Ухвала суду № 62959266, 15.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/2546/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Ігнатюка Б.Ю., Мацунича М.В.,

при секретарі - Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 липня 2016 року по справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» (далі - Банк) звернулося в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що згідно кредитного договору від 15.01.2013 № 500335314 Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 53 000,00 грн., а позичальник зобов'язався сплатити 0,1% річних, комісійну винагороду та повернути кредит у строк до 16.01.2018.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 16.02.2016 у нього виникла заборгованість у розмірі 26 245,20 грн., з яких 22647,62 грн. - за кредитом; 0,19 грн. - за відсотками; 1897,39 грн. - по комісії; 1700,00 грн. - штраф.

Посилаючись на дані обставини Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 26245,20 грн. та судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12.07.2016 позов Банку задоволено.

На це рішення подав апеляційну скаргу ОСОБА_1. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Банку відмовити.

Повторне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судова колегія відхилила. Зважаючи на те, що позиція апелянта суду відома, оскільки викладена в апеляційній скарзі, в судовому засіданні присутній представник відповідача, тому, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, судова колегія розглянула справу за відсутності апелянта.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 11, 509, 526, 611, 614, 623, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, циві¬льно-правові зобов'язання виникають з договорів і повинні виконуватися належним чином; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що за¬лишилась, та сплати процентів; особа відповідальна за порушення зобов'язання, позичальник, який уклав і не виконує кредитний договір, повинен відшкодувати кредитору збитки в повному обсязі. Виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням зобов'язання (ст.ст 549, 550 ч. 1 ЦК України).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15.01.2013 між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500335314, за умовами якого Банк надав кредит у розмірі 53 000,00 грн., а позичальник зобов'язався сплатити 0,1% річних, комісійну винагороду та повернути кредит у строк до 16.01.2018 (а.с. 4, 7, 8, 13).

Згідно п. 2.6 цього договору сторони визначили порядок погашення кредиту - щомісячно рівними частинами згідно графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього договору та його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.8 кредитного договору комісійна винагорода Банку за надання (інформації) виписок за рахунком становить за період із 2-го місяця користування кредитом по 60-й місяць користування кредитом - 2,30 % від суми кредиту (53 000,00 х 2,30 /100 = 1219,00 грн.).

У відповідності до графіку платежів погашення кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами (ануїтетними платежами) у розмірі 2082,24 грн. (останній платіж 2082,00 грн.), що включає до себе кошти на погашення основної суми кредиту, процентів за користування, а також комісійну винагороду (1219,00 грн.).

Згідно вказаного графіку (Додатку № 1 до кредитного договору) сукупна вартість споживчого кредиту становить 124 934,16 грн. (сума 60-ти ануїтетних платежів), до якої входить: 53 000,00 грн. наданої суми кредиту; 13,16 грн. процентів за користування; 71 921,00 грн. комісійної винагороди.

Із наданого Банком розрахунку заборгованості позичальника вбачається, що ОСОБА_1 здійснював погашення кредиту із часу його отримання 15.01.2013 до жовтня 2015 у розмірі узгодженого кредитним договором ануїтетного платежу, а з листопада 2015 по лютий 2016 вносив кошти у неповному обсязі, загалом сплативши 72 350 грн. (з них 30352,38 грн. - тіла кредиту; 11,01 грн. - відсотків; 41 986,61 грн. - комісія).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 4 кредитного договору за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/ або сплати процентів за користування та/або комісії та/або інших платежів позичальник зобов'язується сплатити Банку штраф у розмірі якщо сума кредиту більша 50000,00 грн. - 300,00 грн. за перший прострочений платіж, та 700 грн. за кожний наступний прострочений поспіль платіж.

У зв'язку з тим, що позичальник прострочив повернення чергової частини позики Банк звернувся із даним позовом про дострокового повернення кредиту. Оскільки взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконав, станом на 16.02.2016 у нього виникла заборгованість перед Банком у розмірі 26 245,20 грн., з яких 22 647,62 грн. - за кредитом; 0,19 грн. - за відсотками; 1897,39 грн. - по комісії; 1700,00 грн. - штраф.

Посилання скаржника на те, що ним сплачено майже 72 000,00 грн. не спростовують його розміру заборгованості перед Банком, відповідні сплачені ОСОБА_1 кошти в розмірі 72 350 грн. відображені у наданому позивачем розрахунку заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення комісійної винагороди є необґрунтованими - відповідна комісія передбачена кредитним договором від 15.01.2013 № 500335314 та Додатком № 1 до нього (графіком платежів).

Судова колегія не приймає до уваги позицію представника відповідача, що Позичальнику не було відомо про сукупну вартість кредиту, оскільки ним не було підписано Додаток № 1 до Кредитного договору - графік погашення платежу. Підпис позичальника міститься на першому аркуші Додатку № 1 (а.с.7), оригінал якого було оглянуто апеляційним судом. У цьому графіку зазначено суму 1219 грн. як «платежі за надані супутні послуги», така комісійна винагорода входить до складу щомісячного платежу, і з цим графіком відповідач був ознайомлений.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25.04.2016 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору №500335314 від 15.01.2013, зобов'язання ПАТ «Альфа-Банк» повернути йому кошти, стягнуті шляхом обману у подвійному розмірі в сумі 78016,0 грн. та відшкодуванні моральної шкоди в розмірі 10000 грн. (а.с.47-52).

Даним рішенням, що має силу преюдиції, встановлено, що встановлення Банком у кредитному договорі умови про комісійну винагороду Банку за користування кредитом у розмірі 2,3% від суми кредиту (п.2.8 Договору) не порушує Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки така виплати визначена не за формулою зі змінними величинами, а чітко визначеною фіксованою сумою. У зазначеному судовому рішенні не було встановлено, що платіж в сумі 1219 грн. підлягав сплаті лише один раз - 2-го по 60-ий місяці користування кредитом, як стверджував представник апелянта - у рішенні лише наведено редакцію пункту 2.8 Кредитного договору. Натомість цим судовим рішення встановлено, що детальний опис сукупної вартості кредиту для позичальника викладено у Додатку №1 до кредитного договору №500335314 від 15.01.2013. При укладенні кредитного договору сторони погодили його умови, Позичальник ОСОБА_1 засвідчив, що надана йому Банком інформація є повною, доступною і достовірною, що підтвердив своїм підписом та виконанням умов договору, а отже, не вважав його умови несправедливими. Позичальник згідно ч.2 ст.1056 ЦК України мав право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це Кредитора. Крім того, у позичальника у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів» існувала можливість в 14-денний термін відкликати свою згоду на укладення кредитного договору, проте цим правом він не скористався. Крім того, згідно вказаного рішення суду встановлено, що при укладенні оспорюваного кредитного договору Банком було надано позичальнику всю інформацію щодо істотних умов договору і останній з такими умовами погодився, засвідчивши це своїм підписом.

Таким чином, обставини щодо нарахування Банком комісії встановлені судовим рішенням у цивільній справі №308/14530/15-ц, яке набрало законної сили (ухвалою апеляційного суду закарпатської області від 23.06.2016 прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25.04.2016 і апеляційне провадження закрито), а отже, в силу положень ст. 61 ч. 3 ЦПК України, не доказуються при розгляді даної справи.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому, відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча Судді: