Ухвала суду № 62918454, 19.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року м. Київ К/800/12012/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційною скаргою Виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року, -

встановив:

У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила: поновити її на роботі на посаді головного спеціаліста відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 вересня 2009 року по день винесення рішення суду та моральну шкоду в сумі 100000 гривень.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 16 листопада 2012 року у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанцій визнав доведеним факт прогулу позивача з 24 липня 2009 року по 2 серпня 2009 року, так як ОСОБА_4, перебуваючи на лікарняному, в зазначений період порушила режим лікування, не з'являлась на прийом до лікаря.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року скасовано постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 16 листопада 2012 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Скасовано розпорядження міського голови Краснолуцької міської ради Луганської області від 28 вересня 2009 року № 287-п про звільнення ОСОБА_4 Поновлено позивача на посаді головного спеціаліста відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 66018,20 гривень та моральну шкоду в розмірі 4000 гривень. У задоволенні решти позову відмовлено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, встановив, що з 24 липня 2009 року по 2 серпня 2009 року ОСОБА_4 перебувала на лікуванні (копія листка непрацездатності знаходиться в матеріалах справи), що є поважною причиною відсутності її на роботі у вказаний період. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушення позивачем режиму лікування не впливає на оцінку поважності причин відсутності ОСОБА_4 на робочому місці під час дії листка непрацездатності серії АБЦ № 099135, який звільняє її від роботи. Вказаний листок непрацездатності у встановленому законом порядку не визнавався недійсним або таким, що складений з порушенням вимог законодавства. Крім того, відповідачем порушено строк застосування дисциплінарного стягнення з моменту виявлення проступку, визначений статтею 148 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України.

У касаційній скарзі виконавчий комітет Краснолуцької міської ради Луганської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року та залишити в силі постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 16 листопада 2012 року.

ОСОБА_4 подано письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судами попередніх інстанції, що ОСОБА_4 з 3 липня 1995 року працювала на посаді заступника міського архітектора в інспекції архітектури, будівництва та контролю Краснолуцької міської ради Луганської області, яку з 1 березня 2003 року перейменовано у відділ архітектури та містобудування виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області, де позивач працювала з 3 березня 2003 року на посаді головного спеціаліста та була членом профспілки.

З 24 липня 2009 року по 2 серпня 2009 року позивач була відсутня на роботі в зв'язку з перебуванням її на денному стаціонарі у лікувальному закладі. З листка непрацездатності серії АБЦ № 099135 вбачається, що ОСОБА_4 повинна приступити до роботи 3 серпня 2009 року. У вказаному листку відмічено, що з 25 липня 2009 року по 2 серпня 2009 року ОСОБА_4 до лікарні не з'являлась.

Розпорядженням міського голови Краснолуцької міської ради Луганської області від 28 вересня 2009 року № 287-п, прийнятого на підставі протоколу № 1 засідання комісії по службовому розслідуванню від 8 вересня 2009 року, ОСОБА_4 з 29 вересня 2009 року звільнено з посади головного спеціаліста відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області за прогул без поважних причин (пункт 4 статті 40 КЗпП України) з виплатою компенсації за невикористані відпустки.

Згідно частини 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина 1 статті 43 КЗпП України).

За перевіркою матеріалів справи встановлено, що 11 вересня 2009 року відбулося засідання профспілкового комітету виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області стосовно подання міського голови від 6 серпня 2009 року щодо звільнення ОСОБА_4 за її відсутність на роботі у період з 25 липня 2009 року по 2 серпня 2009 року без поважних причин, на якому була отримана згода профспілкового комітету на її звільнення відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Спірним у даній справі є оцінка поважності причин відсутності позивача на роботі у період з 25 липня 2009 року по 2 серпня 2009 року та додержання процедури застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

За змістом частини 1 статті 51 Закону Украйни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2240-ІІІ) підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону № 2240-III застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

З наведеного вбачається, що запис в листку непрацездатності про порушення позивачем режиму лікування є підставою для невиплати застрахованій особі (ОСОБА_4 допомоги по тимчасовій непрацездатності, в розмірі, встановленому чинним законодавством залежно від страхового стажу, а не для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул.

Порядок заповнення листка непрацездатності встановлений Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 (далі - Інструкція № 455).

Відповідно до пункту 8.1 Інструкції № 455 контроль за виконанням цієї Інструкції закладами охорони здоров'я усіх відомств здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров'я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки та їх об'єднання.

За порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно з законодавством України (пункт 8.3 Інструкції № 455).

Порушень порядку заповнення та видачі медичною установою листка непрацездатності серії АБЦ № 099135, визначених вказаними інструкціями, судами не встановлено. Даний листок непрацездатності у передбаченому законом порядку недійсним не визнавався.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що причиною відсутності ОСОБА_4 у робочий час на робочому місці у спірний період була її хвороба, що не спростовано відповідачем. Вказана причина є поважною, а тому підстави для звільнення позивача відсутні.

Оскільки ОСОБА_4 неправомірно звільнено з посади головного спеціаліста відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та його висновків.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.