Постанова № 62946838, 22.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р. Справа№ 910/21694/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Бєляєв О.А.;

від відповідача: Штельмах В.Ю., Марунько Л.О.;

від третьої особи не з'явились.

розглянувши

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова

компанія "АХА Страхування"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 12.08.2016 року

у справі № 910/21694/15 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова

компанія "АХА Страхування"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк"

про стягнення 775 122,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; код ЄДРПОУ 20474912) на користь Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" (19200, Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків, вул. Давиденка, буд. 48; код ЄДРПОУ 33353730) 771266 грн. 33 коп. - страхового відшкодування, 24989 грн. 03 коп. - пені, 194976 грн. 12 коп. - інфляційних втрат, 37882 грн. 00 коп. - 3% річних, 45000 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката, 19312 грн. 32 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 12.08.2016 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 року по справі № 910/21694/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.

Представником відповідача подано клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами та про зупинення провадження у справі.

Представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 11.10.2016 року представники позивача та третьої особи не з'явилися.

11.10.2016 р. суд відклав розгляд справи на 24.10.2016 р.

Розпорядженням головного спеціаліста відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-52/5638/16 від 24.10.2016 р. справу № 910/21694/15, у зв'язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.10.2016 р., справу № 910/21694/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.

В судове засідання 24.10.2016 року представник третьої особи не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 22.11.2016 року.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-52/6052/16 від 17.11.2016 р. справу № 910/21694/15, у зв'язку із тим, що суддя Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 21.11.2016 буде брати участь у підготовці в Національній школі суддів України, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.11.2016 р., справу № 910/21694/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

В судове засідання 22.11.2016 року представник третьої особи не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Представником відповідача подано клопотання подано зупинення провадження у справ № 910/21694/15 до прийняття Господарським судом Черкаської області рішення у справі № 925/1039/16. Дане клопотання відхилено колегією суддів.

Як вбачається з матеріалав справи, предметом спору у цій справі є стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних витрат, 3% річних на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів «Спецтехніка» №са209спт4са від 03.11.2014 року, а предметом спору у справі №925/1039/16 тлумачення змісту договору добровільного страхування транспортних засобів «Спецтехніка» №са209спт4са від 03.11.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За змістом даної правової норми, взаємна пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.

Однак, наведені підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, з огляду на те, що розгляд справи № 925/1039/16 не може бути перешкодою для встановлення, у відповідності зі статтею 43 ГПК України, істотних обставин у справі №910/21694/15 господарським судом при її розгляді.

Справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, враховуючи обов'язковість вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.05.2016 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 03.11.2014 року між Іноземним підприємством "Агро-Вільд Україна" (далі по тексту - страхувальник, позивач, ІП "Агро-Вільд Україна"), Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі по тексту - страховик, відповідач, ПрАТ "СК "АХА Страхування") та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (далі по тексту - вигодонабувач, третя особа, ПАТ "Креді Агріколь Банк") укладено договір добровільного страхування транспортних засобів "Спецтехніка" №са209спт4са (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані із володінням, розпорядженням та користуванням наземним транспортним засобом - дробаркою деревини Wood Terminator, тип WT10 XLZ, серійний номер 13-0537, включно з краном для лісоматеріалів Epsilon M70F101 (номер 1923756), інв. №732, зав. №13-0537, рік випуску 2013 р.

Страховим випадком є подія, передбачена цим договором, яка відбулась протягом дії договору, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування (страхову виплату) страхувальнику (вигодонабувачу), зокрема, у разі падіння, перекидання або перевертання застрахованого майна у процесі його роботи (експлуатації), руху по території страхування (розділи 15, 16 договору страхування).

Страхова сума за договором сторонами визначена у розмірі 2774924,96 грн. (п.2 додатку № 1 до договору страхування).

Відповідно до п.п. 5.1, 18.1 Договору, строк дії цього договору становить 1 (один) рік та набирає чинності з 00-00 год. 04.11.2014 р. та діє до 24-00 год. 03.11.2015 р.

Згідно з п.16.1 Договору у відношенні застрахованого майна за цим Договором страховим випадком визнається втрата (загибель) або ушкодження майна в результаті пошкодження або знищення (повна загибель) застрахованого майна внаслідок, зокрема, падіння, перекидання або перевертання застрахованого майна у процесі його роботи (експлуатації), руху по території страхування, що належним чином зазначена в додатку №1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною (п.16.1.2.7).

Відповідно до п. 20.1.2 Договору, страхувальник зобов'язаний при настанні події, що за умовами цього договору може кваліфікуватись як страховий випадок, негайно, як тільки про це стане відомо, у будь-який спосіб повідомити страховика про настання даної події та протягом 2 робочих днів після цього надати страховику письмове повідомлення про таку подію.

Згідно з п.п. 21.2, 21.3 Договору, страховик протягом семи робочих днів, починаючи з моменту отримання письмової заяви на виплату страхового відшкодування та документів згідно з п. 21.1 цього договору, складає страховий акт, який кваліфікує подію як страховий (не страховий) випадок, та зафіксований розмір завданих збитків і суми страхового відшкодування. Якщо випадок визнано страховим, страхове відшкодування виплачується протягом семи робочих днів з дня складання страхового акту.

Розмір збитку визначається страховиком або уповноваженою ним особою шляхом проведення власного розслідування і складання кошторису збитків, проте кожна із сторін має право на проведення незалежної експертизи (п. 21.5 договору страхування).

12.02.2015 року на автодорозі сполученням Зюбриха - Острожани 950 м. сталась дорожньо-транспортна пригода - під час переміщення дробарки деревини Wood Terminator, тип WT10 XLZ позаду трактору FENDT 936, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, водій трактора ОСОБА_7 не впорався з керуванням та здійснив виїзд на узбіччя дороги, внаслідок чого відбулось перекидання вказаної дробарки та вона отримала механічні пошкодження. Вказані обставини підтверджуються постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 10.03.2015 року у справі № 693/273/15-п, протоколом про адміністративне правопорушення серії СА1 № 181657 від 12.02.2015 року, висновком ВДАІ Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області за матеріалами перевірки повідомлення про скоєння зазначеної дорожньо-транспортної пригоди від 14.02.2015 року.

12.02.2015 року ІП "Агро-Вільд Україна" (позивач) звернулося до ПрАТ "СК "АХА Страхування" з заявою про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування.

27.05.2015 року відповідач листом №4986/18цв повідомив позивача про відсутність правових підстав для визнання заявленого випадку "страховим" та здійснення виплати страхового відшкодування за цим збитком, оскільки заявлена подія сталася поза територією страхування, яку обумовлено п.11.1.2 Договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем порушено умов Договору та не сплачено на користь позивача суму страхового відшкодування (в розмірі 771266,33 грн.) у зв'язку з настанням страхового випадку, а саме - 12.02.2015 р. пошкодження дробарки деревини Terminator, тип WT10 XLZ, серійний номер 13-0537.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, із володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування) (стаття 980 ЦК України,).

В силу приписів ст. 988 ЦК України та статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 990 ЦК України та статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

В пункті 11.1 Договору сторони погодили, що страховиком відшкодовуються збитки, завдані застрахованому майну виключно за одним із варіантів (опцій) покриття, що належним чином вказано у додатку № 1 до цього договору.

Так, згідно з додатком № 1 до Договору до застрахованого майна - дробарки деревини Wood Terminator, тип WT10 XLZ, серійний номер 13-0537, рік випуску 2013, застосовується базове покриття, визначене у п.п.11.1 та 11.2 Договору страхування.

З умовами Договору базове покриття включає в себе:

- відшкодування страховиком збитків виключно під час знаходження (зберігання) та роботи застрахованого майна на майданчику, що знаходиться за адресою, вказаною у додатку № 1 до договору (п.11.1.1. Договору);

- відшкодування страховиком збитків під час знаходження, зберігання та роботи (експлуатації) застрахованого майна на місцях роботи та зберігання, без зазначення конкретної адреси, включаючи пересування самоходом автомобільними дорогами на території України (п.11.1.2 Договору).

Згідно з п. 11.1.3. Договору додаткове покриття (за необхідністю), під час знаходження, зберігання та роботи (експлуатації) застрахованого майна на місцях роботи та зберігання, без зазначення конкретної адреси, включаючи пересування самоходом автомобільними дорогами на території України та/або перевезення (транспортування) застрахованого майна на спеціально призначеному для такого перевезення транспортному засобі автомобільними дорогами на території України.

Страхове покриття у відношенні кожної окремої одиниці застрахованого майна вказано у Додатку №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (п. 11.2. Договору).

ЗT10 XLZ, серійний номер 13-0537 включно з краном для лісоматеріалів Epsilon M70F101, являє собою мобільну причіпну установку, призначену для застосування з трактором (працює від валу відбору потужності 1000 об./хв., яка змонтована на двоосному шасі зі стандартним причіпним пристроєм для трактора), тобто може бути приведена в рух лише за допомогою обертів валу якогось транспортного засобу.

12.02.2015 року на автомобільній дорозі сполученням с. Зюбриха, Монастирищенського району, Черкаської області та с. Острожани, Жашківського району, Черкаської області під час пересування (руху) дробарки деревини Wood Terminator тип 10 XLZ як причіпної установки до трактора відбулося її перекидання, в результаті чого вона отримала механічні пошкодження. Факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди, під час якої відбулося перекидання дробарки деревини та її пошкодження, підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії СА №181657 від 12.02.2015 року, схемою місця ДТП від 12.02.2015 року, довідкою ДАІ Монастирищенського району про дану ДТП.

Відповідно до підпункту 16.1.2.7 пункту 16.1. Договору, у відношенні застрахованого майна за цим Договором страховим випадком визнається втрата (загибель) або ушкодження майна в результаті стороннього випливу, а саме падіння, перекидання, або перевертання застрахованого майна у процесі його роботи (експлуатації), руху по території страхування, що належним чином зазначено в Додатку №1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.

Перекидання дробарки деревини Wood Terminator тип 10 XLZ, сталася під час її пересування (руху) автомобільною дорогою, що сполучає населені пункти Монастирищенське та Жашківського районів Черкаської області, на території України, тобто на території Страхування, яку обумовлено п. 11.1.2. Договору

Відповідно до розділу 15 Договору, транспортний засіб визначається як пристрій, що приводиться в рух джерелом енергії, призначений для перевезення людей та/або вантажу, або на якому встановлено спеціальне обладнання чи механізм, який зареєстрований відповідним державним органом України, має індивідуальний заводський номер двигуна, кузова або інших агрегатів та здатний пересуватись власним ходом.

Як вбачається з висновку ВДАІ Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області від 14.02.2015 за матеріалами перевірки повідомлення про скоєння дорожньо-транспортної пригоди, під час переміщення дробарки автодорогою дана дробарка знаходилась позаду трактора FENDT 936, тобто вона самостійно не пересувалась, а її транспортування здійснювалось фактично шляхом буксирування трактором FENDT 936.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, надано визначення, що буксирування - це переміщення одним транспортним засобом іншого транспортного засобу, яке не належить до експлуатації автопоїздів, на жорсткому чи гнучкому зчепленні або способом часткового навантаження на платформу чи на спеціальне опорне пристосування.

Отже, переміщення застрахованої дробарки деревини здійснювалось за допомогою трактора FENDT 936 автодорогою сполученням с. Зюбриха - с. Острожани, оскільки ця дробарка не є самохідним транспортним засобом.

Міністерством аграрної політики та продовольства України листом вих. №1-373 від 23.06.2016 року повідомило позивача про те, що дробарка деревини Wood Terminator типу 10 XLZ (додаток 1) відповідно до ДСТУ 2189-93 Машини сільськогосподарські навісні та причіпні. Загальні вимоги безпеки являється причіпною машиною і самостійно без тягача рухатися по дорогам загального користування не може. Тому вираз наведений в договорі страхування "пересування самоходом автомобільними дорогами..." слід тлумачити, як рух дробарки на власних колесах при буксируванні її трактором.

Розділ 15 Договору містить поняття "спецтехніка (інша, ніж транспортні засоби)" - техніка особливого призначення (спеціальні машини, механізми, устаткування), яка використовується у різних галузях промисловості, сільському господарстві з метою проведення спеціального виду робіт, та яка не здатна пересуватись власним ходом та/або призначена для кріплення до пересувних механізмів (транспортних засобів) та/або здатна пересуватися рейковими дорогами. З огляду на визначення даного терміну та переліку об'єктів, що передаються на страхування відповідно до Додатку №1 до Договору (зазначений перелік містить спецтехніку, яка не здатна пересуватися власним ходом та призначену для кріплення до пересувних механізмів) поняття "пересування самоходом автомобільними дорогами на території України", що міститься в п.11.1.2 Договору, по відношенню до застрахованого майна, зазначеного в Додатку №1 до Договору, зокрема, дробарки деревини Wood Terminator, тип 10 XLZ, включно з краном для лісоматеріалів Epsilon M70F101, означає транспортування даної спецтехніки трактором як причіпної установки.

В Договорі не міститься терміну "самохід", а лише зазначається про "пересування самоходом автомобільними дорогами на території України", тоді як поняття "спецтехніка (інша, ніж транспортні засоби)" міститься в розділі 15 Договору. При цьому суд приймає доводи позивача про те, що термін "самохід" та "пересування самоходом" різні за значенням і в Договорі термін "спецтехніка" узгоджений сторонами.

З врахуванням вищевикладеного та вказівками викладених в постанові Вищого Господарського Суду України від 24.05.2016 року у справі № 910/21694/15 слід зазначити, що пошкодження застрахованого майна (дробарки) сталося під час події, яка є страховим випадком, передбаченим п. 16.1.2.7 Договору, та вказана подія сталася та "території страхування", яку обумовлено п. 11.1.2 Договору.

Щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 21.7 Договору, розмір збитку визначається Страховиком або уповноваженою ним особою шляхом проведення власного розслідування і складання в Кошторису збитків. Кожна із сторін має право на проведення незалежної експертизи. Незалежна експертиза проводиться за рахунок Сторони, яка вимагала її проведення.

Таким чином сторони дійшли до згоди, що висновок експерта є одним із визнаних Страховиком видів порядку розрахунку суми страхового відшкодування.

Враховуючи те, що ПрАT "СК "АХА" Страхування" відмовила у здійсненні страхового відшкодування за даним страховим випадком, ІП "Агро-Вільд Україна" для визначення розміру матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження дробарки деревини Wood Terminator тип 10 XLZ, включно з краном для лісоматеріалів Epsilon M70F10, замовило проведення незалежної експертизи.

Проведення оцінки доручено суб'єкту оціночної діяльності ОСОБА_8, який має кваліфікацію оцінювача нерухомих речей (нерухомого майна, і нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них, машин і обладнання, та колісних транспортних засобів (кваліфікаційне свідоцтво МФ №3154, видане ФДМУ від (12.02.2005 року).

09.06.2015 року на адресу ПрАТ "СК "АХА Страхування" позивачем направлено телеграму та лист-повідомлення за вих.№ 472 від 09.06.2015 р. про необхідність направлення уповноваженого представника страхової компанії для участі в огляді з метою визначення вартості збитків, завданих в результаті пошкодження дробарки деревини Wood Terminator тип 10 XLZ. Однак, ПрАT "СК "АХА Страхування" свого представника для участі в огляді у день та час, зазначений у телеграмі та листі-повідомленні, не направило.

Відповідно до звіту №16/06/16 від 16.06.2015 року про оцінку дробарки деревини WT10 XLZ, серійний номер 13-0537 (далі по тексту - звіту № 16/06/16), матеріальний збиток, завданий власникові дробарки деревини Wood Terminator тип 10 XLZ, включно з краном для лісоматеріалів Epsilon M70F10, в результаті її пошкодження при ДТП складає 37820,63 євро або 910012,58 грн.

Пунктом 21.5. Договору передбачено, що розмір страхового відшкодування дорівнює розміру ( сумі) заподіяних внаслідок страхового випадку матеріальних збитків, визначених згідно п. 21.8 цього Договору, за вирахуванням встановленої цим договором франшизи та сум, отриманих Страхувальником (Вигодонабувачем) у відшкодування збитків від інших осіб, але не більше розміру страхової суми. Підпунктом 2 пункту 21.8 Договору передбачено, що матеріальні збитки визначаються (розраховуються) при пошкодженні (частковій руйнації) майна - у розмірі витрат на відновлення, але не більше дійсної вартості майна безпосередньо перед настанням страхового випадку. Витрати на відновлення, як зазначено в п. 21.9 містять в собі: витрати на матеріали і запасні частини для ремонту, необхідні для відновлення застрахованого майна до стану, у якому воно знаходилося безпосередньо перед настанням страхового випадку ( з урахуванням зносу); витрати на оплату робіт з ремонту, необхідного для відновлення застрахованого майна до стану, у якому воно знаходилося безпосередньо перед настанням страхового випадку.

Згідно з ч. 3 ст. 623 ЦК України та ч. 3 ст. 225 ГК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Отже, збитки, спричинені позивачу в результаті пошкодження дробарки деревини Wood Terminator тип 10 XLZ, включно з краном для лісоматеріалів Epsilon M70F10, згідно звіту № 16/06/16 склали 910012,58 грн., який не визнано відповідачем недійсним та таким що складений з порушенням законодавства, в зв'язку з чим суд приймає його в якості належного та допустимого доказу.

Відповідно до п. 9 Договору, франшиза (безумовна) застосовується при розрахунку суми страхового відшкодування по кожному окремому страховому випадку та вказана в додатку № 1 до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2 Додатку № 1 до Договору, франшиза дробарки деревини Wood Terminator тип 10 XLZ, включно з краном для лісоматеріалів Epsilon M70F10, становить 5%.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону України "Про страхування).

Пунктом 5 Договору передбачено, що розміри страхових сум, страхових тариф страхових платежів, встановлених по окремих одиницях майна, вказано у Додатку № 1 до цього Договору. Так, розмір страхової суми, встановленої по дробарці деревини Wood Terminator тип 10 XLZ, включно з краном для лісоматеріалів Epsilon M70F101, становить 2774924,96 грн.

Таким чином, сума франшизи складає: 2774924,96 грн. / 100% х 5%= 138746,25 грн.

Тобто, сума страхового відшкодування складає: 910012,58 грн. (сума завданих збитків згідно звіту №16/06/16) - 138746,25 грн. (франшиза) = 771266,33 грн.

З урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку.

В листі страховика (відповідача) позивачу від 27.05.2015р. № 4986/18цв не зазначено такої підстави для відмови у здійсненні страхової виплати, як надання неповного пакету документів.

Також, ПАТ "Креді Агріколь Банк" заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника Банку, в якому також зазначено про те, що ПАТ "Креді Агріколь Банк" підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна".

Стосовно того, що ПАТ "Креді Агріколь Банк" не заперечує проти перерахування страхового відшкодування у розмірі 775122,66 грн. на користь Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна", заявлено також в клопотанні, адресованому суду апеляційної інстанції.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що пошкодження спірної Дробарки відбулося під час її роботи (експлуатації), є необґрунтованим та не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

При вирішенні даного господарського спору суд першої інстанції не здійснював тлумачення змісту правочину в розумінні ст.213 ЦК України. Наведені у мотивувальній частині рішення висновки суду грунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі поданих сторонами доказів. Лист №1-373 від 23.06.2016, на який вказує відповідач, був оцінений судом як доказ в сукупності з іншими доказами, поданими сторонами. В своєму рішенні суд першої інстанції послався на даний лист не як на вказівку до застосування умов Договору, а як на доказ, що підтверджує доводи позивача.

При цьому, необхідно зазначити, що суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, також керувався вказівками Вищого господарського суду України, які містяться у постанові від 24.05.2016, зокрема щодо належного дослідження умов Договору страхування з огляду на відсутність у тексті Договору терміну «самохід» та узгоджений сторонами в Договорі термін «спецтехніка», який суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи безпідставно до уваги не приймали.

Як при проведенні оцінки дробарки деревини Wood Terminator тип 10 ХLZ, включно з краном для лісоматеріалів Ерsilon М70Р10 СПД -ФО ОСОБА_9 (на замовлення АТ «СК «АХА Страхування), так і при проведенні такої оцінки СОД ОСОБА_8 (на замовлення III «Агро-Вільд Україна»), оцінювачами використовувалася Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, про що зазначено в їх звітах №18/02-244 від 08.05.2015 року та №16/06/15 від 16.06.2015 року. Відповідно до п. 7.38 розділу VII Методики, при визначенні ринкової вартості окремої складової частини значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для складників КТЗ, строк яких не перевищує, зокрема , 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів.

Оскільки на час настання страхового випадку дробарка деревини Wood Terminator тип 10 ХLZ перебувала в експлуатації лише один рік та два місяці (поставка дробарки відбулася в грудні 2013 року), при визначенні розміру матеріального збитку оцінювачем ОСОБА_8 правомірно було прийнято значення коефіцієнту фізичного зносу таким, що дорівнює нулю.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування, після настання страхової події, не виконав, в зв'язку з чим має заборгованість з сплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 771266,33 грн., яке нормативно та документально доведене.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 771266,33 грн. - страхового відшкодування, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, керуючись п. 24.1. Договору, просив стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 24989,03 грн.

Відповідно до п. 24.1. Договору, страховик несе майнову відповідальність несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені в розмірі 0,01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування.

Згідно з умовами пунктів 24.3. та 24.4. Договору сторони дійшли до згоди, що в разі виникнення між ними судового спору щодо визнання події страховим випадком та/або щодо розміру страхового відшкодування на період до вступу судового рішення в законну силу не нараховується пеня та інші санкції, передбачені діючим законодавством України (інфляційні нарахування, штрафи, 3% річних та інше) за неналежне виконання зобов'язань До правовідносин за цим Договором застосовується виключно пеня, передбачена умовами Договору та не застосовується неустойка (пеня), передбачена Законом України "Про захист прав споживачів" та іншими законами.

У відповідності до п. 21.2 Договору, Страховик протягом семи робочих днів, починаючи з моменту отримання письмової заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів згідно п. 21.1 цього Договору складає Страховий Акт, який кваліфікує подію як страховий (не страховий) випадок та в якому зафіксований розмір завданих збитків і сума страхового відшкодування. Вказаний строк може збільшуватися відповідно до п. 21.14 цього Договору.

Пунктом 21.3 Договору передбачено, що якщо випадок визнано страховим, страхове відшкодування виплачується протягом семи робочих днів з дня складання Страхового Акту.

Згідно з п. 22.2 Договору, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається Страховиком не пізніше, ніж протягом 15-ти днів з дня надання Страхувальником необхідного пакету документів та повідомляється Страхувальнику та Вигодонабувачу письмово з обґрунтуванням причин відмови не пізніше 5 робочих днів з дня прийняття такого рішення.

17.02.2015 року позивачем надано відповідачу необхідний пакет документів, перелік яких визначений п. 21.1 Договору. Факт надання даних документів підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Однак, у визначені п. 21.2 та п. 22.2 Договору строки, відповідач не повідомив позивача про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування чи про відмову у виплаті страхового відшкодування. Також відповідач не повідомляв позивача про відстрочення складання Страхового Акту з підстав, визначених п.21.14 Договору.

Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оформлене листом - повідомленням відповідача від 27.05.2015 р. № 4986/18 ЦВ, та отримане позивачем 27.05.2015 р.

Тобто, зобов'язання відповідача з виплати страхового відшкодування позивачу мало бути виконане 10.03.2015 року (у разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування - через 7 робочих днів з дня прийняття такого рішення).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи, що встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то можливо дійти висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 24989,03 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача на свою користь: 194976,12 грн. - інфляційних втрат, 37882,00 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 194976,12 грн. - інфляційних втрат, 37882,00 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача та на користь позивача витрат на послуги адвоката в розмірі 45000,00 грн., слід зазначити наступне.

24.06.2015 року між позивачем та Адвокатом, Беляєвим Олегом Анатолійовичем, (далі по тексту - адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги № 24062015 (далі по тексту - Договір № 24062015), за умовами якого (п. 1.1. Договору № 24062015) довіритель доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання від імені і за рахунок Довірителя надавати правову допомогу та здійснювати представництво його інтересів, надавати консультації, здійснювати підготовку позовів та ведення справ в судах загальної юрисдикції (місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судах, Верховному Суді України), у справах із AT "СК "АХА Страхування" щодо відшкодування збитків, завданих застрахованому майну Довірителя, відповідно до Договору добровільного страхування транспортних засобів . "Спецтехніка" №са209спт4са від 03.11.2014, представляти інтереси Довірителя, пов'язані з супроводженням даної справи, в органах внутрішніх справ, органах прокуратури, та інших органах, які здійснюють правозастосовні та/або правоохоронні функції, органах виконавчої служби, управліннях державного казначейства, відділеннях поштового зв'язку, в усіх інших органах державної влади і управління та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх організаційно-правових форм та форм власності. Вид правової допомоги та її вартість сторони визначать у додатковій угоді до цього договору.

Додатковою угодою № 1 до Договору передбачено, що правова допомога з питань, визначених у цій додатковій угоді, є оплатною, та вартість (гонорар) її є узгодженою.

Вид правової допомоги: Надання правової допомоги та здійснення представництва інтересів Довірителя, надання консультацій, підготовка позовів та ведення справи у господарському суді у справі з AT "СК "АХА Страхування" щодо відшкодування збитків, завданих застрахованому майну Довірителя, відповідно до Договору добровільного страхування транспортних засобів "Спецтехніка" №са209спт4са від 03.11.2014 року.

Вартість (гонорар): 45000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00коп.

17.07.2015 року позивач сплатив адвокату 45000,00 грн. за надану правову допомогу, що підтверджується платіжним дорученням №9330 від 17.07.2015 року на суму 45000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Згідно з п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 45000,00 грн. - витрат на послуги адвоката, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 року у справі №910/21694/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/21694/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та третій особі.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна