Ухвала суду № 62984910, 22.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6870/16 Справа № 191/3202/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко Г. В. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_3, а в жовтні ОСОБА_2, звернулися до суду із позовами до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, в яких посилались на те, що 11 квітня 2008 року ОСОБА_5 склала заповіт, який було посвідчено секретарем виконкому Писарівської сільської Ради Малюковою С.В., та зареєстровано в реєстрі за №62, згідно до якого, спадкодавець заповіла ОСОБА_3, земельну ділянку (пай) площею 5,53га, що знаходиться на території Писарівської сільської ради, згідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 від 04 березня 2003 року, а ОСОБА_2 земельну ділянку (пай) площею 5,53га, що знаходиться на території Писарівської сільської ради, згідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 21 листопада 2000 року; житловий будинок разом з господарськими будівлями та земельною ділянкою біля нього, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, грошові вклади згідно рахунків НОМЕР_4, № НОМЕР_1 ощадкаси 2993/04 в с. Роздори, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

В подальшому позивачі звернулася до Другої синельниківської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, а 28 грудня 2012 року Державним нотаріусом Другої синельниківської державної нотаріальної контори Мельниковим О.Ж. було видано ОСОБА_3 постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії за №02-31/2580. Згідно цієї постанови ОСОБА_3 було відмовлено, в зв'язку з тим, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом не може бути видане в цілій частині, тому що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є інший спадкоємець першої черги. За таких обставин стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_4, яка є донькою спадкодавця ОСОБА_5 звернулася із заявою про прийняття спадщини.

Позивачі вважають, що відповідачку ОСОБА_4 необхідно усунути від права на спадкування з тих підстав, що відповідачка не піклувалася про матір і не бажала цього робити, хоча мала таку можливість. Весь цей час догляд за ОСОБА_5 здійснювали позивачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У зв'язку з чим просили усунути відповідачку від права на спадкування після смерті матері.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року у задоволенні позовних вимоги відмовлено.

В апеляційних скаргах позивачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.6 т.1, а.с.8 т.2).

11 квітня 2008 року ОСОБА_5 склала заповіт, який було посвідчено секретарем виконкому Писарівської сільської Ради Малюковою С.В., та зареєстровано в реєстрі за №62, згідно до якого, спадкодавець заповіла ОСОБА_3, земельну ділянку (пай) площею 5,53га, що знаходиться на території Писарівської сільської ради, згідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 від 04 березня 2003року, а ОСОБА_2 земельну ділянку (пай) площею 5,53га, що знаходиться на території Писарівської сільської ради, згідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 21.11.2000 р. ; житловий будинок разом з господарськими будівлями та земельною ділянкою біля нього, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, грошові вклади згідно рахунків НОМЕР_4, № НОМЕР_1 ощадкаси 2993/04 в с. Роздори ( а.с.5 т.1, а.с.7 т.2).

На день смерті спадкодавця заповіт не був скасований і є чинним, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру від 21 жовтня 2011 року, виданого державним нотаріусом Другої синельниківської державної нотаріальної контори (т. 1 а.с. 46).

Відповідачка ОСОБА_4 - є рідною донькою ОСОБА_5, тобто є спадкоємцем першої черги за законом. Ця обставина не оспорювалася сторонами у справі і відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України - не підлягає доказуванню.

Також судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла пенсійного віку, оскільки 55 років їй виповнилося ІНФОРМАЦІЯ_2, а згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_4 була призначена пенсія за віком в 2009 році ( а.с.25 т.1; а.с. 30 т.2), тобто на час смерті матері ОСОБА_4 досягла пенсійного віку та стала непрацездатною, у зв'язку з чим у відповідності до ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

А згідно ст.3 ЦПК України та ч.1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звертаючись до суду із вказаними позовами позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначали, що відповідачка не піклувалася про свою матір, коли вона була у безпорадному стані, а тому просили усунути її від права на спадкування, разом з цим відповідно до статтей 10, 60 ЦПК, позивачі таких доказів суду не надали.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 1224 ЦК підставою для позбавлення права на спадкування є умисне позбавлення життя спадкодавця чи будь-якого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя. Оскільки діяння, зазначені у ч. 1 цієї статті, є кримінально караними, то вони повинні бути підтверджені вироком суду, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, які є самостійною та достатньою підставою для усунення від права на спадкування.

Коло осіб, позбавлення життя яких усуває особу від права на спадкування, є вичерпним та чітко визначеним ч. 1 ст. 1224 ЦК, це спадкодавець та можливі спадкоємці. Не може бути підставою для усунення особи від права на спадкування позбавлення ним життя іншої особи, яка на момент вчинення злочину не могла бути можливим спадкоємцем.

У частинах 2 - 4 статті 1224 ЦК зазначені особи, які усуваються від спадкування на підставі закону, зокрема: які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування; батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав; батьки та повнолітні діти, які ухилялися від обов'язку щодо утримання спадкодавця. Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Статтями 202, 203 СК встановлено обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред'явлена лише після смерті спадкодавця.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд обґрунтовано виходив з того, що позивачами, в установлений законом спосіб, не доведено те, що відповідачка ОСОБА_4, з урахуванням її матеріального стану, стану здоров'я та віку могла надати допомогу ОСОБА_5, яка через похилий вік, хворобу або каліцтво була у безпорадному стані, але навмисно ухилялась від надання такої допомоги.

Із матеріалів справи також вбачається, що спадкодавець ОСОБА_5 і відповідач ОСОБА_4 мешкали в різних населених пунктах, питання щодо переїзду відповідачки в с. Новоіларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області не обговорювалося, оскільки позивач ОСОБА_2 за власною ініціативою переїхала до матері для того, щоб доглядати за нею.

Отже, надані позивачами докази не свідчать про те, що відповідач навмисно ухилялась від надання спадкодавцеві допомоги, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог про усунення від права на спадкування.

Доводи апеляційних скарг про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права фактично зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, районним судом були виконані всі вимоги процесуального закону, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Ж.І. Максюта

М.Л. Прозорова