Рішення № 62951926, 21.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7114/16 Справа № 207/788/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Погребняк Т. Ю. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 серпня 2016року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Ремавтоматика" - про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості з заробітної плати та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2016року до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Ремавтоматика" - про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості з заробітної плати та стягнення моральної шкоди.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 серпня 2016року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Ремавтоматика" - про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості з заробітної плати та стягнення моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 серпня 2016року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, про визнання наказу незаконним,про поновлення на робот, стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не наведено жодних доказів щодо поважності причин відсутності на роботі понад трьох годин , а тому вважав наказ про його звільнення законним та відсутність підстав для його поновлення на роботі, а також для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Однак з таким висновком колегія не погоджується з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 15.10.2015 року № 342-к з 16.10.2015 року позивач був прийнятий на роботу майстром з посадовим окладом згідно штатного розпису з посадовими обов'язками згідно інструкції, з якою він був ознайомлений при прийнятті на роботу, також з ним укладався договір про повну матеріальну відповідальність.

У якості підстави поважності причин відсутності на роботі з 03.02.2016 року по 12.02.2016 року, а також 15.02.2016 року позивачем надано адміністрації відповідача лікарняний ЛФГ № 345146 і довідку лікаря. Від позивача 22.02.2016 року у день видання наказу про звільнення відібрано письмове пояснення з приводу причин відсутності на роботі 15.02.2016 року, внесено подання на розгляд профспілкового комітету щодо його звільнення за прогул, від участі у засіданні позивач відмовився, про що складено акт, звільнення позивача за даної підстави погоджено рішенням комітету.

З табеля обліку робочого часу вбачається, що у лютому 2016 року позивач відпрацював 2 робочих дні (01 та 02 лютого), оплата 15.02.2016 року йому не проводилась.

З письмових повідомлень органів охорони здоров`я вбачається, що довідка про відвідування позивачем лікаря 15.02.2016 року констатує звернення до лікаря на прийом, але не звільняє від праці .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Отже, законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, тому суд вирішує питання про поважність причин відсутності працівника на роботі виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази з числа передбачених ст. 57 ЦПК України. При цьому відсутність працівника за станом здоров'я може підтверджуватися не лише лікарняним листком, а й довідкою медичної установи, а також показаннями свідків чи іншими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що наказом від 22.02.2016року №57-к позивача звільнено з роботи за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з відсутністю без поважних причин 15.02.2016 року на робочому місці.

Відповідно до листка непрацездатності серії ЛГФ №345146, виданого КЗОЗДМР ЦПМСД №2 ЛАЗПСМ №1 в період 03.02.2016 року по 12.03.2016 року позивач перебував на лікарняному. Відповідно до довідки №2104 виданою КЗОЗДМР ЦПМСД №2 ЛАЗПСМ №1 від 15.02.2016 року позивач звернувся за допомогою до лікарні та згідно листка непрацездатності серії ЛГФ №132360 виданого КЗОЗДМР ЦПМСД №2 ЛАЗПСМ №1 в період 16.02.2016 року по 20.03.2016 року позивач також перебував на лікарняному.

Отже, звернення до медичної установи з отриманням медичної довідки з діагнозом ОРВІ, гострий ларингіт від 15.02.2016 року , суд вважає поважною причиною відсутності на робочому місті, оскільки на наступний день йому вже було видано лікарняний лист з 16.02.2016 р. по 21.02.2016 р. з тим же діагнозом .

Окрім того, як встановлено в суді апеляційної інстанції позивач знаходився в лікарні з 9-00 години до 11-00, а потім прийшов на роботу, де у нього виник конфлікт з керівником, який відмовився підписувати заяву позивача про звільнення і погрожував ОСОБА_2 фізичною розправою, в зв'язку з чим останній звернувся до Заводського ВП м. Дніпродзержинська.(а.с.51,136-137).

Як вбачається з рекомендацій, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992року, при розгляді спав про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевірити їх відповідність законові.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення. Зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини за яких вчинено пропуск і попередня робота працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою законодавства прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про визнання наказу від 22.02.2016року № 57-к про звільнення ОСОБА_2 з роботи по п.4 ст.40КЗпП України незаконним, оскільки 15.02.2016 року позивач був відсутній на робочому місті з поважних причин,що підтверджується медичною довідкою та довідкою звернення позивача до відділення поліції і вважає за необхідне поновити ОСОБА_2 на посаду майстра в Товаристві з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Ремавтоматика".

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, при винесенні рішення про поновлення на роботі суд приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд виносить рішення про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, тобто з моменту звільнення та до ухвалення судового рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, періодом, за який підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, є період з 22.02.2016 року по 21.11.2016 року включно (дата постановлення рішення судом про поновлення позивача на роботі) і цей період складає 188 робочих днів (лютий 2016 року - 6 робочих днів; березень 2016 року - 22 робочий день; квітень 2016 року - 21 робочих днів; травень 2016 року - 19 робочих днів; червень 2016 року - 20 робочих днів; липень 2016 року - 21 робочих днів; серпень 2016 року - 22 робочих днів; вересень 2016 року - 22 робочих дня; жовтень 2016 року - 20 робочий день; листопад 2016 року - 15 робочий день).

Розрахунок середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу судом апеляційної інстанції проводиться у відповідності з п. п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати (затверджений постановою Кабміну України від 08.02.1995 року № 100 з послідуючими змінами і доповненнями), тобто виходячи із заробітної плати позивача за два місяці, що передували його звільненню ( листопад 2015 року - 2200 грн. ( 21 робочих днів) та грудень 2200 року - 2200 грн. (23 робочих днів).

Отже, розмір середньоденного заробітку позивача складає 100 грн. ((2200+2200)грн. : (21+23) днів = 100 грн.), а розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 18800 грн. (100 грн. х 188 дні = 18800 грн.). Цей середній заробіток визначений судом апеляційної інстанції, без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів є відповідно обов'язком роботодавця та працівника.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати працівнику моральну шкоду, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Факт спричинення позивачу моральної шкоди, в результаті його незаконного звільнення, зайшов підтвердження при розгляді справи по суті, а тому суд апеляційної інстанції, виходячи з дійсних обставин справи та наслідків що наступили для позивача в результаті порушення його трудових прав, - вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 200 грн. у відшкодування моральної шкоди, а не 15000 грн. як просив позивач тобто позовні вимоги, щодо відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Судова колегія також вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні на користь позивача заборгованості по заробітній платі підлягає залишенню без змін,оскільки згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Ремавтоматика" станом на 23.02.2016 року заборгованість по заробітній платі відсутня.(а.с.62).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 серпня 2016 року скасуванню в частині відмови : у визнанні незаконним наказу від 22.02.2016року № 57-к про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди і винесенню в цій частині нового рішення, яким :

Визнати незаконним наказ від 22.02.2016року № 57-к про звільнення ОСОБА_2 з роботи в зв'язку з прогулом без поважних причин по п.4 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 на посаду майстра в Товаристві з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Ремавтоматика".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Ремавтоматика" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18 800грн. з 22.02.2016року до 21.11.2016 року та моральну шкоду в сумі 200 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді майстра в Товаристві з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Ремавтоматика" та в частині виплати заробітної плати за один місяць.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 серпня 2016року скасувати в частині відмови у визнання незаконним наказ від 22.02.2016року № 57-к про звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі та моральної шкоди.

Визнати незаконним наказ від 22.02.2016року № 57-к про звільнення ОСОБА_2 з роботи.

Поновити ОСОБА_2 на посаду майстра в Товаристві з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Ремавтоматика".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Ремавтоматика" на користь ОСОБА_2 виплату середнього заробітку в сумі 18 800грн. за час вимушеного прогулу з 22.02.2016року до 21.11.2016року та моральну шкоду в сумі 200 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді майстра в Товаристві з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Ремавтоматика" та в частині виплати заробітної плати за один місяць.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича