Ухвала суду № 63021291, 29.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року справа №805/2576/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецької митниці Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року в справі № 805/2576/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» до Донецької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 14 квітня 2016 року № 700080000/2016/000026/2, картки відмови в прийнятті митної декларації від 14 квітня 2016 року № 700080000/2016/00030,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Донецької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/000026/2 від 14.04.2016 та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700080000/2016/00030 від 14.04.2016.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено, скасовано спірне рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за приписами ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» на вимогу Донецької митниці ДФС не були надані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому відповідач правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Донецька митниця Державної фіскальної служби в своїй апеляційній скарзі просить розгляд справи здійснювати без її представника.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 12 березня 2016 року між Акціонерним товариством «Лебединський горно-збагачувальний комбінат» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» (покупець) був укладений контракт № 66/16/160849, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити покупцю, а покупець зобовязується прийняти та оплатити протягом строку дії цього контракту гарячебрикетоване залізо (брикети залізної руди). Згідно з пунктом 1.1 контракту кількість, ціна та умови поставки визначаються сторонами в додатках до контракту.

Того ж дня сторонам булу укладено додаток № 1 до цього контракту, відповідно до якого покупець (позивач) зобовязувався оплатити та прийняти, а постачальник поставити відповідно до умов контракту наступний товар: гарячебрикетоване залізо (брикети залізної руди) вищого ґатунку, виробництва АТ «Лебединський ГЗК» (РФ), код ТН ЗЕД 7203 10 00 00, ТУ-0726-003-00186803-2009 зі змінами № 1 від 01 січня 2011 року, № 2 від 24 жовтня 2011 року, № 3 від 10 грудня 2013 року, в кількості 3270 тон (+/- 5% в опціоні), строки поставки - березень 2016 року. Умови поставки: DAP станція Соловей (439701)/Тополі (431801) кордон РФ/Україна, країна походження Росія. Вартість за 1 тону товару 135 доларів США 20 центів, загальна вартість 464209 доларів США 20 центів (з урахуванням опціону).

14 квітня 2016 року у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України для митного оформлення товару з боку ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» (далі позивач, товариство) разом з митною декларацією № 700080000/2016/001689 було надано Донецькій митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач): контракт від 12 березня 2016 року № 66/16/160849 разом з додатком № 1 від 12 березня 2016 року, рахунок-фактуру (інвойс) від 23 березня 2016 року № 160849-1-1, № 160849-1-2, митну декларацію країни експортера від 12 лютого 2016 року № 10101050/310316/0000258, платіжне доручення від 18 березня 2016 року № 4.

Розглянувши надані документи відповідач 14 квітня 2016 року на адресу позивача надіслав електронне повідомлення № 44659, яким сповістив, що надані для митного оформлення документи містять розбіжності. Зокрема, на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі МК України) вказано на необхідність додаткового надання протягом 10 календарних днів додаткових документів, а саме висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза», каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару. Також зазначено, що у відповідності до ч. 6 ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості, за власним бажанням, можуть бути подані інші додаткові документи.

Отримавши вказане повідомлення ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» 14 квітня 2016 року сповістило митний орган про неможливість надати додаткові документи протягом 10 календарних днів, про що свідчить відмітка з підписом позивача на електронному повідомлені № 44659.

14 квітня 2016 року Донецька митниця ДФС електронним повідомленням за № 44671 сповістило позивача, що на підставі відмови товариства та керуючись ст. 55 МК України митний орган застосовує для визначення митної вартості товару другорядний метод (за ціною договору щодо ідентичного товару). Як джерело інформації відповідач зазначив МД від 12 лютого 2016 року за №110120000/2016/401566, вага партії 979600 кг, вартість 158679 доларів США. Згідно з джерела інформації рівень митної вартості товарів 162 доларів США за 1 тонну, загальна сума за 3203,6 тонн 519469 доларів США 20 центів.

Окрім цього 14 квітня 2016 року митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/000026/2, яким збільшено вартість товару за 1 тону з 135 доларів США 20 центів до 162 доларів США та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700080000/2016/00030.

15 квітня 2016 року, відповідно до ст. 55 МК України товар був випущений у вільний обіг за МД № 700800000/2016/001689 зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Вважаючи, що рішення Донецької митниці ДФС прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС», останнє звернулось до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів, б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, в) на основі віднімання вартості, г) на основі додавання вартості (обчислена вартість), ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Аналіз наведених статей свідчить про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви в їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 55 цього Кодексу протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною 9 статті 55 МК України встановлено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2016 року листом № 730/д ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» подало до Донецької митниці ДФС додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме лист ТОВ КК «МЕТАЛЛОИНВЕСТ» від 19 квітня 2016 року № 40-2430 про формування цін на гарячебрикетоване залізо, від 28 червня 2016 року № 40-4033 про постачання гарячебрикетованого заліза, бухгалтерську інформацію про оприбуткування товару, лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 29 червня 2016 року № 2479.

Листом від 06 липня 2016 року № 3200/10/05-70-66 відповідач відмовив у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, зазначивши на обґрунтування наступне:

1) у листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза № 2482 від 29 червня 2016 року порівняння ціни на товар «брикети залізної руди (горячебрикетоване залізо), вищого ґатунку» походження з Російської Федерації здійснено за цінами на переробний чавун та металобрухт на ринку України. На думку відповідача відповідне визначення ціни є невірним бо порушує Національний стандарт «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі Національний стандарт оцінки) згідно з яким методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості обєкта оцінки у разі порівняльного підходу повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. На думку відповідача металобрухт, переробний чавун та горячебрикетоване залізо не є подібним майном у розумінні норм вищезазначеного стандарту та не є ідентичними, подібними (аналогічними) товарам за Митним кодексом України,

2) позивачем не надано каталоги та прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта не необґрунтованість визначення суми митної вартості товару на рівні 135 доларів США 20 центів за тонну з огляду на наступне.

Інформація ДП «Укрпромзовнішекспертиза» є консультативним документом, що не має обовязкового значення для визначення митної вартості товару. Відповідно до пункту 2 Національного стандарту оцінки «подібне майно - майно, що за своїми характеристиками та (або) властивостями подібне до об'єкта оцінки і має таку саму інвестиційну привабливість». Гарячебрикетоване залізо як металобрухт та чавун передільний є взаємозамінною залізовмісною сировиною для металургійної промисловості.

Як зазначено у листі ТОВ КК «МЕТАЛЛОИНВЕСТ» від 19 квітня 2016 року № 40-2430, що є керуючою компанією постачальника за контрактом, АТ «Лебединский ГЗК» є єдиним підприємством у СНД, що виробляє гарячебрикетоване залізо, тобто гарячебрикетоване залізо в Україні не виробляється.

Таким чином, проведене ДП «Укрпромзовнішекспертиза» визначення ціни гарячебрикетованого заліза шляхом порівняння з ціною металобрухту та чавуну передільного є правильним.

Визначення «подібного майна», що міститься у Національному стандарті оцінки застосовується не для визначення митної вартості, а для оцінки майна і не має відношення до його митної вартості.

Ці терміни подібні за змістом, але Національний стандарт та Митний кодекс України є нормами права, що регулюють різні сфери правових відносин. Виходячи з викладеного, посилання апелянта на хибність висновків ДП «Укрпромзовнішекспертиза» щодо визначення митної вартості товару не приймаються колегією суддів.

Ненадання позивачем прайс-листів (прейскурантів) виробника гарячебрикетованого заліза спричинено тим, що АТ «Лебединський ГЗК» не надає прайс-листи при поставці продукції у кількості більше 200 тон, що підтверджується листом ТОВ КК «МЕТАЛЛОИНВЕСТ», № 40-4033 від 28 червня 2016 року. Тому доводи апелянта з цього приводу також не приймаються судом апеляційної інстанції.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Таким чином, за наявності необхідної документації, що підтверджувала митну вартість товару, кількісні і якісні його характеристики, у відповідача були відсутні підстави для незастосування першого методу для визначення митної вартості товару.

За приписами ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Сторонами не заперечується, що 14 квітня 2016 року ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» було надано Донецькій митниці ДФС контракт, додатки до нього, рахунки-фактури, листи тощо.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу), невірно проведений розрахунок митної вартості, невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу, надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Проте, всупереч зазначеній нормі відповідач не навів у своєму рішенні жодних причин, через які згідно з приписами Митного кодексу України, заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Також у рішенні не було наведено інформацію щодо числових значень складових митної вартості, яка могла б призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Положеннями МК України митному органу надано право встановити характеристики, визначальні для перевірки задекларованої митної вартості товарів у рамках процедури митного контролю та митного оформлення, проводити відповідні дослідження (аналіз, експертизи) товарів і саме на підставі таких досліджень визначити митну вартість поставленого товару.

Відповідачем не надано доказів реалізації повноважень, передбачених главою 50 «Митні експертизи» МК України. Вказане свідчить про те, що коригування митної вартості названого товару митниця за резервним методом проведене з порушенням вимог частини дев'ятої статті 58 Кодексу, тобто, не на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до положень статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову в митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовiрнi відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або вiдсутностi у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, невiдповiдностi обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовiрностi заявленої митної вартості.

Таким чином, за відсутності в картці відмови № 700080000/2016/00030 обґрунтованості неможливості здійснення митного оформлення товару за заявленою митною вартістю, у тому числі визначення, які неповні та/або недостовiрнi відомості про митну вартість товарів містять подані декларантом документи з вичерпного переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України, колегія суддів погоджує, що картка відмови № 700080000/2016/00030 прийнята посадовою особою митного органу з порушенням ст. 54 та ст. 256 МК України, отже, є неправомірною.

Згідно з ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовiрнi відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові щодо протиправності рішення Донецької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/000026/2 від 14.04.2016 та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700080000/2016/00030 від 14.04.2016, оскільки митним органом не доведено хибності визначення ТОВ «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» митної вартості товару.

Судова колегія відмовляє в задоволенні вимог апеляційної скарги щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат, оскільки ч. 6 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено змінення судом апеляційної інстанції розподілу судових витрат лише в разі зміни рішення суду першої інстанції або ухвалення нового.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Донецької митниці Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року в справі № 805/2576/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» до Донецької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 14 квітня 2016 року № 700080000/2016/000026/2, картки відмови в прийнятті митної декларації від 14 квітня 2016 року № 700080000/2016/00030 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року в справі № 805/2576/16-а залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддівМ. Г. Сухарьок

ОСОБА_2

ОСОБА_3