Постанова № 63054381, 24.11.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 листопада 2016 р. Справа № 802/1697/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Коляденка Олександра Леонідовича

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Клюси Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (відповідач 1), апеляційної атестаційної комісії Північного регіону №6 (відповідач 2), Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (відповідач 3)

про: визнання протиправними та скасування висновків

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, апеляційної атестаційної комісії Північного регіону №6 про визнання протиправними та скасування висновків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами атестації атестаційною комісією прийнято рішення про службову невідповідність позивача займаній посаді та переміщення на нижчу посаду. За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення атестаційної комісії №7 ГУНП України у Вінницькій області апеляційною атестаційною комісією Північного регіону №6 було прийнято рішення, оформлено протоколом ОП "15.00037302.0036654 від 28.09.2016 року, яким було скасовано рішення атестаційної комісії та прийнято нове: "4- займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

На переконання ОСОБА_1 висновки атестаційної комісії та апеляційної атестаційної комісії є протиправними, оскільки, згідно Закону України "Про Національну поліцію", підстав для проведення атестації позивача не існувало, атестація проводилася з порушенням вимог Закону України "Про професійний розвиток працівників" та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 р. за № 1445/27890 (далі - Інструкція №1465), згідно якої атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження). Зазначені критерії не були враховані відповідачами при прийнятті рішень про невідповідність позивача займаній посаді. Тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У ході судового розгляду справи усною ухвалою із занесенням до журналу судового засідання судом було залучено до участі у справі Головне управління Національної поліції у Вінницькій області в якості відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в адміністративному позові, та просили задовольнити.

Представники відповідачів - атестаційної комісії № 7 Головного управління Національної комісії у Вінницькій області та апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 6 в судове засідання не з'явились з невідомих для суду причин, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача - Головного управління Національної комісії у Вінницькій області у судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав, наведених у письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 наказом т.в.о. начальника Головного управління національної поліції у Вінницькій області №1о/с від 06.11.2015 року призначено начальником слідчого відділення Іллінецького відділення поліції Гайсинського відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області з 07.11.2015 року та присвоєно спеціальне звання - підполковник поліції.

Наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Вінницькій області №146 від 12.02.2016 року "Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління національної поліції у Вінницькій області" було призначено проведення атестування поліцейських Вінницької області з 15.02.2016 року, створено атестаційні комісії та визначені заходи щодо організації її проведення , передбачені п. 1 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015 року.

Наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Вінницькій області № 620 від 25.05.2016 року "Про затвердження персонального складу атестаційних комісій ГУНП у Вінницькій області" затверджено персональний склад атестаційної комісії №7 ГУНП у Вінницькій області.

ОСОБА_1 пройшла тестування на застосування загальних навичок, набравши 31 бал із 60 можливих та професійне тестування, набравши 44 бали із 60 можливих.

За змістом наявного у матеріалах справи атестаційного листа, складеного на підполковника поліції ОСОБА_1, начальника слідчого відділення Іллінецького відділення поліції Гайсинського відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області, остання, за період служби на займаній посаді зарекомендувала себе виключно з позитивної сторони, як грамотний фахівець, ініціативний і принциповий працівник. До виконання службових обов'язків ставилася чесно і сумлінно, за своїми особистими, професійними та діловими якостями підполковник поліції ОСОБА_1 при вирішення службових питань проявила себе дисциплінованим та принциповим працівником, відзначалась умінням будувати стосунки з громадянами та колективом по службі та має авторитет як в колективі, так і серед населення.

Під час проходження служби завжди прагнула до вдосконалення службової діяльності, відповідальна, морально стійка, рішуча, організована, завжди контролює власні емоції. Підполковнику поліції ОСОБА_1 властивий високий рівень культури, постійне прагнення підвищення свого освітнього та культурного рівнів, добрий стан здоров'я та фізичної підготовки, уміння володіти табельною зброєю.

Згідно з протоколом ОП №15.00006032.0036654 від 09.06.2016 року атестаційною комісією за результатами співбесіди прийнято рішення про проходження позивачем опитування із застосуванням поліграфу, результати якого оформлено довідкою №87 від 25.07.2016 року.

На підставі розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення атестаційною комісією №7 прийнято рішення, що підполковник поліції ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність (протокол ОП № 15.000036456.0036654 від 20.09.2016 року).

Згідно змісту висновків атестаційної комісії №7 підставами для прийняття рішення щодо невідповідності займаній посаді є те, що рівень знань нормативної бази позивачем є недостатнім як для керівника.

Не погоджуючись з висновком зазначеної атестаційної комісії №7, позивач оскаржила його до апеляційної атестаційної комісії Північного регіону №6, однак, за результатом розгляду скарги відповідно до протоколу ОП №15.00037302.0036654 від 28.09.2016 року скасовано висновок атестаційної комісії та прийнято нове рішення "4- займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

Згідно змісту висновків апеляційної комісії №6 підставами для прийняття такого висновку стали низький рівень теоретичних знань та професійних якостей. Крім того до уваги взято інформацію поліграфа.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить з наступного.

02.07.2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ (далі - Закон №580-VІІІ), який відповідно до преамбули, визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з пунктом 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) ч.7 ст.15 та ч.5 ст.21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року. Закон опублікований 06.08.2015 року та набрав чинності 07.11.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580-VІІІ, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до п. п. 9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закон №580-VІІІ, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Як визначено пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань, зокрема старший прапорщик міліції - старший сержант поліції.

Як слідує із матеріалів справи, позивач на підставі його особистої заяви прийнята на службу в поліцію згідно наказу від 06 листопада 2015 року №1 о/с «По особовому складу» в порядку переатестування. При цьому, вказаний наказ не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду, також свідчить про те, що Головне управління національної поліції України у Вінницькій області визнано позивача таким, що відповідає вимогам до поліцейських, передбаченими Законом №580-VІІІ.

Зазначений наказ не дозволяє будь-яке подвійне трактування підстав для його прийняття. Прийнявши такий наказ Головним управлінням національної поліції України у Вінницькій області взято на себе відповідальність за його достовірність, а саме, за відповідність позивача вимогам до поліцейських та за його призначення в порядку переатестування.

До того ж відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Зазначена норма не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Та обставина, що при прийнятті позивача на службу в поліцію для нього не проводився конкурс на зайняття посади в поліції, не породжує право проводити відповідний конкурс в подальшому, тобто для вже призначеного на посаду працівника.

Статтею 59 Закону №580-VІІІ визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського. Згідно з приписами ст. 58 Закону №580-VІІІ призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Таким чином, оскільки позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктів 9 та 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення за його згодою він вважається відповідно до статті 58 цього Закону призначеним безстроково.

Аналіз пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №580-VІІІ свідчить про те, що вказана норма не визначає будь-якого окремого порядку прийняття на службу в поліцію, а визначає порядок прийняття на службу в поліцію осіб, які проходили службу в органах міліції, у зв'язку з ліквідацією цих органів - суб'єктів публічного права та утворення органів поліції.

Наявність тимчасового штату органу не виключає прийняття на службу безстроково, як і наявність затвердженого постійного штату органу не виключає прийняття на службу тимчасово. Згідно з ч.2 ст.58 Закону №580-VІІІ строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту. Прийняття на службу постійно або тимчасово встановлюється наказом згідно з яким приймається на службу особа.

Враховуючи зазначене вище суд прийшов до переконання, що за відсутності у наказі від 06 листопада 2015 року №1 о/с «По особовому складу» жодних застережень про тимчасовість призначення на посаду ОСОБА_1, відтак остання з 07.11.2015 року проходить служу на посаді в органах Національної поліції у відповідності до ст.58 Закону України №580-VІІІ безстроково.

Законом України №580-VІІІ також визначені мета та підстави атестування поліцейських. Відповідно до ч.1 ст.57 Закону атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведені у частині 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна із зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Відтак мета атестування, закріплена у частині першій вищезазначеної статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Закріплену у частині 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» мету атестування відповідач - ГУНП необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів.

Відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі №21-42а12 встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20.12.1990 №565-XII "Про міліцію", Законом України від 02.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Така ж правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду №11 від 29.09.2016 року.

Враховуючи те, що положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України "Про Національну поліцію" не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестуванню, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає за можливим застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 року № 4312-VI (далі - Закон № 4312-VI).

Статтею 12 Закону № 4312-VI визначені категорії працівників, які не підлягають атестації, зокрема згідно з частиною першою цієї статті не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача було призначено на посаду наказом т.в.о. начальника ГУ ПН у Вінницькій від 06.11.2015 року № 1 о/с вперше. Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України «Про професійний розвиток працівників» та Закону України «Про Національну поліцію».

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Таким чином, саме атестаційний лист є основним документом, який розглядається атестаційними комісіями.

Пунктами 3 та 4 розділу IV Інструкції № 1465 визначено, що атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа керівник не має тримісячного строку спільної служби з поліцейським, який атестується, то такий лист складається заступником керівника або прямим керівником, який має строк спільної служби понад 3 місяці.

При цьому за змістом пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії (пункт 9 Розділу ІV Інструкції № 1465).

З атестаційного листа стосовно позивача вбачається, що ОСОБА_1 охарактеризована безпосереднім керівником виключно з позитивного боку, зокрема на професійному рівні підготовлена на достатньо високому рівні. Висновок прямого керівника, зазначений у атестаційному листі - "займаній посаді відповідає".

Згідно з пунктом 10 Розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу (пункт 10 Розділу ІV Інструкції № 1465).

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримала 31 бал на тестування загальних навичок та 44 бали з професійного тестування.

Пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465 визначено, що атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Відповідно до пункту 15 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно з пунктами 20, 21, 23 Розділу ІV Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Таким чином, аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що, приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх критеріїв, визначених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, а не виходити лише з тестування на рівень теоретичних знань.

Згідно з протоколом від 20 вересня 2016 року ОП № 15.00006032.0036654 засідання атестаційної комісії №7 ГУ НП у Вінницькій області членами комісії під час проведення атестації позивача було досліджено декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", інформацію з відкритих джерел. Зауважень щодо вказаних документів атестаційною комісією не зазначено.

Із змісту оскаржуваного рішення апеляційної атестаційної комісії Північного регіону №6, оформленого протоколом ОП № 15.00037302.0036654 від 28.09.2016р. підставою для висновку про невідповідність займаній посаді та звільнення позивача слугували: низький рівень теоретичних знань та професійних якостей, результати тестування на поліграфі.

Так, апеляційною атестаційною комісією згідно з протоколом від 28 вересня 2016 року ОП № 15.00037302.0036654 було досліджено декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", інформацію з відкритих джерел. Зауважень щодо вказаних документів - не зазначено.

Крім того, зі змісту рішення неможливо встановити на підставі яких документів апеляційною атестаційною комісією зроблено висновок щодо низького рівня теоретичних знань та професійних якостей ОСОБА_1

Щодо результатів тестування позивача на поліграфі суд зазначає таке.

Згідно протоколу засідання атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОП №15.00006032.0036654 від 09.06.2016 року, атестаційною комісією ініціювалося питання перевірки ОСОБА_1 за допомогою використання поліграфа.

Пунктом 8 Інструкції щодо застосування комп'ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2004 р. № 842 (Далі - Інструкція № 842), щодо оформлення та зберігання матеріалів інтерв'ю з використанням поліграфа визначено, що після закінчення роботи спеціаліст поліграфа готує довідку про результати проведеного дослідження. Довідка повинна відображати такі відомості: Загальна частина; Підстави проведення інтерв'ю та його мета; Місце і час проведення інтерв'ю; Поліграф, що використовувався, та кількість каналів реєстрації психофізіологічних показників; Назви основних тестових блоків опитувальника; Загальні відомості про спеціаліста поліграфа; Опис отриманих результатів та їх обговорення; Отримані позитивні реакції за кожним пред'явленим тестом; Додаткова інформація, якщо вона є важливою.

Згідно п. 1.8 Інструкції № 842, До роботи з поліграфом та проведення психофізіологічного інтерв'ю допускаються фахівці, які пройшли спеціальну підготовку та мають відповідний допуск (сертифікат, посвідчення) МВС України.

Проаналізувавши зміст інформації про результати поліграфічного опитування від 25.07.2016 року, що оформлене Довідкою №87, суд зазначає, що в порушення вимог Інструкції № 842, відомості та обставини, які передбачені пунктом 8 щодо позивача вказані не у повному обсязі. Зокрема, відсутні такі відомості: місце і час проведення інтерв'ю; поліграф, що використовувався, та кількість каналів реєстрації психофізіологічних показників; назви основних тестових блоків опитувальника; опис отриманих результатів та їх обговорення.

Відповідно до п. 7.2 Інструкції № 842, орієнтувальна інформація, що отримується в результаті скринінгової перевірки, є підставою зробити додаткову перевірку наданих відомостей про кандидата, здійснити службову перевірку щодо працівників органів внутрішніх справ України.

Однак у ході атестації та по її завершенню встановленні під час опитування з використанням поліграфа обставини причетності позивача до неправомірної діяльності не перевірялись, що може свідчити про їх безпідставність. Крім цього, дані отриманні з використанням поліграфа, без їх додаткової перевірки у встановлений законом спосіб не відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості в процесі доказування.

Враховуючи викладене та відсутність підстав передбачених ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" щодо проведення атестування ОСОБА_1 оскаржувані рішення атестаційної комісії № 7 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 20 вересня 2016 року, оформлене протоколом ОП № 15.00006032.0036654 та рішення апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 6 від 28 вересня 2016 року, оформлене протоколом ОП № 15.00037302.0036654 є такими, що прийняті протиправно.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Проте з матеріалів даної справи, не є можливим встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач та, які обставини в сукупності призвели до прийняття оскаржуваних рішень про службову невідповідність.

Так, ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), та згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Питання про розподіл судових витрат у справі суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якою передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Атестаційна комісія №6 ГУ НП у Вінницькій області створена на основі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та не є постійно діючим суб'єктом, а тому судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії № 7 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 20 вересня 2016 року, оформлене протоколом ОП № 15.00006032.0036654.

Визнати протиправним та скасувати рішення апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 6 від 28 вересня 2016 року, оформлене протоколом ОП № 15.00037302.0036654.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) понесені судові витрати (сплачений судовий збір ) в сумі 1102,40 грн. ( одна тисяча сто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна