Постанова № 62947916, 22.11.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/12443/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Салоїд Н.М.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

22 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення в частині накладення адміністративного стягнення.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 серпня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 червня 2016 року о 09 годині 55 хвилин ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Transporter» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснив поворот з вулиці Залізняка на вулицю П. Мирного у м. Хмельницькому без увімкнення сигналу світлового покажчика повороту відповідного напрямку, внаслідок чого порушив вимоги п. 9.2 Правил дорожнього руху.

За наслідками вчиненого правопорушення інспектором роти № 3 управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції 07 червня 2016 року винесено постанову Серія ПС 2 № 865106 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та застосовано до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Не погодившись з винесеною постановою в частині накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 Кодексу України про адміністративне правопорушення та з урахуванням характеру вчиненого порушення, зокрема, що вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, не становило великої суспільної небезпеки і не призвело до настання негативних наслідків, необхідно змінити постанову у справі про адміністративне правопорушення Серія ПС 2 № 865106 в частині накладення адміністративного стягнення, звільнивши позивача від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 9.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою; перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно зі ст. 280 Кодексу України про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 5 статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1853 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач не оспорює факту порушення ним п. 9.2 Правил дорожнього руху, проте, зазначає, що він є тимчасово безробітним за станом здоров'я, інших доходів не отримує, а сплата призначеного штрафу поставить його та його сім'ю в скрутне матеріальне становище і, оскільки, негативних наслідків від вчинених ним дій не настало, то постанову у справі про адміністративне правопорушення Серія ПС 2 № 865106 необхідно скасувати в частині накладення адміністративного стягнення, звільнивши його від адміністративної відповідальності, та обмежитись усним зауваженням.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що оскільки вчинення порушення п. 9.2 Правил дорожнього руху позивачем визнається, а ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення Серія ПС 2 № 865106 в частині накладення адміністративного стягнення відповідно до ч. 2 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення винесена відповідно до норм діючого законодавства.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зміни постанови у справі про адміністративне правопорушення Серія ПС 2 № 865106 в частині накладення адміністративного стягнення та звільнення позивача від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 33 Кодексу України про адміністративне правопорушення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Кодексу України про адміністративне правопорушення при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Так, колегія суддів зазначає, що, оскільки на позивача накладено стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пом'якшення відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення у зв'язку з неврахуванням інспектором патрульної служби при прийняті рішення про притягнення до адміністративної відповідальності обставин, передбачених ч. 2 ст. 33 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку із застосуванням до спірних правовідносин положень ст. 22 Кодексу України про адміністративне правопорушення, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач до адміністративної відповідальності притягувався лише у 2014 році, а вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, не становило великої суспільної небезпеки і не призвело до настання негативних наслідків, а тому є підстави змінити постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до положень п. 4 ч.1 ст. 293 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Так, статтею 22 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 293 Кодексу України про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Колегія суддів зазначає, що на встановлення малозначності діяння не впливає поведінка після вчинення правопорушення, характеристика особи, інші обставини, що відповідно до закону є правовими підставами для пом'якшення відповідальності.

Крім того, положеннями ст. 22 Кодексу України про адміністративне правопорушення не передбачено обов'язковості звільнення від адміністративної відповідальності за всі малозначні правопорушення, а передбачає тільки право прийняти таке рішення.

На підставі вищевикладеного, оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував, що в даній справі він не є органом, який уповноважений вирішувати справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та змінювати захід стягнення відповідно до положень ч. 1 ст. 293 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведеного, оцінивши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а висновки суду першої інстанції повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції про скасування постанови скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.