Рішення № 62997152, 23.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року

в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ТРЕЙД- ІНВЕСТ» про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (надалі - ПАТ «Універсал Банк») подано позов до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ТРЕЙД- ІНВЕСТ» (надалі - ТОВ «ТРЕЙД- ІНВЕСТ») про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №ВL5554 від 26 червня 2008 року у вигляді інфляційних втрат за час прострочення, в сумі 187 576 грн. 19 коп.; 22 076 грн. 60 коп. у якості 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання; заборгованість по відсотках за кредитним договором, в сумі 12747,78 дол. США., що еквівалентно 267 878 грн. 19 коп.

Вимоги обґрунтовував тим, що 26 червня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL5554, відповідно до умов якого ВАТ «Універсал Банк» зобов'язався надати ОСОБА_2 кредитні послуги в рамках ліміту, що дорівнює 125 000 дол. США строком до 01 червня 2028 року.

Зазначав, що відповідно до умов додаткової угоди № ВL7694/К-1 від 31 липня 2008 року, банк надав ОСОБА_2 кредит, в сумі 55 000 дол. США, строком до 03 липня 2023 року зі сплатою 15,45 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань між банком та ТОВ «ТРЕЙД- ІНВЕСТ» було укладено договір поруки № ВL7694-П1 від 31 липня 2008 року, відповідно до п. 1.3 якого, поручитель відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Пунктом 1.4 договору поруки передбачено, що поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2012 року у справі № 2-4899/12 за позовом «ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ТОВ Фірми «ТРЕЙД-ІНВЕСТ» про солідарне стягнення заборгованості позов було задоволено повністю та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг №ВL5554 від 26 червня 2008 року, в сумі 260 522 грн. 48 коп., стягнуто з відповідачів за кредитним договором тіло кредиту та нараховані включно до 08 серпня 2012 року відсотки, проте заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення суду не виконано.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на те, що заочне рішення не відповідає вимогам законодавства, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, вислухавши представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, враховуючи таке.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення районного суду зазначеним процесуальним нормам в повній мірі не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи, ПАТ «Універсал Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Універсал Банк» (а.с.33).

Встановлено, що 26 червня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL5554, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» зобов'язався надати ОСОБА_2 кредитні послуги в рамках ліміту, що дорівнює 125 000 дол. США строком до 01 червня 2028 року (а.с.6-12).

Додатковою угодою № BL 7694/К-1 від 31 липня 2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL 5554 від 26 червня 2008 року, банк надав відповідачу № 1 кредит в сумі 55 000 дол. США строком до 03 липня 3023 року зі сплатою 15,45 % річних за користування кредитом (а.с.13-14).

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника та додатковою угодою № BL7694/К-1 від 31 липня 2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL5554 від 26 червня 2008 року, між банком та ТОВ «ТРЕЙД-ІНВЕСТ» було укладено договір поруки № BL7694-П1 від 31 липня 2008 року (а.с.18).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2012 року у справі № 2- 599/12 за позовом «ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ТОВ Фірми «ТРЕЙД- ІНВЕСТ» про солідарне стягнення заборгованості ухвалено рішення, яким позов було задоволено повністю та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL 5554 від 26 червня 2008 року, в сумі 30 522 грн. 48 коп. Даним рішенням суду було стягнуто з відповідачів за кредитним зговором тіло кредиту, нараховані включно до 08 серпня 2012 року відсотки та підвищені відсотки (а.с.25-28).

Звертаючись у суд із позовом, банк вказував на те, що станом на 05 червня 2015 року заборгованість за кредитним договором по сумі несплачених відсотків, нарахованих за період з 08 серпня 2012 року по 05 червня 2015 року складає 12747,78 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ (курс станом на 05 червня 2015 року 21,01 грн. за 1 дол. США) 267 878 грн. 19 коп., з яких за відсотками: 11 031,22 дол. США, еквівалент 231 806 грн. 89 коп.; за підвищеними відсотками: 1 716,56 дол. США, еквівалент 36 071 грн. 30 коп.; а також у зв'язку з невиконанням рішення суду, тобто грошового зобов'язання, просив стягнути 187 576 грн. 19 коп. заборгованості у вигляді інфляційних втрат за час прострочення та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, у сумі 22 076 грн. 60 коп., (а.с.23-24).

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що боржники - кредитор та поручитель належним чином не виконали свої зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору та договору поруки, не виконали рішення суду, а тому як солідарні боржники повинні сплатити відсотки за користування кредитом, а також передбачені положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні.

Між тим, з такими висновками районного суду повністю погодитися неможливо.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року в справі № 6-745цс15, яка згідно вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Разом з тим, судом першої інстанції в порушення вимог процесуального права, без урахування правової позиції Верховного Суду України, необґрунтовано винесено рішення про солідарне стягнення заборгованості з фізичної та юридичної особи, у зв'язку з чим колегія суддів, з урахуванням положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України, вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги й скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ТОВ Фірми «ТРЕЙД-ІНВЕСТ» про стягнення заборгованості й на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України провадження у справі в цій частині закрити.

Рішення суду першої інстанції в іншій частині підлягає зміні, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі за №6-1206цс15, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України та є обов'язковою до врахування судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2012 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті відсотків за користування кредитними коштами стягнута по 08 серпня 2012 року, в той час згідно генерального договору з доповненнями до нього, строк дії договору визначено до 03 липня 2023 року зі сплатою 15,45 % річних (а.с.6-14,26).

Враховуючи те, що боржник не повернув позичені кошти, то з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, умов договору та положень ст. 1048 ЦК України, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність правових підстав до стягнення з ОСОБА_2 передбачених умовами договору відсотків за користування коштами в період до 05 червня 2015 року.

Відповідно до керівних роз'яснень, які містяться у п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року зі змінами, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє права кредитора на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, остільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

З долученої до справи копії рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2012 року убачається, що районним судом визнано доведеним наявність боргових зобов'язань за укладеним між позивачем та ОСОБА_2 кредитним договором станом на 08 серпня 2012 року в сумі 32 593,83 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становило 260 522 грн. 48 коп., які й стягнуто з боржника та поручителя (а.с.25-28).

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-1206 цс15, положення п. 17 керівних роз'яснень зазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також ту обставину, що боржник рішення суду, яким стягнуто кредитну заборгованість у еквіваленті до національної валюти - в сумі 260 522 грн. 48 коп., у повному обсязі не виконав, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до застосування до виниклих правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до змісту наявного у справі розрахунку, який судом покладено у основу рішення, заборгованість по сплаті передбачених умовами договору відсотків, в сумі 12747,78 дол. США., що еквівалентно 267878 грн. 19 коп., а також 22076 грн. 60 коп. 3% річних та 187 576грн.19коп. інфляційних нараховано банком при умові невиконання боржником рішення суду з 08серпня 2012 року по 05 червня 2015 року (а.с.21-24).

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи та підтверджується долученим в суді апеляційної інстанції розрахунком заборгованості в новій редакції, у період з 08 серпня 2012 року по 05 червня 2015 року ОСОБА_2 частково вносилися платежі на виконання рішення суду та умов договору, а тому, відповідно, розмір встановлених судом коштів, без урахування часткового погашення ним зобов'язання, є неправильним.

Окрім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки районного суду про необхідність стягнення з боржника відсотків за користування кредитом у завищеному розмірі, остільки вони не ґрунтуються на законі.

Відповідно до даних долученого до справи розрахунку, боржником здійснено наступні платежі : 07.08.12р. - 600 дол. США., що еквівалентно на день платежу 4795,8 грн., 10.09.12р. - 500 дол. США, що еквівалентно 3996 грн. 50 коп.; 09.10.12р. - 500 дол. США., що еквівалентно 3996,5 грн.; 15.01.13р. - 500 дол. США., що еквівалентно 7888,048 грн.; 02.04.2014р. - 450 дол. США., що еквівалентно 4997,79 грн. та 06.05.14р. - 300 дол. США., що еквівалентно 3440,87 грн. (а.с.166).

Отже, з урахуванням внесених ОСОБА_2 платежів у період після ухвалення судового рішення й до 05 червня 2015 року (а.с.156,157,165,166), заборгованість по відсотках (п. 3.1 додаткової угоди -15,45 %), становить 10682,19 дол. США, що з урахуванням заявленого у позові курсу 1 дол. США = 21,01 грн., складає 224 432 грн. 81 коп.

З урахуванням визначеного в зазначений період Мінфіном України індексу інфляції (а.с.22) та внесених ОСОБА_2 на виконання рішення суду платежів, станом на 05 червня 2015 року розмір інфляційних нарахувань становить 175614 грн. 10 коп., а 3 % річних від несплаченої суми - 20 089 грн. 59 коп.

З огляду на викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення районного суду в частині вимог до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості й з урахуванням скасування рішення суду в частині вимог до ТОВ Фірми «ТРЕЙД- ІНВЕСТ», вважає за необхідне резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва в частині позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ТОВ Фірми «ТРЕЙД-ІНВЕСТ» про стягнення заборгованості скасувати й провадження у справі в зазначеній частині вимог закрити.

Позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість у вигляді інфляційних втрат за час прострочення, в сумі 175614 грн. 10 коп., заборгованість у вигляді 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, в сумі20089 грн. 59 коп., та заборгованість по нарахованим відсотках за Генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL 5554 від 26 червня 2008 року, в розмірі 10682,19 дол. США, що еквівалентно 224432 грн. 81 коп., а всього 420136 грн. 50 коп.

Окрім цього, з боржника на користь ПАТ «Універсалбанк» підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в сумі 3 654 грн.

Посилання апеляційної скарги на необґрунтоване нарахування судом відсотків, передбачених умовами кредитного договору з доповненнями до нього, а також застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, з посиланням на те, що рішенням суду від 08 серпня 2012 року з ОСОБА_2 достроково стягнуто кредитну заборгованість, колегія суддів визнає безпідставними.

Ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не розриває цього договору та не зупиняє його дії, оскільки ОСОБА_2 станом на 05 червня 2015 року лише частково погасив стягнуту рішенням суду заборгованість за кредитним договором.

Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 після звернення у суд з зазначеним позовом рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2012 року виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим державним виконавцем 25 серпня 2015 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а тому зобов'язання за договором є припиненим й підстав до нарахування грошових коштів за кредитним договором не дають, колегія суддів визнає необґрунтованими.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся у суд з зазначеним позовом 12 червня 2015 року у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 рішення суду від 08 серпня 2012 року й просив стягнути відповідну заборгованість за період з 08 серпня 2012 року по 05 червня 2015 року, тобто період, коли боржник мав боргові зобов'язання перед банком, а тому суд обґрунтовано визнав доведеними правові підстави до стягнення з нього нарахованої відповідно до умов договору та норм ЦК України заборгованості.

З урахуванням встановлених по справі обставин, висновки суду першої інстанції щодо правомірності підстав до нарахування відсотків за користування кредитними коштами та застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до суми заборгованості, яка несплачена у відповідності до рішення суду, відповідають правовій позиції, яка висловлена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-цс15 та яка підлягає до обов'язкового врахування судами загальної юрисдикції, а також ґрунтується на керівних роз'ясненнях, які містяться у п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року зі змінами і доповненнями та також є обов'язковими до врахування судом.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками районного суду.

Керуючись ст.ст. 205, 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ТРЕЙД- ІНВЕСТ» про стягнення заборгованості скасувати.

Провадження в справі в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ТРЕЙД- ІНВЕСТ» про стягнення заборгованості закрити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року в частині вимог до ОСОБА_2 змінити й резолютивну частину викласти у наступній редакції.

Позов публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (НОМЕР_1, виданий Залізничним РУГУ МВС України в м. Києві 04.03.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживає в АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, р/р 32004160302 ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 322001, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість у вигляді інфляційних втрат за час прострочення, в сумі 175614 грн. 10 коп., заборгованість у вигляді 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, в сумі20089 грн. 59 коп., та заборгованість по нарахованим відсотках за Генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL 5554 від 26 червня 2008 року, в розмірі 10682,19 дол. США, що еквівалентно 224432 грн. 81 коп., а всього 420136 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати, в сумі 3 654 грн.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 760/11521/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8558/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Козленко Г.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.