Рішення № 6300724, 29.05.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2009 р.Справа № 14/47-874

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім-Сім" вул. Промислова, 9, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про cтягнення заборгованості в сумі 150000 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Гураль Р.В., довіреністьвід 27.01.09 р.;

Відповідача: ОСОБА_1, паспорт № НОМЕР_3 від 14.03.96 р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сім-Сім", с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль про cтягнення заборгованості в сумі 150000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, згідно пояснень повноважного представника, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору комісії, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 150 000 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з підстав, що ним зобов'язання по договору комісії перед Комітентом виконувались добросовісно. Факт існування заборгованості в сумі 650 000 грн. відповідач не заперечує, та пояснює, що заборгованість може бути повернута лише шляхом поставлення ягоди чорниці лісової наступного урожаю 2009 р.

В судовому засіданні представникам сторін процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, розяснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, заперечення відповідача господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

25 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сім-Сім" (Комітент) та Фізичною особою-підприємцем (Комісіонер), укладено договір комісії №250608 (надалі - Договір комісії).

За пунктом 1.1. Договору комісії в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов'язується за плату придбати від свого імені для Комітента та за його рахунок, лісову ягоду чорниці (надалі іменується "Товар") в кількості 500 000 (п'ятсот тисяч) кілограм по ціні 18 (вісімнадцять) грн. за 1 (однин) кілограм.

У пункті 1.4., 2.1. Договору комісії, сторони визначили, що Товар являє собою свіжі лісові ягоди чорниці урожаю 2008 року, та встановили строк виконання Комісіонером Договору комісії до 31 серпня 2008, а згодом, шляхом укладення 29.08.2008р. Додаткової угоди, продовжили до 30 вересня 2008 року.

Комітентом, умови пункту 1.1. Договору комісії виконані, а саме перераховано Комісіонеру необхідні для закупівлі ягід у Третіх осіб кошти в сумі 5 373 183 грн. 62 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідач в свою чергу свої зобов'язання за Договором комісії виконав частково, зокрема придбав у Третіх осіб і передав Позивачу лісову ягоду чорниці на загальну суму 4 349 686,75 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

Також, платіжним дорученням від 22.08.2008р. Відповідач повернув Позивачу 330 000 грн., як невикористаних для виконання Договору комісії.

Згідно з ч.1 ст.1113 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Пунктом 6.1. Договору комісії, сторони визначили, що Комітент повинен виплатити Комісіонеру плату за отримані послуги в розмірі 1% від вартості передбаченого та переданого Комітенту Товару. Як вбачається із звітів Комісіонера від 28.07.2008р. та 25.08.2008р. плата Комісіонеру за надані послуги комісії становить 36 999,99 грн. та 6496 грн. відповідно.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору комісії, згідно якого та в силу ст. 1011 Цивільного кодексу України, одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.2. Договору комісії від 25.06.2008р. передбачено, що до 25 числа кожного поточного місяця Комісіонер надає Комітенту звіт Комісіонера.

Відповідно до ч.1 ст.1022 ЦК України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Проте, Відповідачем за місяць вересень 2008 року звіт не надано і ягоду чорницю у вказаному місяці не поставлено.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем на закупівлю ягід чорниці лісової не використано 650 000 грн., одержаних від Позивача для виконання Договору комісії. Вказані кошти не відображені у звіті Комісіонера і не повернуті в строк виконання Договору комісії - 30.09.2008р.

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч.1,4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частин 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

26 січня 2009 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №26/01/09 про погашення заборгованості в сумі 650 000 грн. Відповідач, в свою чергу, листом від 09.02.2009р. повідомив, що кошти в розмірі 650 000 грн. можуть бути повернуті шляхом укладення договорів поставки із Третіми особами щодо постачання ягоди чорниці лісової урожаю 2009 року.

Згідно до ч.7 ст.193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст.651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, частиною 1 статті 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як вбачається із позовної заяви та пояснень повноважного представника, Позивач, зі своєї сторони, пропозицію Відповідача може врахувати при плануванні економічної діяльності сезону 2009 року, однак в обсягах, що не перевищують 500 000 грн. в грошовій формі.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

При цьому, відповідно з ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Після чого наступають правові наслідки зміни договору передбачені ч.1 ст.653 ЦК України, зокрема у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Таким чином, врахування сторонами своїх пропозицій можливе лише шляхом внесення змін до умов договору щодо предмета, місця, строків виконання зобов'язання, в такій самій формі, що й договір, що змінюється .

За таких обставин, приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про повернення заявленої до стягнення суми заборгованості по Договору комісії чи належних заперечень з цього приводу, а тому позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 150 000 грн. коштів, одержаних для виконання Договору комісії №250608 від 25.06.2008р., підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені належним чином відповідачем.

Поряд із цим. критично оцінюються судом твердження позивача твердження Позивача про те, що Відповідач належними та допустимими доказами не довів виконання своїх зобовязань за договором комісії, з посиланням на акт перевірки ТОВ „Сім-Сім” №3638/23-09/31021570 від 29.04.2009 р. проведеної Тернопільською ОДПІ, оскільки у накладних на відпуск не зазначив місця складання вказаних документів.

При цьому суд констатує, що з точки зору законодавства, яке регламентує спірні правовідносини, первинним документом, який підтверджує виконання зобовязань у відносинах комісії є звіт комісіонера (ст.1022 ЦК України). В свою чергу, у матеріалах справи є звіти Комісіонера від 28.07.2008р. та 25.08.2008р., які були затверджені Позивачем по справі.

Крім того, згідно до ст.4 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Сам позивач у судовому засіданні зазначив, що накладні складались його контрагентом за договором, який товар відвантажував, - приватним підприємцем. А відтак зважаючи , що відомості його печатки містять дані про місцезнаходження , а у накладній, - адресу, суд констатує, що накладні на відпуск товару містять всі визначені законодавством відомості., які дають можливість достовірно ідентифікувати учасників господарської операції, дату її проведення, обсяг та зміст , одиницю виміру, тощо.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст. 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_4 в ЗАТ "ОПТ Банк" в м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім-Сім" (код за ЄДРПОУ 31021570, вул. Промислова,9, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, р/р 26008000618501 в ТФ банку "Надра") - 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. коштів, одержаних для виконання Договору комісії №250608 від 25.06.2008р.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_4 в ЗАТ "ОПТ Банк" в м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім-Сім" (код за ЄДРПОУ 31021570, вул. Промислова,9, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, р/р 26008000618501 в ТФ банку "Надра") - 1700 (одну тисячу сімсот) грн. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя