Ухвала суду № 63021880, 24.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Київ К/800/12418/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відділення «Львівська регіональна дирекція» Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк про скасування постанов та зняття арешту з майна,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року,

встановив:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Комфорт Капітал») пред'явило позов до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови від 27 травня 2014 року ВП №43419692 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині накладення арешту на квартиру № 79, гараж № 34 в підземному автопаркінгу в будинку АДРЕСА_1; постанови від 07 листопада 2014 року ВП №45347305 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині накладення арешту на квартиру № 79, гараж № 34 в підземному автопаркінгу в будинку АДРЕСА_1; зобов'язання зняти арешт з цього майна.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Комфорт Капітал» посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу цього суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як законне і обґрунтоване. Зазначає, що ТОВ «ФК «Комфорт Капітал» не є стороною виконавчих проваджень №43419692 та №45347305, не є особою, яка залучалась до проведення виконавчих дій, тому спір належить до адміністративної юрисдикції.

Справа розглядається у письмовому провадженні, оскільки сторони у судове засідання не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що на виконання забезпечення зобов'язання ТзОВ «Комфорт - Цінні папери» за кредитним договором від 28 серпня 2006 року № 240 майновим поручителем ОСОБА_5 передано в іпотеку нерухомість - квартиру АДРЕСА_2 в підземному автопаркінгу в будинку АДРЕСА_1 про що 14 вересня 2006 року укладено договір іпотеки.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року у цивільній справі №2-3076/11 за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_5, ТзОВ «Комфорт - Цінні папери», стягнуто з останнього на користь ПАТ «Кредобанк» суму заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2006 року №240 у розмірі 498855,36 дол. США. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_5 (іпотекодавцю), а саме на квартиру № 79 та гараж № 34 в підземному автопаркінку в будинку 83-Д/79 по вул. Мельникова в м. Києві.

У подальшому на підставі договорів факторингу та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, ТОВ «ФК «Комфорт Капітал» набуло прав кредитора у зобов'язаннях ТОВ «Комфорт - Цінні папери» та стало новим іпотекодержателем нерухомості, що належить ОСОБА_5, - квартири АДРЕСА_2.

Водночас згідно з постановами відповідачів від 27 травня 2014 року ВП №43419692 та від 07 листопада 2014 року ВП №45347305 на майно, що передано в іпотеку ОСОБА_5 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 28 серпня 2006 року №240, накладено арешт та оголошено заборону його відчуження.

Оскільки факт накладення оскаржуваними постановами арешту на квартиру АДРЕСА_2 унеможливлюють здійснення ТзОВ «ФК Комфорт Капітал» першочергового задоволення своїх грошових вимог за рахунок предмета іпотеки (спірного майна), позивач звернувся в суд з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ «ФК «Комфорт Капітал» має переважне право на задоволення вимог про стягнення заборгованості з боржника за рахунок майна ОСОБА_5, що перебуває у іпотеці, оскільки обтяження на підставі договору іпотеки від 14 вересня 2006 року виникло раніше інших обтяжень, тому перебування такого майна в арешті порушує права позивача.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування постанов державного виконавця та зняття арешту з майна не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд вважав, що у даній справі оскаржуються постанови органу державної виконавчої служби, винесені в рамках виконавчих проваджень №43419692 та №45347307 щодо виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року в цивільній справі №2-3076/11, а юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби стосовно виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм цивільного процесуального законодавства.

Вирішуючи питання підсудності даного спору, касаційний суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 383 і частини другої статті 384 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Розгляд скарги здійснюється в порядку, встановленому статтею 386 ЦПК України.

У зв'язку з цим апеляційний суд правильно вважав, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у цивільних справах.

Водночас у порядку, передбаченому ЦПК України, оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби лише сторонами виконавчого провадження (тобто, боржником чи стягувачем).

Решта осіб, які вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі порушені їх права, позбавлені можливості захистити або відновити такі права у тому чи іншому виконавчому провадженні в порядку, визначеному ЦПК України.

Однак такі особи мають право подати позов у порядку адміністративного судочинства.

Тому необхідно встановити, на підставі яких документів відкрито виконавчі провадження №43419692 та №45347305, в межах яких прийняті оскаржувані постанови, чи є ТОВ «ФК «Комфорт Капітал» стороною у даних виконавчих провадженнях та яке вони мають відношення до виконання судового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року в цивільній справі №2-3076/11.

Без встановлення цих обставин неможливо вирішити питання про підсудність даного спору.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Апеляційним судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, тому згідно з частиною 1 статті 227 КАС України його рішення підлягає скасуванню із направленням справи на продовження розгляду до цього суду.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Загородній А.Ф.