Ухвала суду № 62997160, 23.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/10688/16 Головуючий у 1 інстанції -Маліновська В.М.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Ратнікової В.М., Шахової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 31травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, зупинення нарахування пені та зобов»язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - «ПАТ «УкрСиббанк») звернувся з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просив винести рішення, яким стягнути кредитну заборгованість у загальному розмірі 82.747,58 дол.США, з яких: 78.825,62 дол.США - заборгованість за простроченим кредитом 3.921,96 дол.США - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом; 5.076 грн.08 коп. - пеня по кредиту; 3.560 грн.52 коп. - пеня по процентам.

Послався на те, що між банком та позичальником ОСОБА_2 та Банком 21.01.2008 року укладено договір споживчого кредиту на суму 100.000 дол.США на термін до 21.01.2038 року під 9,5% річних з погашенням кредиту щомісяця рівними частками, відповідно до узгодженого сторонами графіку.

Забезпечення кредиту оформлене окремими договорами поруки між Банком та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 21.01.2008 року.

Оскільки боржник ОСОБА_2 не виконувала договірні зобов»язання щодо погашення кредиту, банк звернувся до суду з даним позовом про дострокове погашення кредиту.

В ході розгляду справи основна позичальниця ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом до Банку про визнання кредитного договору недійсним, як укладеного на підставі несправедливих умов по відношенню до позичальника, які значно погіршили положення позичальника, як споживача кредитних послуг, порівняно з умовами, встановленими чинним законодавством. При цьому, банк надав кредит в іноземній валюті - доларах США, що є дискримінаційним по відношенню до позичальника. Так, банк не надав позичальнику застережень щодо можливих очікуваних змін курсу національної валюти по відношенню до долара США, не надав інформації відносно предмета договору, яка необхідна для здійснення свідомого вибору щодо валюти кредиту, та поставив споживача в нерівні умови з позикодавцем.

Просила визнати недійсними договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, та договору поруки, зупинити нарахування пені та штрафних санкцій, виключити з реєстру обтяжень запис про обтяження іпотекою зазначеної квартири, та повернути сторони за цими договорами в первісний стан /т.1 а.с.221-232/.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 31травня 2016 року позов«ПАТ «УкрСиббанк» задоволено /т.2 а.с.120-129/.

Судовим рішенням ухвалено стягнути солідарно з боржника за кредитним договором ОСОБА_2 та її поручителів, з кожним окремо, заборгованість у загальній сумі 82.747,58 дол.США, з яких: 78.825,62 дол.США - заборгованість за простроченим кредитом 3.921,96 дол.США - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом; 5.076 грн.08 коп. - пеня по кредиту; 3.560 грн.52 коп. - пеня по процентам.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішене питання розподілу судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, посилаючись на доводи, викладені в зустрічному позові, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 31травня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ»Укрсиббанк» та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 /т.2 а.с.139-158/.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу в межах заявлених доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Встановлено, що, відповідно до угоди від 21.01.2008 року за №11285971000 між ПАТ»УкрСиббанк» та позичальником ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позичальнику споживчий кредит у сумі 100.000 дол.США під 9,5% річних на термін до 21.01.203 року.

Відповідно до п.4.1. кредитної угоди сторонами передбачена сплата позичальником пені за порушення будь-якого грошового зобов»язання за цим договором в розмірі: - подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні: - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквівалента суми у гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті: - пеня нараховується за кожен день прострочення. При цьому банк має право на застосування такої пені на 32 день рахуючи з дня порушення позичальником терміну виконання свого зобов»язання.

Таким чином, між сторонами ПАТ»УкрСиббанк» та позичальником ОСОБА_2, в силу ст.1054 ЦК України, виникли відносини кредиту, в силу яких банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

На забезпечення указаних кредитних зобов»язань відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно до договорів поруки, відповідно, за №173856 від 21.01.2008 року, та №173859 від 21.01.2008 року, поручились перед ПАТ»УкрСиббанк» за виконання ОСОБА_2 указаного кредитного договору.

Із зазначеного слідує, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з кожним окремо, та ПАТ»УкрСиббанк», виникли договірні відносини поруки, в силу яких, відповідно до ст.553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно пунктів 1.2. Договорів поруки Поручителям добре відомі всі умови Основного кредитного договору в тому числі термін виконання основного договору та умови застосування інших термінів виконання основного договору.

Крім того, між ОСОБА_2 та Банком укладено договір іпотеки від 21.01.2008 року за №75412, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстровим №504, згідно якого позичальниця на забезпечення виконання своїх договірних зобов»язань заставила Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки боржник ОСОБА_2 не виконувала договірні зобов»язання щодо погашення кредиту, у березні 2015 року банк, в порядку ст.1050 ЦК, звернувся до суду з позовом про дострокове погашення кредиту.

Встановлено, що, відповідно до п.6.2. Кредитної угоди ПАТ»УкрСиббанк» у січні 2015 року надіслав основному боржнику та його поручителям вимоги про виникнення заборгованості за кредитною угодою та необхідність її погашення протягом 31 дня, а в разі невиконання цієї вимоги, кредитор буде вважати термін погашення кредиту таким, що настав.

Оскільки боржник ОСОБА_2 не виконувала договірні зобов»язання щодо погашення кредиту, станом на 4.03.2015року за нею утворилась заборгованість у загальній сумі 82.747,58 дол.США, з яких: 78.825,62 дол.США - заборгованість за простроченим кредитом 3.921,96 дол.США - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом; 5.076 грн.08 коп. - пеня по кредиту; 3.560 грн.52 коп. - пеня по процентам.

Розрахунок боргу позивачем виконаний правильно.

Задовольняючи позов, суд правомірно послався на ст.526 ЦК України, згідно до якої зобов"язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

При цьому, в апеляційній скарзі скаржником викладена незгода лише з розрахунком відсотків у сумі 78.825,62 дол.США, вважаючи, що Банк, застосовуючи метод нарахування процентів «факт/360» фактично штучно збільшив реальну процентну ставку (9,5%) за договором про надання споживчого кредиту на 1,4% - 1,6%, встановивши процентну ставку в залежності від кількості днів у році 10,9% - 11,1%, що призвело до подорожчання кредиту.

Між тим, порядок нарахування відсотків, відповідачам був відомим на момент укладання, як основного договору, так і договорів поруки, однак будь-яких зауважень на момент підписання договорів позивачами не заявлялось, а доводів щодо неправильності нарахування боргу чи інших доводів, які б спростовували висновок суду першої інстанції, сторона скаржника суду не надала.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, встановлено, що банком не допущено зміни договірних умов, передбачених кредитним договором, що могло б вплинути на збільшення відповідальності поручителя.

В частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними укладених договорів кредиту, поруки та іпотеки, а також в частині зобов»язати банк вчинити дії щодо повернення ОСОБА_2 у натурі все, що банк отримав на виконання угод за договором споживчого кредиту від 21.01.2008 року та договором іпотеки від 21.01.2008 року №75412, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено, оскільки позивачем за зустрічним позовом не наведено доказів недійсності указаних договорів чи підстав для їх розірвання.

Дійшовши висновку про правильність рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову у цій частині, колегія суддів вважає за правомірне послатись на роз»яснення, викладені у п.14 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно якого, при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Із аналізу ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачами умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п»ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов»язань за договором (п.5ч.3 ст.18 Закону «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.6 Закону України від 12.07.2001 №2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Відповідно до ч.2ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідків є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача.

В силу ч.5 цієї статті, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який керується ст.627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладання договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, та виходить з того, що договірні умови передбачені зазначеним Кредитним договором та додатками до нього не створюють дисбаланс прав та обов»язків на користь будь-якої сторони цієї кредитної угоди, а тому ці умови не можна кваліфікувати, як несправедливі та дискримінаційні, що порушують права позивачки ОСОБА_2, як споживача фінансових послуг.

Всі договірні умови підписані позивачем добровільно, без будь-якого тиску, без погодження з позичальником банк не включив до договору жодної умови, які б створювали дисбаланс прав та обов»язків позичальника.

При цьому, позичальником ОСОБА_2 добровільно виконувались договірні умови, починаючи з 2008 року, що свідчить про те, що вона їх визнавала і погоджувалася з ними і лише після звернення до неї з позовом про стягнення заборгованості, вона звернулася до суду з цим зустрічним позовом.

При цьому, позивач у своїх вимогах лише перелічив можливі порушення з боку кредитора, однак не навів доказів того, в чому ж полягає несправедливість по відношенню до неї з боку Банку при укладенні і виконанніспірного договору.

Встановлено, що Позивач з пропозиціями про внесення змін до умов кредитного договору не зверталась, що свідчить про її згоду з усіма умовами спірного Кредитного договору.

В частині посилань позивача на ненадання позичальнику інформації щодо кредитної угоди та можливих ризиків, колегія суддів враховує, що підрахунок сукупної вартості кредиту не становить для позивача складності, оскільки сторонами договору чітко і зрозуміло обумовлено розмір кредиту, його відсоток, графік погашення кредиту та відповідальність за порушення виконання кредитних умов.

Колегія суддів не погоджується також з доводами позивачки за зустрічним позовом в тій частині, що їй не була надана інформація відносно того, що валютні ризики під час виконання зобов»зань за кредитним договором несе споживач, а також інформація щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу.

Однак розділом 3 укладеного між сторонами кредитного договору визначено, що наданий в іноземній валюті - долар США, кредит підлягає поверненню в іноземній валюті, шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів, що свідчить про те, що валюта платежу співпадає з валютою зобов»язання, а тому питання валютних ризиків та конвертації валюти в даному випадку не виникає.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що, відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання недійсною Кредитної угоди, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що сторонами при укладанні кредитної угоди дотримані вимоги, встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 ЦК України, які є необхідними для чинності правочину чи окремих його частин.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування рішення, що оскаржується, немає.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 31травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді