено, що ОСОБА_1 стала постійним працівником Абранського ДНЗ, у Абранського ДНЗ були відсутні підстави звільняти ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, з урахуванням того, що сторони не погоджували між собою укладання строкового трудового договору.

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, які були переукладені між сторонами без визначення їх строку вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Наказом Абранського ДНЗ від 13.10.2015 № 25 було виконано судове рішення та фактично поновлено її на роботі.

Проте вподальшому, наказом Абранського ДНЗ від 31.05.2016 № 11 ОСОБА_1 звільнено з роботи по закінченню строку договору з 31.05.2016.

Оскільки ОСОБА_1 стала постійним працівником Абранського ДНЗ, з урахуванням того, що сторони не погоджували між собою укладання строкового трудового договору, у Абранського ДНЗ були відсутні підстави звільняти позивачку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за закінченням строку договору.

Отже висновок місцевого суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 є правильним.

Абранський ДНЗ таке рішення не оскаржував, а отже погодився з тим, що право позивача було порушено.

В судовому засіданні апеляційного суду сторони ствердили, що на виконання рішення Воловецького районного суду від 3 жовтня 2016 року позивача поновлено на роботі та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Звільнення ОСОБА_1 відбулося з грубим порушенням трудового законодавства вдруге протягом року. Причому звільнення було проведене після поновлення на посаді позивача на підставі судового рішення, що набрало законної сили, в якому містяться висновки з питань порушення трудового законодавства відповідачем. Звільнення з роботи потягло за собою негативні наслідки у формі моральних страждань позивача, на утриманні якої знаходиться двоє неповнолітніх, і яка після звільнення з роботи позбавлена засобів до існування. Суд бере до уваги, що для відновлення свого порушеного права позивач знову змушена була звертатися до суду.

Проте судова колегія вважає, що визначений місцевим судом розмір моральної шкоди є зависоким. З урахуванням характеру та обсягу немайнових втрат, зазначених ОСОБА_1, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, у відшкодування моральної шкоди на користь позивачки слід стягнути 3000 грн.

Разом з тим, задовольняючи вимоги про стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди із відділу освіти Воловецької РДА, суд першої інстанції виходив з того, що цей орган є розпорядником бюджетних коштів щодо фінансування Абранського ДНЗ.

Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Із відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Абранський ДНЗ (дитячий садок) є юридичною особою, його засновником є Абранська сільська рада Воловецького району.

Згідно статуту Абранського ДНЗ є самостійним господарюючим статутним субєктом (п. 1.1). Засновник або уповноважений ним орган здійснює фінансування дошкільного закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей (п. 1.3.). Джерелами фінансування дошкільного закладу є кошти засновника; батьків або осіб, що їх замінюють; добровільні пожертвування і цільові внески фізичних та юридичних осіб (10.1). Керівник дошкільного закладу, зокрема, приймає на роботу та звільняє з роботи працівників дошкільного закладу (п. 8.1).

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що кошти у відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу незаконним звільненням, необхідно стягнути саме з Абранського ДНЗ.

За таких обставин, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції у частині вирішення вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення - стягнення на користь ОСОБА_1 коштів у відшкодування моральної шкоди саме із Абранського ДНЗ.

Відповідно до статті 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з Абранського ДНЗ.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п.3, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу відділу освіти Воловецької районної державної адміністрації задовольнити.

Рішення Воловецького районного суду від 03 жовтня 2016 року в частині стягнення з відділу освіти Воловецької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральної шкоди скасувати, та у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу освіти Воловецької районної державної адміністрації про стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Абранського дошкільного навчального закладу на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Абранського дошкільного навчального закладу на користь держави судовий збір в сумі 1194 (тисячу сто девяносто чотири) гривні 45 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча

Судді: