Рішення № 62925495, 17.11.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/1258/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А. Провадження № 22-ц/789/1407/16 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на рішення Борщівського районного суду від 08 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк", в особі представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ПАТ Ідея Банк звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 про вилучення у нього або в інших осіб транспортного засобу Daewoo Lanos TF69Y (легковий седан-В) 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний №В05639АМ, який є предметом застави та передачі його в управління ПАТ «Ідея Банк» на період до його реалізації а також просив в рахунок погашення кредитних зобовязань звернути стягнення на вказаний транспортний засіб шляхом його продажу ПАТ «Ідея Банк» за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним субєктом оціночної діяльності будь-якій третій особі покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним субєктом оціночної діяльності, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Позивач зазначив, що між ПАТ Ідея Банк та відповідачем ОСОБА_3 28 листопада 2008 року було укладено Кредитний договір №856.70015, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 8798 доларів США для придбання транспортного засобу Daewoo Lanos TF69Y (легковий седан-В) 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний №В05639АМ, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 15,00 % річних та оплату комісійних за перевірку пакету документів та розгляд кредитної заявки у розмірі 1,00 % від частини кредиту, яка перераховується продавцю в оплату транспортного засобу, з кінцевим терміном повернення до 28 листопада 2015 року. Цього ж дня між сторонами був укладений договір застави транспортного засобу.

Посилаючись на те, що відповідач своїх зобов'язань, що випливають за договором кредиту, належним чином не виконував, у зв'язку чим станом на 22 жовтня 2015 року у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 14 862,33 доларів США, з яких основний борг -379,81 доларів США, прострочений борг - 6 347,88 доларів США. прострочені проценти - 8 055,89 доларів США, строкові проценти 78,75 доларів США, позивач просив його вимоги задовольнити.

Заочним рішенням Борщівського районного суду від 08 лютого 2016 року позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 28 листопада 2008 року № 856.70015 в сумі 14 862,33 доларів США, звернуто стягнення на предмет договору застави - транспортний засіб «Daewoo Lanos TF69Y» (легковий седан В), 2008 року випуску, державний номерний знак ВО 5639 AM, який 22 листопада 2008 року зареєстрований у Заліщицькому ВРЕР ДАІ в Тернопільській області та належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацій транспортного засобу серії ВОС 054949, виданого Заліщицьким ВРЕР ДАІ Тернопільській області 22 листопада 2008 року, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі - покупцю від імен власника, за ціною не нижче ринкової, визначеною незалежним суб'єктої оціночної діяльності, для чого надано ПАТ «Ідея Банк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ Ідея Банк просить змінити рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовну вимогу про вилучення заставного транспортного засобу посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновку суду обставинам справи.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 07 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ Ідея Банк відхилено, рішення Борщівського районного суду від 08 лютого 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ПАТ Ідея Банк задоволено частково., ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 07 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомлені про розгляд справи, не зявилися.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Рішення суду оскаржується лише в частині відмови у вилученні транспортного засобу, тому виходячи з вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», рішення суду перевіряється лише в оскаржуваній частині.

Судом встановлено, що 28 листопада 2008 року між ВАТ "Плюс Банк" та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №856.70015, відповідно до якого (п.1.1 договору) банк надав відповідачу кредит у розмірі 8798 доларів США для придбання транспортного засобу Daewoo Lanos TF69Y (легковий седан-В) 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний №В05639АМ, у AT «Українська Автомобільна Корпорація» та оплату комісійних за перевірку пакету документів та розгляд кредитної заявки у розмірі 1, 00 % від частини кредиту, яка перераховується продавцю в оплату транспортного засобу, з кінцевим терміном повернення до 28 листопада 2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №856.70015 від 28.11.2008 року, 28.11.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір застави транспортного засобу, згідно п.1.1 якого відповідач надав в заставу: транспортний засіб Daewoo Lanos TF69Y (легковий седан-В) 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний №В05639АМ, зареєстрований в Заліщицькому ВРЕР ДАІ в Тернопільській області 22.11.2008 року та належить останньому згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВОС 054949, виданого Заліщицьким ВРЕР ДАІ в Тернопільській області 22.11.2008 року. За згодою сторін, оціночну вартість предмета застави в цілому встановлено в розмірі 54441 грн. (п.1.2 даного договору).

В зв'язку з тим, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, то станом на 22.10.2015 року заборгованість становить 14862, 33 доларів США, з яких основний борг складає 379, 81 доларів США, прострочений борг 6347, 88 доларів США, прострочені проценти 8055, 89 доларів США, строкові проценти 78, 75 доларів США.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині вилучення у відповідача чи інших осіб предмета застави та передання його в управління позивачу, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості вказаних позовних вимог.

Зокрема, на обгрунтування такого висновку суд зазначив, що згідно з п. 2.4.5 договору застави заставодержатель, а в даному випадку позивач, має право в будь-який час (починаючи з моменту укладення кредитного договору і до повного виконання зобов'язань за ним) перевіряти документально фактично наявність, умови зберігання та стан предмета застави, а також виконання зобов'язань, передбачених цим договором, а заставодавець зобов'язаний надати заставодержателю необмежені можливості для таких перевірок.

Крім того, відповідно до п. 2.4.13 договору застави заставодержатель (позивач) має право в будь-який час вилучити в заставодавця та/або третіх осіб предмет застави, де б та в кого б він не знаходився, й передати його на зберігання на майданчик заставодержателя або сторонньої організації (особи) зберігача, при настанні будь-якої з умов, передбачених підпунктом 2.4 договору. Предмет застави повертається заставодавцю або іншим уповноваженим на це відповідно до закону особам після усунення порушень чи обставин, які стали підставою його вилучення. Заставодержатель має право залучати для здійснення зазначених дій сторонніх організацій (осіб) Витрати заставодержателя та сторонніх організацій (осіб), пов'язані з вилученням, транспортуванням до місця зберігання, зберіганням поверненням предмета застави, покладаються на заставодавця. При виконанні зазначених дій вважається, що заставодержатель управляє предметом застави та діє як повноважений представник заставодавця, а цей договір є згодою заставодавця на виконання заставодержателем зазначених вище дій. Всі несприятливі наслідки вилучення предмета застави покладаються на заставодавця.

Виходячи з вказаного суд вважав,, що позивач наділений необхідний правами щодо вилучення предмета застави і таких прав на теперішній час не позбавлений, але не скористався цими правами, не здійснив будь-яких дій щодо вилучення предмета застави.

Разом із тим суд виходив із того, що позивачем не надано доказів, а судом під час розгляду справи не здобуто таких, які б свідчили про існування між сторонами у справі спору щодо вирішення питання про вилучення на користь позивача предмета застави, таким чином, вважав відсутнім спір із цього питання, а позовні вимоги в цій частині такими, що грунтуються на припущеннях позивача.

Однак із зазначеними висновками неможливо погодитися, виходячи такого.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодававцем зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобовязання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно зі ст. 45 Закону України «Про заставу» заставодержатель, якщо інше не передбачено договором, зобов'язаний, зокрема, вжити заходів, необхідних для збереження предмета закладу; регулярно надсилати заставодавцю звіт про користування предметом закладу, якщо користування ним допускається відповідно до ч. 1 ст. 46 цього Закону; належним чином утримувати предмет закладу, нести відповідальність за нього у випадках, коли не має доказів, що втрата, пошкодження або загибель закладу сталися не з його вини; негайно повідомляти заставодавця про виникнення загрози загибелі чи пошкодження предмета закладу; негайно повертати предмет закладу після виконання заставодавцем або третьою особою забезпеченого закладом зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1,3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Усупереч зазначеним нормам матеріального та процесуального права та із порушенням положень договору, без урахування особливостей предмета застави - автомобіля, суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про вилучення у відповідача чи інших осіб предмета застави та передання такого в управління позивачу, оскільки у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором та за договором застави банк обрав передбачений законом спосіб захисту, заявивши вимогу про вилучення у відповідача чи інших осіб предмета застави та передання такого в управління позивачу.

У разі встановлення такого способу захисту права в договорі, банк на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про вилучення у відповідача або в інших осіб транспортного засобу Daewoo Lanos TF69Y (легковий седан-В) 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний №В05639АМ, який є предметом застави та передачі його в управління ПАТ «Ідея Банк», підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Ідея Банк задовольнити.

Рішення Борщівського районного суду від 08 лютого 2016 року в частині відмови у вилученні предмету застави скасувати, ухвалити нове рішення, яким вилучити у ОСОБА_2, адреса реєстрації: Тернопільська область, Борщівський район, 48700, с. Вовківці, ІПН: НОМЕР_2, або в інших осіб, у яких може знаходитись транспортний засіб, який є предметом застави, а саме автомобіль Daewoo Lanos TF69Y, 2008 року випуску, колір Бежевий, номер шасі (кузова, рами) SUPTF69YD8W430799, реєстраційний № В05639АМ та передати його в управління Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819, адреса реєстрації: м. Львів, вул. Валова, буд. 11) на період до його реалізації.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4