Ухвала суду № 63021435, 29.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року справа №812/190/16

зал судового засідання № 1 у приміщенні суду за адресою: м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого суддіХанової Р.Ф.

суддів:Василенко Л.А.

ОСОБА_2

при секретарі

судового засіданняОСОБА_3

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю № 686 від 28.11.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_5 за довіреністю від 17.03.2016 р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 26 вересня 2016 року

по адміністративній справі № 812/190/16 (суддя Ковальова Т.І.)

за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство»

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивачаОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрліспром»

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство» (далі позивач у справі, підприємство, платник податків) у березні 2016 року звернулось до суду з адміністративний позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі відповідач у справі, податковий орган, податкова інспекція) про визнання протиправними дій податкового органу по проведенню камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2014 року підприємства позивача та як наслідок цього визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2015 року № НОМЕР_1 (а. с. 3-10).

Звертаючись до суду позивач виходив з того, що у податкової інспекції відсутні підстави для проведення перевірки товариства з огляду на обмеження, встановлені пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі Закон № 71- VIII).

Позивач зауважив, що спірне рішення контролюючого органу обґрунтовано порушенням позивачем п.201.10 Податкового кодексу України (ПКУ), в той час як в акті перевірки відповідачем встановлені порушення п.187.1 ст. 187, п.198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПКУ, п.201.4, 201.6 статті 201 ПКУ.

Доводами адміністративного позову підприємство спростовує висновки податкового органу щодо нереальності господарської операції.

Постановою суду першої інстанції від 26 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено, визнані протиправними дії податкової інспекції щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2014 року державного підприємства «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство»; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 18 вересня 2015 року № НОМЕР_1 (а. с. 221-225).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийняв позицію позивача стосовно відсутності підстав у контролюючого органу проводити перевірку з огляду на обмеження, встановлені пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 71-VIII.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (а. с. 233-234).

Заявник апеляційної скарги стверджує, що мораторій на проведення перевірок, встановлений пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 71-VIII, не розповсюджується на камеральні перевірки.

Стосовно податкового правопорушення відповідач зазначає, що датою виникнення податкового зобовязання для постачальника послуг є дата складання актів виконаних робіт, тобто 28.11.2014 року, проте податкові накладні містять дату складання 30.11.2014 року, та в цих податкових накладних зазначено дату виникнення податкових зобовязань саме 30.11.2014 року, чим порушено пункт 187.1 статті 187 ПК України.

Крім того, контролюючий орган зауважив, що не залежно від того, яка подія відбулася раніше відвантаження товару чи зарахування грошових коштів за сумою, що перевищує 10000 грн., податкова накладна має бути виписана саме на таку суму без випадку розбивки на декілька податкових накладних, сума ПДВ яких не перевищує 10 000 грн., та така податкова накладна повинна бути зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Листом від 14.07.2015 року № 765/7-15/12-32-20-02/11 ДПІ у м. Сєвєродонецьку отримана податкова інформація від ГУ ДФС у Луганській області про те, що ДП «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство» має відносини з постачальником ТОВ «Виробниче підприємство «Укрліспром», діяльність якого підпадає під категорію ризикових операцій, а саме встановлення сумнівність факту здійснення операцій. Згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» від 17.12.2014 № НОМЕР_2 по податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року від 17.12.2014 № НОМЕР_3 до податкового кредиту включена сума ПДВ 37701,160 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ВП «Укрліспром», які відбуваються протягом 2014 року.

Вищенаведені факти, на думку податкового органу, свідчать про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в декларації за листопад 2014 року за рахунок здійснення нереальних господарських операцій з контрагентом ТОВ «ВП «Укрліспром».

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 КАС України.

Представник відповідача під час апеляційного провадження доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники позивача у суді апеляційної інстанції проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державне підприємство «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство» зареєстровано в якості юридичної особи (код ЄДРПОУ 00993610), перебуває на обліку у державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області та є платником податку на додану вартість з 29.04.2005 (а.с.71-78).

Листом від 22.07.2015 № 12708/12-14-22-01/02 відповідачем запропоновано позивачу надати інформацію (пояснення) та її документальне підтвердження щодо правомірності податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 37701,16 грн. за результатами взаємовідносин з ТОВ ВП «Укрліспром» (а. с. 95).

Відповідачем на підставі п. 200.10 статті 200, у порядку ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2014 року Державного підприємства «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство», за результатами якої складено акт № 352/12-14-15-03/14-00993610 від 04.09.2015 року (а. с. 12-16).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 187.1 статті 187; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198; пунктів 201.4, 201.6 статті 201 ПК України, дані перевірки свідчать про завищення суми податкового кредиту, заявлену у податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року на 37 701 грн., та як наслідок - заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 37 701 грн., та відповідальність платника передбачено пунктом 123.1 статті 123 ПК України.

На підставі акту перевірки № 352/12-14-15-03/14-00993610 від 04.09.2015 та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ ПК України, податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006371503 від 18 вересня 2015 року, яким у звязку з встановленням порушення п.201.10 ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47126,45 грн., в тому числі 37701,16 грн. за основним платежем та 9 425,29 грн. - за штрафними санкціями (а. с.11 зв. бік).

Колегія суддів зазначає, що в ОСОБА_2 перевірки податковий орган вказує на порушення п. 201.10 статті 201 ПК України (аркуш 3 ОСОБА_2), що спростовує доводи позивача стосовно прийняття рішення відповідачем з підстави, яка не зазначена в ОСОБА_2 перевірки.

Позивач листом від 18.09.2015 року № 460 повідомив відповідача про те, що станом на 11.09.2015 р. ТОВ ВП «Укрліспром» було здійснено коригування даних у податкових накладних за листопад 2014 року та зазначає, що позивач готовий надати оригінали документів, що підтверджують подальше використання деревини, які не булу надані на запит від 22.07.2015, у зв'язку з великим обсягом (а. с. 21, 170).

Позивач, скориставшись правом досудового врегулювання спору, оскаржив податкове повідомлення-рішення до Головного управління ДФС у Луганській області, за результатом розгляду скарги прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення. Після цього позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 16.02.2016 року податкове повідомлення рішення та рішення ГУ ДФС в Луганській області залишені без змін, а скарга - без задоволення (а.с.17-20, 22-28).

Першим спірним питанням у справі є наявність повноважень у податкового органу на проведення камеральної перевірки у період дії мораторію відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 71-VIII. Питання правомірності дій податкового органу щодо проведення перевірки вирішується в сукупності з наслідками її реалізації, а саме прийняттям спірного податкового повідомлення рішення.

З приводу правомірності підстав проведення перевірки колегія суддів зазначає наступне.

Абзацом другим пункту 75.1. статті 75 ПК України встановлено, що камеральні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (пп.75.1.1. п. 75.1. ст. 75 ПК України).

Відповідно до вимог статті 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що заборона на проведення камеральних перевірок платників податків стане загрозою припинення здійснення контролюючими органами основних функцій за для яких цей субєкт владних повноважень створений, зокрема, щодо здійснення адміністрування податків, зборів, платежів; контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів; тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів приймає доводи заявника апеляційної скарги щодо не розповсюдження пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 71-VIII на камеральні перевірки.

Стосовно реальності господарських відносин позивача та його контрагента ТОВ ВП «Укрліспром» колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ ВП «Укрліспром» 07.03.2014 укладено договір № 35/14 про надання послуг, відповідно до якого останній зобов'язується в період з 07.03.2014 року по 28.02.2015 року надати позивачу послуги в лісовому господарстві, а позивач прийняти і оплатити ці послуги. Зокрема, комплекс робіт, які будуть виконуватись: підготовка лісосіки, звалювання дерев, обрубування гілля, повне або часткове розкряжування хлистів на сортименти, трелювання деревини, відвантаження лісо продукції, зачистка лісосіки (а. с. 29-48).

Доказами виконання договору № 35/14 від 07.03.2014 є акти виконаних робіт від 28.11.2014 (а. с. 49-61).

В основу податкового повідомлення-рішення контролюючим органом покладено порушення п. 201.10 статті 201 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до приписів абзаців першого та другого цього пункту податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як правильно зазначено актом перевірки та встановлено під час апеляційного провадження за фактом надання (отримання) 28 листопада 2014 року послуг контрагентом позивача були складені та надані позивачу 30 листопада 2016 року пять податкових накладних на підставі яких позивачем сформований податковий кредит у сумі 37701 грн. 16 коп. У подальшому позивачем було здійснене коригування щодо їх дати з 30.11.2014 року на 28.11.2014 року, яке жодним чином не вплинуло на правомірність формування податкового кредиту листопада 2014 року.

Посилання податкового органу на те, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних є неприйнятним, з огляду на те що зазначені правила запроваджені з 1 січня 2015 року (ЗУ від 28.12.2014 року) жодного відношення до спірних правовідносин не мають, виходячи із застосування норми права у часі, з огляду на положення загально правового принципу дії норми права у часі.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 24, ст. 41, ст. 167, ст. 184, ч.1 ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року по справі № 812/190/16 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року по справі № 812/190/16 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 29 листопада 2016 року. Повний текст ухвали складений та підписаний 29 листопада 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

ОСОБА_2