Ухвала суду № 62984592, 23.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4524/16 Справа № 175/602/16 Головуючий у 1 й інстанції - Борисов С.А. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Петешенкової М.Ю., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

цивільну справу за апеляційною скаргою

Департаменту державної виконавчої служби

Міністерства юстиції України

на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2016 року за скаргою ОСОБА_2, заінтересовані особи - ОСОБА_3 та Пятницький Андрій Васильович, на неправомірні рішення, дії та бездіяльність заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.03.2016 року скаргу ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Пятницький А. В., на неправомірні рішення, дії та бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 - задоволено.

Суд визнав неправомірними рішення заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо відмови розглянути скаргу ОСОБА_2 від 14.12.2015 року, поданої у виконавчому провадженні №41936000.

Суд визнав неправомірною бездіяльність заступник директора Департаменту -начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо не розгляду скарги ОСОБА_2 від 14.12.2015 року у виконавчому провадженні №41936000 у строки та в порядку, передбаченому ч.8 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження», щодо неприйняття постанови за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 14.12.2015 року, поданої у виконавчому провадженні №41936000 та не направлення ОСОБА_2 копії постанови, прийнятої за результатами розгляду скарги від 14.12.2015 року поданої у виконавчому провадженні №41936000.

Суд зобов'язав заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 розглянути скаргу ОСОБА_2 від 14.12.2015 року у виконавчому провадженні №41936000, прийняти та направити ОСОБА_2 постанову про результати розгляду скарги від 14.12.2015 року у виконавчому провадженні №41936000 /а.с.66-70/.

З такою ухвалою не погодився Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 у повному обсязі /а.с.79-83/.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.09.2013 року по справі №2-175/2504/2013-ц, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2013 року, - визнано неправомірною бездіяльність начальника управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області П'ятницького A.B. щодо не розгляду та не повідомлення ОСОБА_2 про результати розгляду його скарги від 06.04.2013 року в частині ненадання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Неклесою М.М. відповіді на заяву від 09.02.2013 року. Цією ухвалою суд зобов'язав начальника управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Пятницького A.B. розглянути скаргу ОСОБА_2 від 06.04.2013 року у частині ненадання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Неклесою М.М. відповіді заяву від 09.02.2013 року та письмово повідомити ОСОБА_2 про результати розгляду скарги в цій частині.

Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області 04.12.2013 року виданий виконавчий лист для примусового виконання ухвали суду від 30.09.2013 року по справі №2-175/2504/13-ц щодо зобов'язання начальника управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Пятницького A.B. розглянути скаргу ОСОБА_2 від 06.04.2013 року у частині ненадання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Неклесою М.М. відповіді заяву від 09.02.2013 року та письмово повідомити ОСОБА_2 про результати розгляду скарги в цій частині /а.с.9/.

Добровільно виконати вказане судове рішення начальник управління ДВС Пятницький A.B. відмовився.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попівим Р.І. 08.02.2014 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 41936000 із примусового виконання ухвали суду від 30.09.2013 року по справі №2-175/2504/13-ц /а.с.139-140/.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попівим Р.І. від 31.03.2014 року було закінчено виконавче провадження № 41936000 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з фактичним виконанням боржником - начальником Управління ДВС Пятницьким A.B. у повному обсязі ухвали суду від 30.09.2013 року по справі №2-175/2504/2013-ц, при цьому копія даної постанови стягувачу направлена не була /а.с.147-148/. Однак, фактично, боржник не виконав своїх зобов'язань, покладених на нього ухвалою суду від 30.09.2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року по справі №4с-175/1731/2014, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської від 23.10.2014 року, - визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попіва Р.І. щодо незабезпечення надання ОСОБА_2 (стягувачу у виконавчому провадженні № 41936000) копії постанови від 31.03.2014 року про закінчення виконавчого провадження № 41936000 у строки, передбачені ч. З ст. ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», постанова старшого державного виконавця Попіва Р.І. від 31.03.2014 року про закінчення виконавчого провадження №41936000 із примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду від 30.09.2013 року по справі №4с-175/2504/2013 - скасована та зобов'язано старшого державного виконавця Попіва Р.І. відновити виконавче провадження № 41936000 із примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 30.09.2013 року по справі №4с-175/2504/2013 /а.с.166-168, 169-170/.

На виконання ухвали Дніпропетровського районного суду від 20.05.2014 року по справі №4с-175/1731/2014, 12.11.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попівим Р.І. прийнята постанова про відновлення виконавчого провадження № 41936000 із примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.09.2013 року /а.с.163/.

У подальшому, 23.12.2014 року, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попівим Р.І. вдруге прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження № 41936000 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з, нібито, фактичним виконанням боржником - начальником Управління ДВС П'ятницьким A.B. у повному обсязі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпровської області від 30.09.2013 року по справі №2-175/2504/2013-ц /а.с.194-195/. Однак, копія зазначеної постанови стягувачу направлена не була.

Рекомендованим листом № 4907402895616 від 14.12.2015 року ОСОБА_2 направив до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скаргу на постанову старшого державного виконавця Попіва Р.І. від 23.12.2014 року про закінчення виконавчого провадження № 41936000, у якій просив скасувати зазначену постанову від 23.12.2014 року та відновити виконавче провадження № 41936000 із примусового виконання ухвали суду від 30.09.2013 року по справі №2-175/2504/2013-ц /а.с.12/.

Зазначена скарга 16.12.2015 року була отримана Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У зв'язку з неотриманням відповіді на скаргу від 14.12.2015 року, ОСОБА_2 повторно 25.01.2016 року рекомендованим листом направив на ім'я директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Терлецької О.О. скаргу щодо не розгляду та ненадання відповіді на скаргу від 14.12.2015 року.

Судом першої інстанції встановлено, що скарга ОСОБА_2 від 14.12.2015 року у повному обсязі відповідає вимогам ч.7 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження».

Всупереч нормам ч.8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 не було винесено відповідної постанови, натомість 16.02.2016 року ОСОБА_2 отримав листа з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листа від 11.01.2016 за вих. №20.1-405/13(2014) за підписом заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, в якому було зазначено, що скарга від 14.12.2015 року розгляду не підлягає у зв'язку з порушення строків оскарження.

Отже, виходячи із встановлених обставин справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_2 в силу положень ст.ст. 6, 11, 82 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає задоволенню /а.с.66-70/

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обв'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно ч.1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Частиною 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Оскільки скарга ОСОБА_2 від 14.12.2015 року відповідала нормам ч.7 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 безпідставно відповів на неї листом та залишив без розгляду, тоді як, в силу ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», повинен був винести у десятиденний строк відповідну постанову за наслідками її розгляду з подальшим направленням скаржникові цієї постанови.

Таким чином, в ході розгляду даної справи знайшла свого підтвердження неправомірна бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що у скарзі ОСОБА_2 від 14.12.2005 року, направленій на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не зазначено у зв'язку з чим він оскаржує постанову про закінчення виконавчого провадження від 23.12.2014 року лише 14.12.2015 року, тобто с пропуском десятиденного строку, не вказано коли скаржник отримав дану постанову, а тому ця скарга була залишена Департаментом без розгляду, - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ця обставина не звільняє виконавчу службу від належного розгляду скарги, тобто шляхом винесення відповідної постанови.

Посилання апелянта на невідповідність скарги ОСОБА_2 нормам закону, щодо її форми і змісту є необґрунтованими, зокрема, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в апеляційній скарзі не зазначає в чому конкретно полягає така не відповідність.

Крім того, як вбачається з копії виконавчого провадження № 405/13 (наданої апеляційному суду ВПВР Державної виконавчої служби України / а. с. 137-197 /), у виконавчому провадженні відсутні докази того, що ВПВР Державної виконавчої служби України були виконані вимоги ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», тобто докази того, що ОСОБА_2 було направлено в триденний строк копію постанови від 23.12.2014 року.

Щодо строків оскарження ОСОБА_2 дій та бездіяльності ОСОБА_3, то лист останнього від 11.01.2016 року № 20.1-405/13(2014) ОСОБА_2 отримав 11.02.2016 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті / а. с. 108 /, а зі скаргою до суду звернувся 18.02.2016 року / а. с. 2 /, тобто в межах 10-денного строку встановленого ст. 385 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала суду від 25.03.2016 року відповідає вимогам закону, а тому підстава для її скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних спав протягом двадцяти днів з цього часу. .

СУДДІ: