Ухвала суду № 63012735, 24.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26287/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправними дій, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968);

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23476299 від 06.08.2015 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року закрито провадження в адміністративній справі №826/26287/15.

На вказане рішення позивачем подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати зазначену ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що 06.08.2015 представник ТОВ "Кей-Колект" звернувся до реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нерухоме майно - на квартиру АДРЕСА_1. Разом із заявою ТОВ "Кей-Колект" подало: договір про надання споживчого кредиту та його копію, договір іпотеки та його копію, повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та його копію, копію договору факторингу, копію договору про відступлення права вимоги.

На підставі поданої заяви та доданих документів, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23476299 від 06.08.2015 на спірне майно за ТОВ "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968) та внесено запис до Реєстру.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив із того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, при цьому судом враховано позицію Верховного Суду України, наведену у постанові від 14 червня 2016 року (№ 826/4858/15).

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Згідно із першою частиною статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правовою позицією, наведеною в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі №21-41а16, на яку посилається третя особа, та яку підтримав суд першої інстанції, в якості підстав для закриття провадження у справі, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, внаслідок чого колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК, у зв'язку із чим провадження у справі закрито.

Поряд із цим, у межах даної справи, виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договорів кредиту та іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що відповідач, приймаючи таке рішення, всупереч вимогам пункту 1 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не встановив і не перевірив відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (у тому числі Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", законодавства щодо прав неповнолітніх).

Тобто, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

При цьому судовою колегією враховується, що окремі доводи сторін, зокрема, щодо необхідності укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя та порушення прав малолітньої дитини внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, не є визначальними при вирішенні даної справи адміністративним судом по суті, оскільки, у межах спору суду перш за все належить надати правову оцінку діям та рішенням Приватного нотаріуса як суб'єкта владних повноважень вимогам, зокрема, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при здійсненні ним офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, висновки щодо застосування норм права, викладені у згадуваній постанові Верховного Суду України, не можуть бути застосовані до правовідносин між сторонами у даній адміністративній справі, оскільки у справах, які були представлені Верховному Суду України на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права, судами вирішувалось питання щодо належності способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що застосований іпотекодержателем, належності порядку набуття останнім такого права за укладеними договорами та в подальшому набуття ним права власності на нерухоме майно, що було зареєстровано приватним нотаріусом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, як підстави для закриття у ній провадження, тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 160, 195, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправними дій, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року - скасувати.

Направити справу №826/26287/15 до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає провадженню у справі (ч. 2 ст. 211 КАС).

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 28.11.16

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.