Ухвала суду № 63021450, 29.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року справа №805/820/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.,

ОСОБА_2,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 р. у справі № 805/820/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі № 805/820/16-а позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу», задоволено. В наслідок чого визнано протиправною та скасовано вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 3 грудня 2015 року № Ю-147-23 про сплату Публічним акціонерним товариством ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу боргу (недоїмки) на суму 12709253,84 грн.(арк.справи 78-81)

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (арк.справи 113-115)

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що жодна з осіб, які беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - Публічне акціонерне товариство ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу зареєстроване, як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 0558186, що підтверджується випискою з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21 липня 2015 року, знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Реєстру платників податку на додану вартість від 11 червня 2015 року № 1528034500043. (арк. справи 10)

Відповідно до наказів Міністерства доходів і зборів України від 8 липня 2014 року № 381 та ДФС України від 7 листопада 2014 року № 256 з у період 8 липня 2014 року по 7 листопада 2014 року у роботі відповідача тривав простій.

22 жовтня 2014 року позивач звернувся до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників із заявою від 17 жовтня 2014 року б/н про звільнення товариства від виконання своїх обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (зокрема, від обовязку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції (арк.справи 39), про отримання якої фіскальним органом 27 жовтня 2014 року свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.справи 40).

3 грудня 2015 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу № Ю-147-23, відповідно до якої відповідач вимагає від позивача протягом 10 календарних днів з дня одержання вимоги сплатити суму недоїмки зі єдиного соціального внеску в сумі 12709253,84 грн (арк.справи 9).

Не погодившись із отриманою вимогою позивач звернувся до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників зі скаргою на вказану вимогу, а не отримавши задовільної відповіді до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 23 листопада 2016 року № 3873/6/99-99-10-01-07-25 (отримано позивачем 2 березня 2016 року) про результати розгляду скарги у її задоволенні відмовлено, а спірна вимога залишена в силі (арк.справи 26-27).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI (тут і надалі Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI в редакції, чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; 5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; 6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі; 7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; 8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; 9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; 10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей; 11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску; 12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, сума недоїмки з єдиного внеску виникла у товариства в звязку з несплатою в строк, визначений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, сум з ЄСВ, самостійно задекларованих позивачем у звіті за жовтень 2015 року від 18 листопада 2015 року № НОМЕР_1 на суму 14599621,25 грн.

Відповідач у запереченнях зазначає, що у звязку з наявністю переплати, сума недоїмки була зменшена на 1890367,41 грн. та станом на 30 листопада 2015 року склала 12709253,84 грн. Зазначене не є спірним, не заперечуються позивачем та узгоджується із відомостями картки особового рахунку позивача, наявної в матеріалах справи.

Згідно з п. 3 Розділу VI Порядок стягнення заборгованості з платників Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Як визначено у спірній вимозі, недоїмка за позивачем обліковувалась станом на 30 листопада 2015 року. Враховуючи вищенаведене, а також враховуючи дані КОР (картки особового рахунку) позивача колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що недоїмка на кінець листопада 2015 року виникла у позивача у звязку із несвоєчасною сплатою ним ЄСВ, задекларованого у звіті за жовтень 2015 року.

Разом із цим згідно п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, норм статей 25 (Заходи впливу та стягнення) і 26 (відповідальність за порушення цього Закону) цього Закону.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення ОСОБА_2 національної безпеки України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Добропілля, де зареєстрований позивач, м. Донецьк та м. Маріуполь, де знаходиться відповідач.

Відповідно до п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Також, колегією суддів встановлено, що 22 жовтня 2014 року позивач звернувся до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників із заявою від 17 жовтня 2014 року б/н про звільнення товариства від виконання своїх обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (зокрема, від обовязку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції (арк.справи 39, 40).

Докази надання фіскальним органом відповіді на вказану заяву сторонами суду не надані.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI звільнення платників ЄСВ від обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 вказаного Закону, повязується, по-перше, зі перебування цього платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція; по-друге, з подачею зазначеним платником відповідної заяви у період не пізніше 30-ти календарних днів, за днем закінчення АТО.

Крім цього, 25 вересня 2014 року із супровідним листом від 24 вересня 2015 року (арк.справи 37, 38) позивачем надіслано до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України від 5 вересня 2014 року №№, 2886 та 2890, якими відповідно до п.п. 100.4, 100.5 ст. 100 та відповідно до п.п. 102.6-102.7 ст. 102 Податкового кодексу України засвідчено позивача настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року та до невизначеного терміну, що станом на час видачі сертифікатів тривають, при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів (арк.справи 35, 36),

На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI ігнорується заява позивача про звільнення товариства від виконання обовязків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Тобто, зобовязання з виконання обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, що виникли у період проведення АТО, можуть бути покладені на платника лише після встановлення факту неподання вищезазначеної заяви до податкового органу до закінчення терміну тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Проаналізувавши наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що спірна вимога про зобовязання позивача сплатити недоїмку з ЄСВ в розмірі 12709253,84 грн, яка виникла після 14 квітня 2014 року, є неправомірною.

Колегія суддів не погоджується із доводами відповідача щодо правомірності прийняття спірної вимоги з тих підстав, що чинним законодавством не скасовано обовязку контролюючого органу виставляти вимоги платникам ЄСВ, які мають недоїмку, враховуючи наступне.

Згідно ч.ч. 4 та 5 ст. 25 Закону № 2464-VІ вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі неузгодження платником внеску з органом доходів і зборів заборгованості з єдиного внеску платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Таким чином, у разі прийняття відповідачем спірної вимоги та не оскарження цієї вимоги платником ЄСВ, така вимога у будь-який момент може бути предявлена до виконання у примусовому порядку до органів державної виконавчої служби.

Суть спірних правовідносин в частині формування та направлення спірної вимоги полягає у правомірності винесення податковим органом вимоги щодо сплати суми боргу зі сплати єдиного внеску ( в т.ч. недоїмки, штрафів, пені) з урахуванням положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 року (далі Закон №2464) та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі Закон №1669).

Обовязок та строки сплати єдиного внеску передбачені пунктами 4 і 5 частини першої статті 4, частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України 1669 внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» було доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Зазначена норма діяла з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільнявся від виконання зобовязань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону №2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 15 жовтня 2014 року до 31 грудня 2015 року включно.

Як встановлено вище, спірна вимога № Ю-147-23 сформована 3 грудня 2015 року відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», яка визначає заходи впливу та стягнення. Згідно абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобовязані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. За положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обовязку сплати внесків у період з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року унеможливлювала складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме станом на 3 грудня 2015 року.

Отже, спірна вимога про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування, та застосування наслідків такої несплати була протиправною на дату її формування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас колегія суддів вважає необхідним зауважити, що на вирішення спірних відносин не впливає факт відсутності або наявності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України про підтвердження форс-мажорних обставин та подання такого сертифікату відповідачу податковому органу для зупинення сплати зобовязань з єдиного внеску, оскільки згідно наведених вище норм Закону фіскальний орган не мав правових підстав для формування спірної податкової вимоги в період з 15 жовтня 2014 року до 31 грудня 2015 року.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що вимога Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління ДФС від 3 грудня 2015 року № Ю-147-23 про сплату позивачем боргу з ЄСВ (недоїмки) на суму 12709253,84 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195,197, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 р. у справі № 805/820/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 р. у справі № 805/820/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

ОСОБА_2