Постанова № 63012384, 23.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10104/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є. В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Простор" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Клімат Простор» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2016 року № 0010011404.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГУ ДФС у м. Києві подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Клімат Простор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Аніта-Буд» за жовтень 2015 року, за результатами якої складено акт від 07.06.2016 року № 128/26-15-14-04-03/37587936.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 178327 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Аніта Буд».

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 22.06.2016 року № 0010011404, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 222909 грн., в тому числі: 178327 грн. - основне грошове зобов'язання та 44582 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Свої доводи щодо законності спірного рішення апелянт обґрунтовує нереальністю господарських відносин позивача з його контрагентом. При цьому, ГУ ДФС у м. Києві стверджують, що у договорі поставки товару у реквізитах ТОВ «Аніта-Буд» зазначено рахунок підприємства, відкритий у ПАТ «Креди Агриколь Банк» за № 26002500184400 від 21.10.2015 року, в той час як договір було підписано 29.09.2015 року, тобто раніше.

Апеляційна інстанція підтримує позицію апелянта , з огляду на слідуюче.

Так, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Аніта-Буд», зокрема, було укладено договір від 29.09.2015 року № 4, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору передавати у власність покупця окремими партіями обладнання для системи вентиляції і кондиціонування повітря (далі - "товар"), а покупець зобов'язується приймати й оплачувати товар за ціною, в асортименті та у кількості, що погоджується сторонами у накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з положенням п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст.1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України,).

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

На підтвердження здійснення господарської операції Товариством було надано копії договору, видаткових накладних, податкових накладних, карток рахунку бухгалтерського обліку, оборотно-сальдової відомості, договору перевезення вантажу, товарно-транспортних накладних.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом необхідними первинними документами не підтверджується.

Так, наданий Товариством договір поставки укладено раніше, ніж було відкрито банківський рахунок контрагента, що зазначений в цьому договорі.

При цьому, в судовому засіданні представник ТОВ «Клімат Простор» не зміг пояснити, як при укладенні договору в вересні міг бути відомим номер банківського рахунку, відкритий в жовтні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що вищезазначений договір укладено заднім числом та виключно для здійснення вигляду господарської операції.

Таким чином, податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої ТОВ «Клімат Простор» податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, згідно з правовою позицію Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 26.01.2016 року № 826/11928/15, платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, є не достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Крім того, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом (постанова Верховного Суду України від 27 березня 2012 року №21-737во10).

У даній справі податковим органом повно та обґрунтовано доведено наявність підстав, що унеможливлюють одержання Товариством податкової вигоди.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог апелянт, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного рішення.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи щодо задоволених позовних вимог, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з ухваленням нової про відмову в задовленні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2016 року - скасувати, ухваливши нову про відмову в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Карпушова О.В.