Ухвала суду № 63021441, 29.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року справа №805/2146/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного від 26 серпня 2015 року у справі № 805/2146/15-а (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального головного Управління Міндоходів центральний офіс з обслуговування великих платників (Центральний офіс) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2015 року №0000304100/2642/10/28-03-41, №0000294100/2643/10/28-03-41 (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Постановою Донецького окружного адміністративного від 06 серпня 2015 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовані податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2015 року №0000294100/2642/10/28-03-41, яким збільшена сума грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в загальній сумі 30120 грн., в тому числі за основним платежем 20080 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10040 грн. та №№0000294100/2643/10/28-03-41, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 95827 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що виходячи з приписів п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Тобто, у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобовязаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобовязаннях контрагента, тобто Податковим кодексом України встановлено прямий взаємозвязок між податковим кредитом з ПДВ платника податку та податковим зобовязаннями його контрагента: у разі недекларування податкових зобовязань відсутнє право на податковий кредит.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 17 квітня 2015 року № 150/28-03-41-0019182 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2015р.: -№ 0000304100/2642/10/28-03-41, яким збільшена сума грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 30120 грн., в тому числі за основним платежем 20080 грн., штрафні (фінансові) санкції 10040 грн., - № 0000294100/2643/10/28-03-41, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2015р. у розмірі 95827 грн.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

При здійсненні перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту за лютий 2015р. позивачем включено суму ПДВ в розмірі 115907,40 грн. за податковими накладними, отриманими від ПАТ «Донецькоблгаз».

В акті перевірки зазначено, що згідно даних АІС «Податковий блок» сума податкових зобовязань ПАТ «Донецькоблгаз» за лютий 2015р. становить 0, оскільки податкову декларацію з ПДВ за цей звітний період ПАТ «Донецькоблгаз» не надано до податкового органу та не задекларовано свої податкові зобовязання.

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

За приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» був укладений договір № 18-26 (2013) Пр/Кб на постачання газу за регульованим тарифом. На підставі даного договору між сторонами був складений акт прийому-передачі природного газу і виконання послуг з транспортування від 27 лютого 2015 року № 2. Платіжним дорученням від 23 лютого 2015 року № 6 позивачем на виконання умов зазначеного договору перераховані кошти в сумі 695444 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість 115907 грн. 40 коп. Позивачем від ПАТ «Донецькоблгаз» отримана податкова накладна від 23 лютого 2015 року № 10/16 на загальну суму 695444 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість 115907 грн. 40 коп. Згідно з квитанцією № 1 дана податкова накладна доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 24 лютого 2015 року з відміткою «документ прийнято».

Відповідачем не оспорюється факт отримання позивачем наведеної податкової накладної від ПАТ «Донецькоблгаз», яку було включено до складу податкового кредиту у лютому 2015 року. В акті перевірки не зазначено, що ПАТ «Донецькоблгаз» порушено порядок заповнення податкових накладних чи вона не зареєстрована в ЄРПН. Відповідач виключив зі складу податкового кредиту позивача за лютий 2015 року суми ПДВ з причин не декларування та несплати ПАТ «Донецькоблгаз» його податкових зобовязань.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобовязань. Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у лютому 2015 року, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано відповідачем, та зареєстровані в ЄРПН.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на податковий кредит. Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.п.198.1,198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 200 Податкового кодексу України, а тому правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обовязків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України (чинної до 01.01.2015р.), на яку посилається відповідач, встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Наведена норма не містить в собі заборони на формування платником податків податкового кредиту у разі недекларування контрагентом податкових зобовязань. Крім того, ця норма не була чинною у спірний період. За таких обставин, доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийняті до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного від 26 серпня 2015 року у справі № 805/2146/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного від 26 серпня 2015 року у справі №805/2146/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

ОСОБА_2