Ухвала суду № 62984920, 23.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6307/16 Справа № 183/2089/16 Головуючий у 1 й інстанції - Юр'єва Т. І. Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Пищиди М.М.,

суддів - Глущенко Н.Г., Осіяна О.М.

за участю секретаря - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, третя особа Міністерство Оборони України. Генеральний штаб Збройних сил України про визнання незаконним і скасування рішення щодо відмови у передачі квартири в приватну власність, про визнання права на приватизацію квартири та зобов'язання вжити заходи щодо приватизації квартири, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року позивачі звернулися із позовом до відповідача, посилаючись на те, що рішенням № 369 від 28.01.2015 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська відмовив в передачі у приватну власність квартири, яку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 займають на підставі ордеру №29 від 21 січня 1997 року, за адресою АДРЕСА_1.

Позивачі вселилися у квартиру на підставі ордеру № 29 від 21 січня 1997 року, виданого Гвардійською квартирно - експлуатаційною частиною району.

Рішення КЕВ м. Дніпропетровська № 4409 від 21.10.2015 року щодо відмови в передачу у приватну власність квартири позивачам прийнято без достатніх на те підстав та всупереч існуючій судової практиці, дії КЕВ м. Дніпропетровська не мають під собою ніякого правового підґрунтя, не підкріплюються жодними правовими нормами.

Вазане рішення мотивовано тим, що с.м.т. Черкаське (військове містечко №3) включене до переліку закритих військових містечок, в яких приватизація заборонена. Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду. Позивачі проживають в вищевказаній квартирі з 1992 року до наступного часу, іншого житла не мають, участі у приватизації житла з державного житлового фонду не приймали.

Разом з тим, листом заступника начальника Головного КЕУ Збройних сил України полковником Прогонюком С.Т. зазначається, що житловий фонд військових містечок с.м.т Черкаське та с.м.т Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області не відносяться до військових містечок із статусом Закритих і відповідно до ст. 32 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» житлові приміщення можуть бути приватизовані мешканцями.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили визнати незаконним та скасувати вищевказане рішення Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про відмову у передачі у приватну власність квартиру позивачу, зобов'язати Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вирішити питання щодо приватизації позивачами квартири у АДРЕСА_1, та зобов'язати, згідно нормативно-правових актів та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і «Положення про Порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 року, вжити заходи щодо приватизації ними квартири за адресою АДРЕСА_1.

В уточнюючій позовній заяві позивачі просили визнати незаконним рішення КЕВ м. Дніпропетровська № 4409 від 21.10.2015 року та № 1104 від 13.03.2015 року про відмову у передачі в приватну власність квартири, яку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 займають на підставі ордеру № 29 від 21 січня 1997 року за адресою АДРЕСА_1. Визнати право позивачів на приватизацію вищевказаної квартири і зобов'язати відповідача, як орган приватизації вжити всіх належних та достатніх заходів щодо передачі в приватну власність вищевказаної квартири.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Квартирно- експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, 3-ї особи: Міністерство оборони України і Генеральний штаб Збройних сил України, про визнання незаконними и скасування рішень щодо передачі і в приватну власність квартири, про визнання права на приватизацію квартири та зобов'язання вжити заходи щодо приватизації квартири, - задоволено.

Визнано незаконним рішення Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська № 4409 від 21.10.2015 року та №1104 від 13.03.2015 року про відмови у переданні в приватну власність квартири, яку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 займають на підставі ордеру № 29 від 21 січня 1997 року, за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано право на приватизацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, як органу приватизації, вжити заходи щодо приватизації квартири, яка використовується ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на умовах найму на території відкритого військового містечка за адресою АДРЕСА_1, згідно Закону України Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.1999 р.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За положеннями ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизначених та оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України.

Статтею 60 ЦПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачі проживають за адресою АДРЕСА_1, на підставі ордеру № 29 від 21 січня 1997 року, виданого начальником Гвардійського КЕЧ району.

Позивач ОСОБА_2 звернувся із заявою до начальника Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як органу приватизації, про передачу у приватну власність кв.АДРЕСА_1, в якій він проживає з дружино. ОСОБА_3

Рішенням начальника КЕВ м. Дніпропетровська Зубкова Г.С. № 4409 від 21 жовтня 2015 та № 1104 від 13.03.2015 року в передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 відмовлено.

Підставами для відмову у приватизації вказаної квартири явилось те, що вказане військове містечко включено до числа закритих військових містечок, які не підпадають під приватизацію житлового фонду. Інших керівних документів щодо надання повноважень КЕВ м. Дніпропетровська розпоряджатися житловим фондом військових містечок не надходило.

За змістом ст.9 ЖК Ураїни громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебуваютьу власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

За положеннями Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах, та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень(підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, будинки, споруди.

Наказом Міністра оборони України від 15.09.2011 року №569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» встановлений Перелік майна, що безоплатно передається у комунальну власність територіальної громади смт Черкаське та смт Гвардійське, в який включено, зокрема, військове містечко №3, житлові фонд.

Судом першої інстанції встановлено, що рішеннями сесії Черкаської селищної ради №1 від 31.03.2011 року; № 1-9 від 15.12.2011 року; №1-12 від 19.04.2012 року надавалася згода на прийняття у комунальну власність територіальної громади об'єктів житлового комунального фонду та соціальної сфери. На протязі 2011-2012 р.р. рішеннями Черкаської і Гвардійської селищної ради були прийняті до комунальної власності ряд об'єктів військового майна згідно з Наказом Міністра оборони України №569.

Таким чином, встановивши, що займане позивачами приміщення: квартира АДРЕСА_1 підлягає приватизації відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», як жиле приміщення, яке згідно Наказу Міністра оборони України від 15.09.2011 року №569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» підлягало передачі у комунальну власність територіальної громади смт Черкаське, та що позивачі є особами, які мають право на приватизацію зазначеної квартири, суд прийшов до правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Доводи апеляційної скарги про те, що військове містечко №3 с.м.т Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, на території якого знаходиться житловий будинок АДРЕСА_1, має статус «закритого військового містечка», з посиланням при цьому на лист заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України Ю.А.Думанського №14492/С від 19.08.2013 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки зміст вказаного листа протирічить чинному Наказу Міністра оборони України від 15.09.2011 року №569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» та Положенню про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №215 від 21.04.2011 року і Наказом Міністра оборони України №448 від 08.07.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 вересня 2013 року за № 1590/24122, які не містять такого статусу військового містечка, як «закрите військове містечко».

Крім того, доказів в розумінні ст.ст.57,58 ЦПК України, які б свідчили про те, що будинок, в якому розташована спірна квартира, не є об'єктом приватизації та що позивачі не є особами, які мають право на приватизацію, відповідачем у порядку, передбаченому ст.60 ЦПК України не надано.

Доводи скарги про неповне з'ясування обставин справи та неналежну оцінку доказів необгрунтовані, оскільки повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, права та обов'язки сторін, суд прийшов до правильного висновку про захист прав позивачів у обраний ними спосіб, дослідженим доказам у справі суд дав оцінку відповідно до положень ст.212 ЦПК України, згідно якої виключне право оцінки доказів належить суду першої інстації.

Отже, рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та положенням діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська - відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді