Ухвала суду № 62951923, 20.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1946/16 Справа № 204/4314/16-к Головуючий у 1 й інстанції - Григоренко Д. Ю. Доповідач - Слоквенко Г.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Слоквенка Г.П. ,

суддів Мудрецького Р.В., Іванової А.П.,

за участю секретаря Бондаренко К.О.,

прокурора Харів Н.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040680001776 за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2016 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.2 ст. 185 КК України,

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Дніпропетровську, громадянин України, не працюючий, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 16 червня 2011 року Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 10 липня 2015 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. ст. 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,

засуджений за ч.2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано до призначеного покарання невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2015 року та визначено остаточне покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Судом також вирішено долю речових доказів та питання розподілу процесуальних витрат.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він, маючи не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, повторно вчинив умисний злочин проти власності. Так, ОСОБА_2, приблизно о 14.00 годині 13 червня 2016 року, знаходячись в приміщенні Красногвардійського районного відділу м. Дніпропетровська Головного управління ДМС в Дніпропетровській області, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 22-А, побачив на столі, розміщеному в коридорі вказаного приміщення мобільний телефон «Samsung Galaxy S1 GT-I9000», imei: НОМЕР_1, чорного кольору, який належить раніше невідомій йому потерпілій ОСОБА_3, в результаті чого в нього виник раптовий умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, діючи повторно, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони залишаться таємними для оточуючих та потерпілої ОСОБА_3, шляхом вільного доступу викрав вищевказаний мобільний телефон «Samsung Galaxy S1 GT-I9000», imei: НОМЕР_1, чорного кольору, залишкова вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3246-16 від 22 червня 2016 року станом на 13 червня 2016 року з урахуванням дефектів та зносу складала 3246,30 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2, яка не представляє для потерпілої ОСОБА_3 матеріальної цінності. Після цього ОСОБА_2 з викраденим майном з місця злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

В апеляції:

- обвинувачений ОСОБА_2 вважає призначене йому за вироком суду покарання таким, що не відповідає тяжкості скоєного злочину, є явно несправедливим через суворість, та просить призначити йому більш м'яке покарання.

Заперечень на дану апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, позицію прокурора Харів Н.А., який заперечував проти задоволення даної апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження в межах апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за який він засуджений, кваліфікація його дій за ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, учасниками судового провадження не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого. Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття, а обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочинів. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується на таких підставах.

Як вбачається з вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав і обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про вид і розмір покарання належним чином, призначивши покарання в межах санкції статті.

Апеляційним розглядом встановлено, що при призначенні покарання ОСОБА_2 за вчинення вищезазначеного злочину суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який раніше судимий та вчинив даний злочин, не відбувши покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2015 року у вигляді трьох років позбавлення волі, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України з реальним його відбуттям.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що наведені судом обставини ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та даних судового розгляду справи, підтверджені відповідними документами, показаннями самого обвинуваченого, речовими доказами тощо. Колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину та дані по особу ОСОБА_2, та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. Тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності призначеного йому покарання тяжкості злочину та його особі і необхідності пом'якшення даного покарання спростовуються матеріалами кримінального провадження, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.376 ч.2, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2016 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.2 ст. 185 КК України, - без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

___ _____ ___

Г.П. Слоквенко Р.В. Мудрецький А.П.Іванова