Постанова № 62946837, 22.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р. Справа№ 910/11805/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились.

від відповідача: не з'явились.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека

низьких цін Львів"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 22.08.2016 року

у справі № 910/11805/16 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека

низьких цін Львів"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ" (03134, м. Київ, вулиця Жолудєва, будинок 6А, ідентифікаційний код 38971509) на користь Приватного акціонерного товариства "АЛЬБА УКРАЇНА" (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Шевченка, будинок 100, ідентифікаційний код 22946976), грошові кошти: 45624,46 грн. (сорок п'ять тисяч шістсот двадцять чотири гривні 46 копійок) основного боргу, 2869,29 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять гривень 29 копійок) 3% річних, 35390,30 грн. (тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто гривень 30 копійок) інфляційних втрат та 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 22.08.2016 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 року по справі № 910/11805/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-52/6053/16 від 17.11.2016 р. справу № 910/11805/16, у зв'язку із тим, що суддя Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 21.11.2016 буде брати участь у підготовці в Національній школі суддів України, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.11.2016 р., справу № 910/11805/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.

В судове засідання 22.11.2016 року представники позивача та відповідача в не з'явився про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 27.01.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін Львів" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 1114 (надалі - Договір).

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. Договору продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов Договору. Товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і цини відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних (видаткові накладні).

Пунктом п. 5.1. Договору сторони погодили, що оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

Відповідно до п. 6.1. Договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту у момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік (п. 10.2. Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 45624,46 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Позивач стверджував, що відповідачем допущено невиконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 1114 від 27.01.2014 року щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 45624,46 грн. основного боргу, 2869,29 грн. 3% річних, 35390,30 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві зазначав, що товар був переданий не на виконання умов Договору купівлі-продажу № 1114 від 27.01.2014 року, а особи, якій відповідний товар прийняли необхідних повноважень не мали.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підтвердженням передачі товару є видаткові накладні з посиланням на договір, копії яких додані до позовної заяви. Всі видаткові накладні містять підписи відповідальних осіб, а також відбиток штампу ТОВ «Аптека низьких цін».

У відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 45624,46 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву фактично визнав прийняття товару переданого за видатковими накладними.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару у строк зазначений у видаткових накладних, за якими відповідач прийняв товар, настав, приймаючи до уваги, те що доказів оплати товару відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованість в розмірі 45624,46 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, суд, з урахуванням умов Договору, фактичних обставин справи, підтримує висновок суду першої інстанції про те, що останній є правильним, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 2869,29 грн. 3% річних та 35390,30 грн. інфляційних втрат.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 року у справі №910/11805/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/11805/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло