Ухвала суду № 63021844, 17.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ К/800/37972/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Донця О.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Західна нафтогазова компанія» звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 31 січня 2015 року № 125000011/2015/000040/1 і картки відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 125110011/2015/00015.

Позовні вимоги мотивовано тим, що митним органом протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів (вугілля кам'яне), що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Західна нафтогазова компанія», з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що

01 жовтня 2014 року між Cantarell Trading LTD (Республіка Кіпр) (продавець) та

ТОВ «Західна нафтогазова компанія» (покупець) укладено контракт № UZ-01-10/14, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує мінеральне паливо (вугілля енергетичне). Відповідно до пункту 2.3 контракту найменування, кількість, якість, вартість, базис поставки, комплектність, транспортні реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача, строки відвантаження та строки оплати кожної конкретної партії товарів зазначаються у специфікаціях. Поставка товару здійснюється партіями протягом 2014, 2015 років на умовах DAF українсько-російський кордон згідно з Інкотермс - 2000 (пункт 2.2 контракту). Відповідно до пункту 2.4 контракту при відвантажені товару продавець разом із вантажем передає наступні документи: товарно-транспортну накладну; паспорт якості; сертифікат відповідності товару; інвойс на партію товару. Згідно з пунктом 4.3 контракту в ціну товару включена вартість упаковки, маркування, митні витрати.

31 жовтня 2014 року позивачем через митного брокера ТОВ «Брок Енерджі» пред'явлено до митного оформлення на Київській митниці партію товару - вугілля.

З метою проведення митного оформлення товару, уповноваженою особою позивача подано митному органу тимчасову митну декларацію типу IM 40 ТН від 31 жовтня 2014 року № 125110011/2014/41035 на товар «вугілля кам'яне бітумінозне марки «ДР» (0-300 мм)».

Код товару 27011290. Торгівельна марка відсутня, виробник - ООО «Разрез Задубровский», країна виробництва - RU, що надійшов на адресу ТОВ «Західна нафтова компанія» на виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01 жовтня 2014 року

№ UZ-01-10/14.

12 листопада 2014 року митним органом на підставі висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів від 10 листопада 2014 року

№ 142000902-0245 прийнято рішення № КТ-125000000-0134-2014 про визначення коду товару, яким митний орган змінив код товару - 2701121000. Вказане рішення позивачем не оскаржено.

20 січня 2015 року уповноваженою особою позивача подано митному органу митну декларацію типу ІМ 40 ДТ від 20.01.2015 №125110011/2015/000591 на товар: «вугілля кам'яне марки «ДР» (0-300 мм)». Бітумінозне вугілля: «коксівне вугілля». Код товару 2701121000. Вага насипом 538100,00 кг. Торгівельна марка відсутня. Виробник ООО «Разрез Задубровский». Код країни походження RU, із застосуванням основного методу визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту), а саме

0,065 доларів США за 1 кг.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення позивачем разом із митною декларацією подано: картку обліку ТОВ «Західна нафтогазова компанія»; контракт від 01 жовтня 2014 року № UZ-01-10/14 з доповненням до нього

від 22 жовтня 2014 року № 1; рахунки-фактури (інвойси) від 22 жовтня 2014 року № 1,

від 19 жовтня 2014 року; договір про надання послуг митного брокера від 30 жовтня 2014 року № 151; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; посвідчення про якість вугілля від 19 жовтня 2014 року та від 21 жовтня 2014 року; митну декларацію країни відправлення від 16 жовтня 2014 року № 10006063/161014/0016869.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у поданих документах містились розбіжності, а також вони не містили повної інформації про митну вартість товару та її складові частини, посадовою особою Київської митниці шляхом направлення електронного повідомлення запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти

(прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаних вимог митного органу уповноваженою особою позивача надані: контракт від 07 жовтня 2014 року № RCT2014.01.132.01 та додаткову угоду до нього від 07 жовтня 2014 № 1; контракт від 11 грудня 2012 року № 880068-011/10/12-1613;

лист постачальника від 07 жовтня 2014 року № RCT2014.01.132.01 та від 09 грудня 2014 року № 141209.CAN.

31 січня 2015 року за результатом розгляду поданих позивачем документів, Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару

№ 125000011/2015/000040/1, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, на рівні 0,0800 доларів США за одиницю, та складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 125110011/2015/00015.

Рішення відповідача про коригування митної вартості товару мотивоване тим, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме: у числових значеннях вартості товару згідно з наданими декларантом документами. Також митницею зауважено на відсутності документів, що підтверджують оплату товару згідно з умовами контракту та специфікаціями до нього.

Вважаючи вказане рішення відповідача та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із правомірності рішення про коригування митної вартості та винесеної на підставі нього картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України як таких, що прийняті на підставі обґрунтованих висновків щодо неможливості визначення митної вартості товару за першим методом.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Вказуючи на обґрунтованість позиції відповідача щодо неможливості визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом з огляду на відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, колегія суддів виходить з наступного.

Як вже зазначено, згідно з пунктом 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 2.3 контракту від 01 жовтня 2014 року № UZ-01-10/14 якість, вартість, базис поставки, комплектність, транспортні реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача, строки відвантаження та строки оплати кожної конкретної партії товарів зазначаються у специфікаціях.

Відповідно до пункту 6 специфікації до вказаного контракту від 01 жовтня 2014 року № 1 за кожну відвантажену партію товару протягом п'ятнадцяти днів з дати поставки відповідної партії покупцем оплачується 100% вартості товару. Датою поставки товару вважається календарний штемпель станції призначення (ст. Бровари).

Датою поставки імпортованого позивачем товару відповідно до залізничних накладних є 29 жовтня 2014 року, а тому граничною датою здійснення 100% оплати спірної партії товару є 13 листопада 2014 року.

Суди обґрунтовано відхилили посилання позивача на додаткову угоду від 20 листопада 2014 року № 1 до названої специфікації від 22 жовтня 2014 року № 1, відповідно до якої сторони продовжили строк оплати до сорока п'яти днів, адже цей документ не надавався декларантом під час митного оформлення.

При цьому суди зазначили, що докази оплати позивачем імпортованого товару не надані й під час судового розгляду цієї справи.

Також суди встановили, а позивач у письмових поясненнях погодився з тим, що надана до митного оформлення митна декларація країни-відправлення від 16 жовтня 2014 року

№ 10006063/161014/0016869 свідчить, що поставка здійснюється на підставі іншого зовнішньоекономічного контракту, додатків до нього та інвойсів. Так, у графі 44 експортної декларації зазначено контракт від 11 грудня 2012 року № 880068-011/10/12-1613, додаткові угоди до контракту від 15 листопада 2013 року № 001 та від 08 жовтня 2014 року № 309, рахунок-фактура від 16 жовтня 2014 № 279. При цьому цей контракт передбачає інші умови поставки (СРТ Суземка), аніж ті, що задекларовані за спірною митною декларацією

(DAF Зернове). В той же час, подана до спірного митного оформлення митна декларація країни-відправлення від 16 жовтня 2014 року № 10006063/161014/0016869 не містіть посилань на контракт від 01 жовтня 2014 року № UZ-01-10/14.

За викладених обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині непідтвердження позивачем фактурної вартості товару, що унеможливило здійснення перевірки числового значення заявленої митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, відповідно, щодо наявності у митниці законодавчо визначеної підстави для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості.

Поряд із цим, як вже зазначено, на виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів уповноваженою особою позивача надані: контракт від 07 жовтня 2014 року № RCT2014.01.132.01 та додаткова угода до нього від 07 жовтня 2014 № 1; контракт від 11 грудня 2012 року № 880068-011/10/12-1613; лист постачальника від 07 жовтня 2014 року № RCT2014.01.132.01 та від 09 грудня 2014 року № 141209.CAN. Тобто, декларантом не надано витребуваних митницею документів, у тому числі й банківських платіжних документів, що стосуються імпортованого позивачем товару. Про причини ненадання таких документів не повідомлено.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що заявлені декларантом відомості щодо ціни імпортованого товару не базувалися на об'єктивних даних, які б підтверджувались документально, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо доведеності з боку митного органу наявності підстав для витребування від декларанта додаткових документів, а враховуючи факт ненадання таких документів, - коригування заявленої митної вартості товару.

За вказаних обставин, позиція судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та винесеної на підставі неї картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України є обґрунтованою.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду

від 10 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду

від 29 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: