Рішення № 62925335, 22.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/4275/15 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/2132/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. М.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді: Шандра М.М.

суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівська О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

09.06.2015 року позивач звернувся до суду з позовом та просив суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Універсалбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 115 128,17 грн. в обґрунтування вимог покликався на те, що 12.08.2008 року між ВАТ «Універсалбанк», правонаступником якого є ПАТ «Універсалбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CL 74117, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 50 000 грн. із встановленою відсотковою ставкою 38,6 % річних та кінцевим терміном повернення до 25.07.2013 року. У звязку із невиконанням ОСОБА_2 своїх зобовязань за договором, за заявою банку, Шевченківським районним судом м. Львова 08.02.2010 року видано судовий наказ про стягнення з останньої заборгованості. Проте, станом на 22.05.2015 року в боржника накопичилась заборгованість за відсотками по вищевказаному кредитному договору, що становить 115 128,17 грн. Крім того, для забезпечення виконання зобовязань по вищевказаному кредитному договору, між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 12.08.2008 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНП НОМЕР_2 на користь ПАТ «Універсалбанк» (р/р 29093000203333 у ПАТ «Універсалбанк», ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) відсотки 31 023,74 грн., підвищені відсотки 84 103,43 грн., а всього 115 128,17 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНП НОМЕР_2 на користь ПАТ «Універсалбанк» 1151,28 грн судового збору.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 ОСОБА_3. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність, необґрунтованість, на невідповідність дійсним обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що не погоджується з рішенням суду, мотивуючи це тим що в лютому 2010 року ПАТ «Універсалбанк» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу та просив стягнути кошти по кредитному договору № СL 74117 від 12 серпня 2008 року. По даній справі був виданий судовий наказ від 18.02.2010 року, який не був оскаржений. На виконання даного судового наказу було відкрито виконавче провадження № ВП 20959050. Таким чином банк в лютому 2010 року скористався своїм правом достроково стягнути кошти по кредитному договору № СL 74117 від 12 серпня 2008 року, тобто з 03.02.2010 року слід відраховувати початок перебігу строку позовної давності. Даний факт не було спростовано судом першої інстанції та суд першої інстанції не застосував правових позицій Верховного Суду України. Таким чином суд першої інстанції зобовязаний застосувати строк позовної давності, заявлений стороною у справі. Крім цього у відповідності до пункту 31 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року враховуючи положення пункту 7 частини 13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Вважає договір поруки від 12.08.2008 року, укладений між позивачем та ОСОБА_4, припиненим на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у позові банку відмовити.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявились, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання (а.с. 158-162), тому відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи, який згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Нормами ст. ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що наявна заборгованість у розмірі 115128,17 грн. включає в себе відсотки, а також підвищені відсотки, що залишилися невиплаченими відповідачем, тому до даної вимоги не може застосовуватися позовна давність.

Проте повністю з такими висновками суду погодися не можна.

Судом установлено, що 12.08.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала кредит в сумі 50 000,00 грн. із встановленою відсотковою ставкою 38,6 % річних та кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 25.07.2013 року. У зв»язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов»язань за договором по поверненню кредиту 08.02.2010 року за заявою ПАТ «Універсал Банк» про дострокове стягнення коштів по кредитному договору від 12.08.2008 року Шевченківським районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у сумі 63140, 24 грн.

Судом установлено, що у межах виконавчого провадження з виконання судового наказу 31.03.2015 року борг оплачено в повному обсязі, чим фактично виконано виконавчий документ, що стверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 року (а.с.52).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов»язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов»язання не допускається.

У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником чи виконано із простроченням, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання й не позбавляє права на отримання відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та положень ЦК України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23.09.2015 року № 6-1206цс15, яка згідно із ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх судів України.

Згідно із п. 1.1 Кредитного договору позичальник зобов»язується погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором, Додатком 1 та Додатком 2.

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, що вказана в Додатку 1 до договору.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 заборгованість за судовим наказом від 08.02.2010 року оплатила 31.03.2015 року, відсотки та підвищені відсотки за кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.12.2015 року у справі № 6-249 цс 15, що є обов»язковою для всіх судів України згідно із ст. 360-7 ЦПК України.

З указаним позовом ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду 09.06.2015 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3. 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем ОСОБА_2 подано заяву до суду першої інстанції про застосування позовної давності (а.с.72-73).

Встановлено, що заборгованість по відсотках за кредитним договором від 12.08.2008 року, нарахованих у межах позовної давності за період з червня 2012 року до червень 2015 року становить 3365,54 грн., заборгованість по підвищених відсотках за вказаний період становить 33105,57 грн, що стверджується розрахунком заборгованості (а.с.5-6). Тому вказана заборгованість у розмірі 36471,11 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.

З метою забезпечення виконання зобов»язання ОСОБА_2 за кредитним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 12.08.2008 року.

Згідно із ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що банк скористався своїм правом достроково стягнути кошти по вищезазначеному кредитному договору у лютому 2010 року, звернувшись до Шевченківського районного суду м. Львова із заявою про видачу судового наказу. З даним позовом до поручителя ОСОБА_4 - звернувся у червні 2015 року, тобто після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання. Враховуючи наведене, в частині позовних вимог щодо відповідача ОСОБА_4 слід відмовити, оскільки порука є припиненою.

За таких обставин, рішення суду, як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону й дійсним обставинам справи, в силу вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, залишатись в законні силі не може і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» 36471,11 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 364,71 грн.

Керуючись ст.309, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УніверсалБанк» (р/р 29093000203333 у ПАТ «УніверсалБанк», ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) відсотки 3365,54 грн., підвищені відсотки 33105,57 грн., а всього 36471,11 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УніверсалБанк» (р/р 29093000203333 у ПАТ «УніверсалБанк», ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) 364,71 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржене протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: