Постанова № 63025028, 24.11.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2016 р. Справа № 906/563/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Мельник О.В.

суддів Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.16 р.

у справі № 906/563/16 (суддя Машевська О.П. )

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч"

про визнання право власності на частку в розмірі 4,66% в статутному капіталі

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 ( представник, довіреність у справі)

відповідача - Сливінський О.В. (представник, довіреність у справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.07.2016р. у справі № 906/563/16 (суддя Машевська О.П.) в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" про визнання права власності на частку в розмірі 4,66% в статутному капіталі товариства відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд керувався положеннями ч.1 ст. 87, ст. 167 Господарського кодексу України, ст.ст. 116, 147, 148 Цивільного кодексу України, ст. ст..54, 64 Закону України "Про господарські товариства", абз. 2 п.11 Постанови Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" та прийшов до висновку, що між сторонами не існує спору про право власності Позивача на частку у статутному капіталі Товариства, яке останнє не оспорювало і не оспорює, а позивач дійшла помилкового висновку про наявність порушеного права власності на частку у майні товариства та необхідність його захисту шляхом застосування правового механізму, передбаченого статтею 392 ЦК України.

Не погодившись з постановленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства було неповно з'ясовано та не встановлено у визначеному порядку всі фактичні обставини, що мають значення для справи та порушені норми матеріального права.

Вказує,що позивач добровільно зі складу учасників ТОВ « Світоч» не виходила, належну їй частку нікому не відчужувала та доручень на вчинення таких дій не надавала.

Не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність між сторонами спору про право власності Позивача на частку у статутному капіталі Товариства та відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 392 ЦК України.

Вказує, що суд залишив без задоволення клопотання про витребування доказів ,при цьому вважав доведеною ту обставину, що позивача було виключено зі складу учасників ТОВ "Світоч" відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "Світоч", оформленого протоколом № 2 від 20 серпня 2004 року, лише на підставі письмових пояснень відповідача, що суперечить нормам ст. 32, 34 ГПК України.

Крім того, просить врахувати,що при вирішенні спору в першій інстанції судом до даних правовідносин було застосовано положення ч. 3 ст. 167 ГК України.Разом з цим, на момент виникнення спірних правовідносин зазначена правова норма була відсутня у чинному на той час законодавстві України.

Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.2016 року у справі № 906/563/16 і прийняти нове про задоволення позовних вимог.

В додаткових поясненнях ( вх. 26295/16 від 12.10.21016р.) представник позивача суду вказав, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції погодився із доводами відповідача, який у відзиві на позовну заяву стверджував, що позивача було виключено зі складу учасників ТОВ "Світоч" на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Світоч", оформленого протоколом № 2 від 20.08.2004р. Вважає, що даний висновок суду є передчасним, виходячи із наступного.

З огляду на положеннями ст. ст. 59, 60 Закону України "Про господарські товариства" визначено порядок прийняття та відповідно оформлення рішень зборів учасників товариства пов'язаних, зокрема, із виключенням учасника з товариства.

Пунктом 2.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" передбачено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема, відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства").

Наголошує, що відсутність належним чином оформленого протоколу зборів учасників ТОВ "Світоч" про виключення позивача зі складу учасників товариства, в силу порушень прямих вказівок закону - ч. 5 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції 2004 року) зумовлює за собою незаконність такого рішення, а отже будь-які твердження відповідача про те, що позивач вже не є учасником товариства, фактично оспорюють та відповідно призводять до не визнання права власності останньої на частку у статутному капіталі ТОВ "Світоч", що і є предметом судового розгляду по даній справі.

На думку апелянта, оскільки вказаними нормами не передбачено вичерпного переліку способів захисту прав та інтересів, особа може обирати той спосіб захисту, який дійсно призведе до поновлення її прав та законних інтересів та поновить її у порушених правах.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на наведені вище норми законодавства уваги не звернув, що призвело до порушення норм матеріального та неправильного застосування норм процесуального права.

Просить врахувати зазначені пояснення при вирішенні спору по суті.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду .

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2016р. у справі № 906/563/16 витребувано з Департаменту реєстрації Житомирської міської ради належним чином завірене рішення загальних зборів учасників ТОВ "Світоч", оформлене протоколом № 2 від 20.08.2004р.

На виконання вимог ухвали суду від 12.10.2016р. Департамент реєстрації Житомирської міської ради направив завірену копію протоколу № 2 загальних зборів учасників та представників ТзОВ "Світоч" від 20.08.2004р.( а.с.117-122).

В подальшому, 04.11.2016р. ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.11.2016р. додатково витребувано з Департаменту реєстрації Житомирської міської ради належним чином завірений протокол загальних зборів учасників ТОВ "Світоч" від 30.04.2004р.

Листом від 21.11.2016р. (вх. 29641) Департамент реєстрації Житомирської міської ради повідомив суд апеляційної інстанції, що відсутній протокол загальних зборів учасників ТОВ "Світоч" від 30.04.2004р., оскільки він не надавався заявником під час проведення реєстраційних дій.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 пояснив, що не погоджується з рішенням господарського суду Житомирської області від 18 липня 2016 р., додатково зазначив, що за відсутності рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч", оформленого протоколом № 2 від 20.08.2004 р. в реєстраційній справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" неможливо встановити чи була виключена ОСОБА_1 зі складу учасників товариства.

Просить суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 18 липня 2016 р. по справі № 906/563/16 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" про визнання права власності на частку в статутному капіталі у розмірі 4,66% задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Слівінській О.В. вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.2016 р. є повністю законним та обґрунтованим, а доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 такими, що не мають достатнього обґрунтування.

Крім цього, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 мала частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч", проте згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ "Світоч", її, як учасника було виключено із товариства, а підставою виключення із складу учасників ТОВ "Світоч" було рішення загальних зборів учасників від 20.08.2004 року,а частка роз приділена між іншими учасниками товариства.

Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, а рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.2016 р. - залишити без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.09.2002р. відбулися установчі збори громадян України в кількості 36 осіб, у числі яких була ОСОБА_1 ( далі - Позивач), на яких було прийнято рішення створити підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч", про що укладено Установчий договір, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., зарестрований у реєстрі за №7156 (далі - Товариство) ( а.с. 8-11).

За умовою п. 10 Установчого договору для забезпечення діяльності Товариства, учасники за рахунок власних коштів створюють статутний фонд у розмірі 97066, 12 грн., що поділяється на 36 (тридцять шість) часток і розподілений між учасниками, зокрема, розмір частки Позивача у статутному фонді становить 4, 66 % від суми внеску 4520,12грн. ( а.с.10).

11.09.2002 року відбулись перші Збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч", на яких було прийнято нову редакцію Статуту товариства, згідно п.п. 4.1, 4.5 якого статутний фонд товариства становить 97066, 12 грн. та розподілений між учасниками пропорційно їх внеску, зокрема розмір частки Позивача у статутному фонді становить 4, 66 % від суми внеску 4520,12грн. (далі - Статут товариства в редакції 2002р.)( а.с.14,зворот).

Згідно п. 5.1 статуту Позивач станом на 11.09.2002р. мала статус учасника Товариства.

03.02.2004 року Загальними зборами учасників Товариства прийнято зміни та доповнення до Статуту товариства в редакції 2002року, державну реєстрацію яких проведено 10 лютого 2004р. (далі - Статут товариства в редакції лютого 2004р.) (а.с. 19-21).

Позивач не підписувала Статут товариства в редакції лютого 2004р., однак значиться у числі учасників останнього.

20.08.2004року Загальними зборами учасників Товариства прийнято зміни до Установчого договору Товариству, державну реєстрацію яких проведено 27 вересня 2004р. ( а.с. 63).

Зокрема , цими змінами преамбулу установчого договору виключено, а п. 10 викладено таким чином: "розмір статутного фонду, порядок його формування та розподіл між учасниками визначено у статуті товариства". Інші пункти установчого договору залишені без змін. Зміни до установчого договору підписали 29 учасників із 35 учасників , у числі яких Позивач відсутня.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рішення Загальних зборів учасників Товариства від 20.08.2004р. , оформленого протоколом № 2 ( а.с.117-122), загальні збори від 30.04.2004 року не вичерпали свій порядок денний / пункт 4 і 5/ , а тому до них були включені питання :4. Виключення учасників зі складу учасників ТОВ "Світоч",5.Затвердження змін та доповнень до Статуту і Установчого договору . Крім того, порядок денний зборів був доповнений п.6 про підтвердження звільнення ОСОБА_1

Відповідно до рішення зборів від 20 серпня 2008 року,оформленого протколом № 2 :

4.ОСОБА_1, учасника ТОВ "Світоч" з часткою 4,66% в Статутному фонді в сумі 4520 грн. 12 коп, за дії направлені проти досягнення Статутних цілей товариства, за неналежне виконання обов'язків як учасника товариства, згідно з ст. 117 Цивільного кодексу України, ч.і ст.11, ст.64 Закону України "Про господарські товариства", п.5.8., п.5,11. статуту, виключено з числа учасників товариства "Світоч".

Вирішено виплатити належні їй кошти в розмірі 4520 грн. 12 коп., що дорівнює 4,66% Статутного фонду товариства в установлені Законом строки.

Частку ОСОБА_1 4,66% в Статутному фонді вирішено розподілити між учасниками пропорційно вкладеним коштам, за виключенням учасників ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які мають намір вийти з числа учасників товариства, згідно поданої ними заяви.

5 .В зв"язку з прийнятими змінами внести, підписати та затвердити відповідні зміни до Статуту і зареєструвати їх в установленому Законом порядку. У зв'язку із зміною законодавства внести, підписати та затвердити зміни до установчого договору таким чином: преамбулу Установчого договору виключити, п.10 викласти таким чином: "Розмір статутного фонду, порядок його формування та розподіл між учасниками визначено у статуті товариства".

6. Підтверджено звільнення ОСОБА_1, яка займала посаду директора, звільненої згідно з наказом №16 від 09.08.2004 року.

За це рішення проголосували 89,11% голосів учасників, або 100% присутніх на зборах.

Матеріали справи не містять доказів визнання рішення означених зборів товариства не дійсними.

07.12.2004р. Загальними зборами учасників Товариства прийнято зміни та доповнення до Статуту товариства в редакції лютого 2004року, державну реєстрацію яких проведено 23 грудня 2004р. (далі - Статут товариства в редакції грудня 2004р.) (а.с. 48-49).

Згідно п.п. 4.5, 5.1 Статуту товариства в редакції грудня 2004р. загальна вартість внесків дорівнює розміру статутного фонду та розподілена між учасниками в кількості 33 осіб, у числі яких Позивач відсутня ( а.с. 46).

07.02.2005року Загальними зборами учасників Товариства викладено Статут товариства в редакції грудня 2004р. у новій редакції, державну реєстрацію якої проведено 04 березня 2005р. ( далі - Статут товариства в редакції 2005р.) (а. с. 50-62).

Згідно п.п. 4.2 Статуту товариства в редакції 2005р. учасника товариства є 33 особи, у числі яких Позивач відсутня.

Згідно п.п. 8.5 Статуту товариства в редакції 2005р. для забезпечення діяльності Товариства з вартості вкладів учасників Товариства створюється статутний фонд (капітал) у розмірі 1 180 000,00 грн. Загальна вартість внесків дорівнює розміру статутного фонду та розподілена між 33 учасниками на частки в статутному капіталі ( а.с. 56-57).

У п. 8.6 Статуту товариства в редакції 2005р. обумовлено, що на момент його державної реєстрації, статутний фонд сформований повністю.

Як свідчать матеріали справи, лише 21.04.2016р. позивач звернулась до Товариства із заявою про надання їй інформації щодо стану розподілу прибутку ТОВ "Світоч" між учасниками та можливості ознайомитися із річними балансами відповідача за кожний рік діяльності (а. с. 21).

Заяву Позивача від 21.04.2016р. Відповідач отримав 29.04.2016р.,(а.с. 21). разом з тим доказів про отримання відповіді матеріали справи не містять.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, станом на 23.06.2016р. єдиним учасником Товариства значиться фізична особа ОСОБА_10, розмір внеску якого до статутного фонду становить 1 182 000,00 грн. ( а.с. 36).

Вважаючи, що Позивач добровільно зі складу учасників ТОВ « Світоч» не виходила, належну їй частку нікому не відчужувала та доручень на вчинення таких дій не надавала,її незаконно порушили права власності на частку в статутному капіталі товариства ,у зв"язку з чим ОСОБА_11 звернулась з позовом до суду про визнання зе нею права власності на частку 4,66 % в статутному капіталі ТзОВ « Світоч» .

Аналізуючи зазначені обставини справи. колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до абз. 2 п.11. Постанови пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008р. та та п.2.1 Постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016р. при вирішенні корпоративного спору господарський суд встановлює наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясовує питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України ( надалі - ГК) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Виходячи з аналізу змісту ст. 167 ГК України та Закону України від 15 грудня 2006 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів", ознаками корпоративних прав є те, що суб'єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом товариства (організаційних та майнових).

Частина перша статті 144 Цивільного кодексу України та частина перша статті 87 ГК України унормовано ,що статутний капітал Товариства складається з вкладів учасників, а його розмір становить сума вартості таких вкладів . Передбачений в установчому документі розмір статутного капіталу розподіляється на частки кожного учасника пропорційно вартості його вкладу, тобто частка учасника в статутному капіталі Товариства має відповідати вартості його майнової участі в такому капіталі. Відтак особливістю статутного капіталу Товариства є його поділ на частки кожного з учасників, які у відповідності з цими частками управляють Товариством. Отже, розмір часток учасників Товариства встановлюється статутом (частина перша статті 140, абзац другий частини першої статті 143 ЦК України, частина четверта статті 82 ГК України, частина перша статті 50, частина перша статті 51 Закону) ( п.3.2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 5 лютого 2013 року № 1-рп/2013 у справі № 1-3/2013).

Участь у Товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частини перша, третя статті 167 ГК України).

Отже, не наявність корпоративного права є визначальною для права власності на частку, а навпаки - право власності на частку у статутному капіталі товариства засвідчує обсяг корпоративних прав особи, якій ця частка належить (постанова ВСУ від 16.09.2014р. у господарській справі № 3-103гс-14, № в реєстрі 40643091).

Судом встановлено, що за Статутом товариства в редакції 2002р. частка Позивача у статутному фонді (капіталі ) Товариства в розмірі 97066, 12 грн., становила 4,66 % , виходячи із розміру внеску - 4520,12грн.

Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст.ст. 116, 147 ЦК України є суб'єктивним корпоративним правом такого учасника, тобто, сукупністю корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку поділу залишків майна товариства у процесі його ліквідації (припинення).

При цьому розмір частки учасника визначає обсяг окремих корпоративних прав, зокрема, кількість голосів при голосуванні на загальних зборах учасників товариства, частина прибутку товариства, яку він має право отримати у разі виплати дивідендів, частина майна товариства, яку він може вимагати у разі виходу з товариства, що пропорційні до розміру належної йому частки.

Частинами першою та другою статті 148 ЦК України передбачено право учасника товариства з обмеженою відповідальністю вийти з товариства та при цьому одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Аналогічне право учасника товариства з обмеженою відповідальністю передбачено частиною першою статті 54 Закону України "Про господарські товариства", якою також встановлено, що така виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Чинним законодавством передбачено право учасника товариства з обмеженою відповідальністю на отримання при виході з товариства вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді, а також зобов'язання товариства виплатити учаснику, що виходить з товариства, вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі, в строк до 12 місяців з дня виходу ( постанова ВСУ від 13.05.2015р. у господарській справі № 3-68гс15, № в реєстрі 4443458).

Згідно з частиною 3 статті 148 ЦК України спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Тобто чинним законодавством не передбачено можливості відмовитися від своїх майнових прав на майбутнє.

Разом з тим, ч.1 ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.Виключення учасника з товариства призводить до наслідків,передбачених ст..54 та 55 цього закону.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, вважала, що оскільки вона добровільно зі складу учасників ТОВ "Світоч" не виходила, належну їй частку в розмірі 4,66% статутного капіталу нікому не продавала, не дарувала та іншим чином не відчужувала, в тому числі, через представника, Товариство її виключило зі складу своїх учасників, чим незаконно позбавило права власності на частку у статутному капіталі.

Посилаючись на приписи ст. 392 ЦК України ,відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності,позивач звернувся з даним позовом до суду .

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку , що до предмету даного позову не входить встановлення фактичних обставин, що були підставою втрати Позивачем статусу учасника Товариства, в тому числі, питання дотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення відповідних загальних зборів, а також надання судом оцінки доводам Позивача про те, що виключення позивача із складу учасників товариства не свідчить про втрату ним права на отримання вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, протягом строку, встановленого в статті 54 Закону України "Про господарські товариства".

За змістом положень пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, статті 167 ГК України, учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення ( п. 1.2 Постанови ВГСУ № 4).

Підвідомчими (підсудними) господарським судам на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України є також спори між учасниками (засновником) господарського товариства та господарським товариством щодо права власності на майно, переданого товариству як вклад до статутного (складеного) капіталу (абз. 5 п. 6 Постанова ВСУ № 13).

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що між апелянтом та відповідачем не існує спору про право власності Позивача на частку у статутному капіталі Товариства , яке останнє не оспорювало і не спорює,а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст.. 392 ЦК України, оскільки на даний час позивачка не є учасником товариства у зв»язку із виключенням , а її частка розприділена між іншими учасниками відповідно до рішення зборів від 20.08.2004р.

Крім того, судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника щодо неправомірності проведення зборів, оформлених протоколом № 2 " від 20.08.2004р., рішенням яких виключено зі складу учасників товариства - ОСОБА_1, оскільки позивачем належним чином з дотриманням приписів ГПК України не була заявлена вимога про визнання таких зборів недійсними.

При цьому суд першої інстанції правомірно відмовив у прийнятті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої остання просила визнати недійсним рішення Загальних зборах ТОВ "Світоч", оформлене протоколом №2 від 20 серпня 2004р., щодо її виключення зі складу учасників товариства,оскільки під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З протоколу судового засідання від 11 липня 2016р. вбачається, що розгляд справи по суті розпочався , заява позивача про збільшення позовних вимог,яка по суті є заявою про зміну предмету позову надійшла всупереч приписам ст. 22 ГПК України 18 липня 2016 року, і правомірно відхилена судом першої інстанції .

Слід зауважити, що відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України ( надалі -ГПК), апеляційний господарський суд розглядає справу повторно.

При цьому, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом.

Згідно ч.3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються та не розглядаються вимоги , що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на зазначене, доводи апелянта в цій частині апеляційним господарським судом не приймаються.

Колегія суддів зауважує, що апелянт не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом про визнання рішення зборів товариства недійсними або про стягнення вартості частини майна товариства , що підлягає виплаті при виході з товариства. .

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представика ОСОБА_1 та скасування чи зміни рішення господарського суду Житомирської області від 18 липня 2016 року у справі № 906/563/16.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв"язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49.99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 18 липня 2016 року у справі № 906/563/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку .

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Бучинська Г.Б.