Рішення № 62885770, 01.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р. Справа № 910/11344/16

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Український професійний банк, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Центр, м. Київ

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 37 від 31.08.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 209 від 10.08.2016 р.);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Український професійний банк (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк Центр (далі відповідач), про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення тимчасовою адміністрацією, запровадженою рішенням № 107 від 28.05.2015 р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ», перевірки правочинів, вчинених позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, виявлено правочин, вчинений між позивачем та відповідачем, а саме договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.05.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 536, відповідно до умов якого позивач здійснив відчуження на користь відповідача права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1892 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Казкова, земельна ділянка № 1, кадастровий номер 3222480401:01:111:0009, реєстраційний номер обєкт нерухомого майна: 202368032224, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ціна продажу становила 234300,00 грн. Вказаний договір на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемним, а виявлені ознаки нікчемності правочину були зафіксовані Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у наказі № 245/ТА від 28.08.2016 р. За вказаним правочином, на думку позивача, банк безоплатно здійснив відчуження майна (розрахунки за спірним договором було проведено через внутрішній рахунок банку, тоді як постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 р. встановлено обов'язок ПАТ «УПБ» під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України). Також, позивач зазначає, що банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання відповідачу переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Окрім того, банк до дня визнання банку неплатоспроможним, взяв на себе зобов'язання, завдяки якому виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Також, позивач, посилаючись на Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказує, що право власності на вищезазначену земельну ділянку, станом на день подання позовної заяви зареєстровано за відповідачем.

Позивач зазначає, що вказаний правочин є нікчемним в силу п.п. 1, 3, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у звязку з чим, на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України, просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1892 га, що розташована на за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Казкова, земельна ділянка № 1, кадастровий номер 3222480401:01:111:0009, реєстраційний номер обєкт нерухомого майна: 202368032224, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та зобовязати відповідача повернути на користь публічного акціонерного товариства Український професійний банк нерухоме майно: земельну ділянку загальною площею 0,1892 га, що розташована на за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Казкова, земельна ділянка № 1, кадастровий номер 3222480401:01:111:0009, реєстраційний номер обєкт нерухомого майна: 202368032224, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з усією документацією.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2016 р. справу № 910/11344/16 передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Рябцеву О.О. для розгляду справи № 910/11344/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2016 р. справу № 910/11344/16 прийнято до провадження суддею Рябцевою О.О. та призначено розгляд справи на 08.09.2016 р.

В матеріалах справи міститься клопотання позивача № 01-10/1530 від 27.07.2016 р. про залучення до участі у справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Зазначене клопотання позивача не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Щодо залучення в якості третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то клопотання задоволенню не підлягає, оскільки останній не є третьою особою в розумінні ст. 27 ГПК України.

Крім того, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 107 від 28.05.2015 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «УПБ» призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 та доручено уповноваженій особі Фонду приступити до виконання обовязків 29.05.2015 р. відповідно до розділу VII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Отже, на даний час Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є особою, що набула всі повноваження органів управління позивача, а тому залучення його ще в якості третьої особи до участі у справі є недоцільним.

Щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб Національного банку України та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, то клопотання також не підлягає задоволенню, оскільки рішення у даній справі не вплине на права та обовязки Національного банку України та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

08.09.2016 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

21.09.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення № 439/03 від 21.09.2016 р., в яких відповідач зазначає, що 10.09.2010 р. між ПАТ «УПБ» та ПАТ КБ «Центр» було укладено договір № 72-76-УКВ про встановлення кореспондентських відносин. Відповідно до п. 1.2. вказаного договору ПАТ «УПБ» відкриває ПАТ КБ «Центр» рахунок № НОМЕР_1 типу «Лоро» у валютах, які вказані в заяві кореспондента, по якому здійснювались міжбанківські перекази з метою проведення безготівкових розрахунків між сторонами, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобовязаннями сторін. Грошові кошти у сумі 234300,00 грн. були переведені саме з рахунку № НОМЕР_1, що належить ПАТ КБ «Центр». Також, відповідач зазначає, що після списання грошових коштів з метою купівлі-продажу земельної ділянки, на рахунку № НОМЕР_1 ПАТ КБ «Центр» обліковувались кошти в розмірі 5714584,92 грн. та заперечує проти тверджень позивача щодо відсутності на рахунку ПАТ КБ «Центр» коштів для купівлі земельної ділянки.

22.09.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення № 01-10/1902 від 22.09.2016 р., в яких позивач зазначає, що на момент укладення нікчемного договору купівлі-продажу земельної ділянки в ПАТ «УПБ» існувала заборгованість перед відповідачем за міжбанківським кредитом у сумі 9900000,00 грн. На кореспондентському рахунку ПАТ КБ «Центр» № НОМЕР_1 «Кореспондентські рахунки інших банків», відкритому в ПАТ «УПБ» обліковувалися грошові кошти відповідача у сумі 5714584,92 грн., при цьому існувало очевидне обмеження можливості використання відповідачем таких коштів, оскільки ще 30.04.2015 р. постановою правління Національного банку України № 293/БТ Банк було віднесено до категорій проблемних у звязку з невиконанням зобовязань перед його кредиторами. Також, позивач зазначає, що ПАТ «УПБ» було здійснено бухгалтерські трансакції з перенесення обліку коштів з рахунку № 1632311138074203 «Короткострокові кредити, що отримані від інших банків», на якому обліковувалося грошове зобовязання ПАТ «УПБ» перед ПАТ КБ «Центр» за міжбанківським кредитом на кореспондентський рахунок ПАТ КБ «Центр» № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ «УПБ», внаслідок чого на рахунку № НОМЕР_1 утворився штучний позитивний залишок. В подальшому відповідач з цього ж рахунку шляхом коригування балансу здійснив оплату в рахунок нікчемного договору.

05.10.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення № 471/03 від 05.10.2016 р., в яких відповідач зазначає, що встановлена постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015р. заборона використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки та необхідність здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України, стосується лише здійснення ПАТ «УПБ» міжбанківських переказів і не поширюється на внутрішньобанківські операції. Відповідач, посилаючись на меморіальний ордер № 22963419 від 20.05.2015 р., вказує на те, що грошові кошти у сумі 234300,00 грн. були переведені з кореспондентського рахунку ПАТ КБ «Центр», відкритого в ПАТ «УПБ», на рахунок ПАТ «УПБ» (банк одержувача ПАТ «УПБ»), тобто грошові кошти переміщалися виключно між рахунками відкритими в ПАТ «УПБ». Крім того, в додаткових поясненнях відповідач зазначає, що постанова Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 р., якою ПАТ «УПБ» віднесено до категорії проблемних, не є нормативно-правовим актом, а є актом індивідуальної дії, оскільки не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, містить гриф «банківська таємниця» та не може встановлювати обовязки та обмежувати права осіб, на яких дія такого акта не поширюється (в тому числі, з огляду на те, що він не міг бути відомий іншим особам, крім самого банку). Наслідком порушення акта індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та постанови Правління НБУ № 346 від 17.08.2012 р. «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу», оскільки акт індивідуальної стосується конкретної особи. Постанова Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 р. була прийнята стосовно позивача, внаслідок чого не може мати юридичних наслідків для відповідача, а також невідповідність укладеного договору вимогам постанови НБУ не визначено як підставу нікчемності ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також, щодо підстави нікчемності договору, передбаченої п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що інші кредитори банку, крім відповідача, виявили бажання укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки і саме ПАТ КБ «Центр» було надано перевагу в укладенні спірного договору.

26.10.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення.

У судових засіданнях 22.09.2016 р. та 25.10.2016 р. судом оголошувались перерви до 06.10.2016 р. та 01.11.2016 р. відповідно.

Представник позивача у судових засіданнях 08.09.2016 р., 22.09.2016 р., 06.10.2016 р., 25.10.2016 р. та 01.11.2016 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судових засіданнях 08.09.2016 р., 22.09.2016 р., 25.10.2016 р. та 01.11.2016 р. заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2010 р. між відкритим акціонерним товариством «Український професійний банк» (банк) та публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Центр» (кореспондент) було укладено договір № 72-76-УКВ про встановлення кореспондентських відносин.

Відповідно до п. 1.1. договору № 72-76-УКВ від 10.09.2010 р. предметом договору є відкриття та умови ведення банком мультивалютного кореспондентського рахунку кореспондента (рахунок) для здійснення розрахунків по операціях кореспондента та його клієнтів відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України, а також умов договору.

Згідно з п. 1.2. договору № 72-76-УКВ від 10.09.2010 р. з метою вдосконалення системи міжбанківських розрахунків, обслуговування діяльності клієнтів та розширення співробітництва між сторонами, банк відкриває кореспонденту рахунок № НОМЕР_1 типу «Лоро» у валютах, які вказані в заяві кореспондента, по якому здійснюються міжбанківські перекази з метою проведення безготівкових розрахунків між сторонами, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобовязаннями сторін.

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до того часу, поки одна із сторін не виступить ініціатором його розірвання, попередньо повідомивши про це іншу сторону за 30 (тридцять) календарних днів до передбаченої нею дати розірвання договору ( п. 7.1. договору № 72-76-УКВ від 10.09.2010 р.).

Судом встановлено, що станом на 20.05.2015 р. договір № 72-76-УКВ про встановлення кореспондентських відносин від 10.09.2010 р. був чинним.

20.05.2015 р. між публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (продавець) та публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Центр» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 536.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1892 га, що розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Казкова, земельна ділянка № 1, кадастровий номер 3222480401:01:111:0009, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 202368032224 (надалі - земельна ділянка) і сплачує за неї грошову суму у порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 1.6. договору ринкова вартість земельної ділянки станом на 19.05.2015 р. становить 234300,00 грн., відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості земельної ділянки, складеного 20.05.2015 р. ТОВ «Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі» (ліцензія Державного агентства земельних ресурсів України на проведення землеоціночних робіт серії АЕ № 191306 від 15.09.2014 р.).

За погодженням сторін продаж земельної ділянки вчинено за 234300,00 грн., які покупець сплатив шляхом перерахування грошових коштів на рахунок 361075783 у ПАТ «УПБ», код банку 300205 продавця до укладення цього договору (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення, а право власності на земельну ділянку у покупця виникає з моменту державної реєстрації цих прав згідно з ст. 125 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 3.2. договору цей договір є підставою для державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку до покупця.

Пунктом 7 договору сторони погодили, що продавець передає земельну ділянку покупцю в день підписання цього договору за актом прийому передачі. Підписання покупцем акта прийому передачі земельної ділянки свідчить про те, що передача земельної ділянки відбулась і сторони не мають претензій одна до одної.

20.05.2015 р. на виконання умов договору між сторонами було підписано акт приймання передачі вказаної земельної ділянки.

Також, 20.05.2016 р. кошти у сумі 234300,00 грн. були перераховані з рахунку ПАТ КБ «Центр» № НОМЕР_1, відкритого у ПАТ «УПБ», на рахунок ПАТ «УПБ» № 361075783, з призначенням платежу: купівля земельної ділянки 0,1892 га, дог. від 20.05.2015 р., що підтверджується меморіальним ордером № 22963419 від 20.05.2015 р.

В подальшому постановою Правління НБУ від 28.05.2015 № 348 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» банк було віднесено до категорії неплатоспроможних. На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення від 28.05.2015 р. № 107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ». Вказаним рішенням ФГВФО було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 р. по 28.08.2015 р. включно. Уповноваженою особою ФГВФО було призначено ОСОБА_4

Постановою Правління НБУ від 28.08.2015 № 562 відкликано банківську ліцензію ПАТ «УПБ» та прийнято рішення про ліквідацію останнього.

На виконання вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято відповідне рішення від 28.08.2015 р. № 158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УПБ» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Вказаним рішенням ФГВФО було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ» з 28.08.2015 р. і розпочато процедуру ліквідації останнього з 31.08.2015 р. по 30.08.2016 р. Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» призначено ОСОБА_4

Здійснення діяльності тимчасової адміністрації та ліквідації банків регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).

Статтею 37 Закону визначені повноваження уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (в редакції чинній на дату введення тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ»).

На виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 38 Закону, Уповноваженою особою, згідно з наказом від 29.05.2015 р. № 26/ТА було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «УПБ».

За результатами роботи комісією з перевірки виявлено, що при укладанні в тому числі спірного договору купівлі-продажу від 20.05.2015 р. було допущено ряд порушень законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, а саме:

- договір купівлі-продажу від 20.05.2015 р. укладено з порушенням вимог постанови НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ, яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;

- розрахунок за договором було здійснено з використанням прямих кореспондентських рахунків, а не через кореспондентський рахунок банку, відкритий в НБУ, чим було порушено вимоги постанови НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України;

- банк, уклавши договір купівлі-продажу прийняв на себе зобовязання, внаслідок чого виконання його грошових зобовязань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, що прямо зазначено у п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину;

- банк, уклавши договір купівлі-продажу прийняв на себе зобовязання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», що прямо зазначено у п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину;

- умови договору купівлі-продажу від 20.05.2015 р., укладеного між ПАТ «УПБ» та ПАТ «КБ «Центр», прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором банку, майна Банку земельних ділянок (по ціні, значно нижчою, ніж балансова вартість цих земельних ділянок) та надають кредитору - ПАТ «КБ «Центр» переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що прямо зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину.

За результатами здійсненої перевірки був складений протокол від 28.05.2015 № 49, яким було затверджено результати перевірки, якою виявлено нікчемними правочини, зокрема, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.05.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 536. Приймаючи рішення про визнання нікчемним вказаного договору, комісія посилалась на наявність підстав, визначених п. п. 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Наказом Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «УПБ» від 28.08.2015 № 245/ТА було зафіксовано факт виявлення комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями нікчемних договорів, в тому числі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 536.

25.09.2015 р. на адресу відповідача позивачем було відправлено повідомлення від 24.09.2015 № 01-10/4988 про нікчемність договорів купівлі-продажу земельних ділянок, в тому числі договору від 20.05.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 536, яке було отримано останнім 29.09.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. У повідомленні про нікчемність банк як на підстави нікчемності посилається на п.п. 2, 5 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивач просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка є предметом договору купівлі продажу від 20.05.2016 р. та зобовязати відповідача повернути вказану земельну ділянку на користь публічного акціонерного товариства Український професійний банк.

Згідно з абз. 4 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. № 9 якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вже зазначалось, уповноваженою особою Фонду визнано договір купівлі- продажу від 20.05.2015 р. реєстр. № 536 нікчемним на підставі п. п. 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку), правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Тобто, нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду на підставі даних пунктів 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від того чи стала неплатоспроможність банку або повна чи часткова неможливість виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами наслідком того, що банк взяв на себе зобов'язання за правочином (п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону); чи виникають у банку, при вчиненні правочину, зобовязання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до вказаного Закону (п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону), а також чи було надано окремі переваги (пільги) виключно кредиторам банку під час вчинення правочину (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону).

Як вбачається з протоколу від 28.05.2015 № 49, яким було затверджено результати перевірки, якою виявлено нікчемними правочини, зокрема, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.05.2015 р., висновок про те, що уклавши договір купівлі-продажу від 20.05.2015 р. банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, обґрунтований тим, що ціна, яку відповідач сплатив позивачу згідно умов договору є значно нижчою, ніж балансова вартість цих земельних ділянок. Крім того, рішення про реалізацію земельних ділянок за вказаною ціною приймалось без куратора НБУ, призначеного постанови Правління НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ, який мав право бути присутнім на засіданнях ради і правління з правом дорадчого голосу.

Щодо посилання позивача на те, що ціна, яку відповідач сплатив позивачу згідно умов договору є значно нижчою, ніж балансова вартість цих земельних ділянок, то по-перше: вказаний факт без наявності доказів того, що у банку була реальна можливість реалізувати земельні ділянки за ціною, яка співпадає з їх балансовою вартістю, не свідчить про те, що внаслідок укладення вказаного договору виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, а по-друге: реалізація земельної ділянки відбулась за її ринковою вартістю станом на 19.05.2015 р., яка становить 234300,00 грн., відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості земельної ділянки, складеного 20.05.2015 р. ТОВ «Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі» (ліцензія Державного агентства земельних ресурсів України на проведення землеоціночних робіт серії АЕ № 191306 від 15.09.2014 р.).

Таким чином, підстава нікчемності правочину, зазначена в п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не має місця у даному випадку, оскільки укладення договору 20.05.2015 року не призвело ні до визнання банку неплатоспроможним, ні до того, що виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Крім того, ще 30.04.2015 року банк було віднесено до категорії проблемних.

Також, суд звертає увагу, що відповідачем меморіальним ордером № 22963419 від 20.05.2015 р. було перераховано позивачу 234300,00 грн. з призначенням платежу: купівля земельної ділянки 0,1892 га, дог. від 20.05.2015 р., Отже, позивач отримав кошти у сумі 234300,00 грн., що мало сприяти підвищенню рівня платоспроможності банку.

Щодо посилань позивача як підставу нікчемності договору, передбаченої п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", то в протоколі № 49 комісією взагалі не бгрунтовано підстав застосування вказаного пункту ст. 38 Закону до договору купівлі продажу від 20.05.2015 р.

Як встановлено судом, внаслідок укладення договору купівлі продажу від 20.05.2015 р. банк (покупець) взагалі не приймав на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог. Оскільки виникнення зобовязання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у банка є обовязковою умовою для визнання правочину нікчемним на підставі п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, чого внаслідок укладення договору купівлі продажу від 20.05.2015 р. не відбулось, то підстави для визнання уповноваженою особою Фонду зазначеного договору нікчемним на підставі п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону відсутні.

В обґрунтування наявності підстав нікчемності договору, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач посилається на те, що ПАТ КБ «Центр» на момент укладення договорів купівлі-продажу було кредитором ПАТ «УПБ» за договором № 72-76-УКВ про встановлення кореспондентських відносин, а залишок на кореспондентських рахунках відповідача не підпадає під встановлені державою гарантії, при цьому значна сума загальних кредиторських вимог надавала підстави вважати, що існували ризики неможливості повного або часткового задоволення вимог кредитора у випадку прийняття рішення щодо ліквідації банку, то укладенням такого нікчемного правочину останньому було надані пільги щодо позачергового задоволення його кредиторських вимог, порівняно з іншими кредиторами.

Проте, посилання позивача на те. що укладенням такого нікчемного правочину відповідачу було надані пільги щодо позачергового задоволення його кредиторських вимог, порівняно з іншими кредиторами, суд вважає помилковим з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що станом на 20.05.2015 р. договір № 72-76-УКВ про встановлення кореспондентських відносин від 10.09.2010 р. був чинним.

Як стверджує позивач, станом на 20.05.2015 р. у ПАТ «УПБ» існувала заборгованість перед відповідачем за міжбанківським кредитом у розмірі 9900000 грн. Вказаний факт не заперечувався відповідачем.

Суд зазначає, що встановлення розміру заборгованості за міжбанківським кредитом не входить до предмету доказування у даній справі з огляду на те, що не вплине на вирішення вказаного спору по суті, оскільки станом на 19.05.2015 р. на банківському рахунку відповідача № НОМЕР_1 обліковувались кошти в розмірі 5714584,92 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1.

Як вбачається з меморіального ордеру № 22963419 від 20.05.2015 р., кошти у сумі 234300,00 грн. були перераховані з рахунку ПАТ КБ «Центр» № НОМЕР_1, відкритого у ПАТ «УПБ».

Отже, оплата за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20.05.2015 р. з боку ПАТ КБ «Центр» була здійснена належним чином.

Також, як вбачається з поданої позивачем довідки № 55-004/82848 від 05.10.2016 р. Національного банку України, позивачу в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області було відкрито кореспондентський рахунок в національній валюті № 32009172801 та станом на 20.05.2015 р. залишок коштів становив 5494362,10 грн.

Отже, станом на 20.05.2015 р. коштів на кореспондентському рахунку позивача в Головному управлінні НБУ вистачало для здійснення перерахування 234300,00 грн. з рахунку ПАТ КБ «Центр» № НОМЕР_1, відкритого у ПАТ «УПБ», на рахунок ПАТ «УПБ».

З довідки № 55-004/82851 від 05.10.2016 р. Національного банку України вбачається, що залишок коштів у національний валюті на кореспондентському рахунку позивача № 32009172801, який був відкритий в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, станом на 21.05.2015 р. становив 3542530,58 грн.

Враховуючи, що оплата за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20.05.2015 р. з боку ПАТ КБ «Центр» була здійснена належним чином, то посилання позивача на те, що укладенням вказаного правочину відповідачу було надані пільги щодо позачергового задоволення його кредиторських вимог, є таким, що спростовується матеріалами справи.

Крім того, позивач в поясненнях посилається на частину 8 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою закріплено поняття надання переваг чи пільг певному кредитору неплатоспроможного банку, проте статтю 38 Закону доповнено частиною восьмою згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII, тоді як договір купівлі-продажу земельної ділянки було укладено 20.05.2015 р.

Також, щодо посилань позивача як на підставу нікчемності договору на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», то в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що інші кредитори банку, крім позивача, виявили бажання придбати земельну ділянку, яка є предметом договору купівлі продажу від 20.05.2015 р. і саме ПАТ КБ «Центр» було надано перевагу в укладенні спірного договору.

В той же час, в позовній заяві та письмових поясненнях позивач також зазначає, що спірний договір було укладено з порушенням вимог постанови Правління НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ, яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи та відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитись через кореспондентський рахунок банку, відкритий в НБУ, крім того, позивач також посилається на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач стверджує, що на момент укладення нікчемного договору купівлі-продажу земельної ділянки в ПАТ «УПБ» існувала заборгованість перед відповідачем за міжбанківським кредитом у сумі 9900000,00 грн. На кореспондентському рахунку ПАТ КБ «Центр» № НОМЕР_1 «Кореспондентські рахунки інших банків», відкритому в ПАТ «УПБ» обліковувалися грошові кошти відповідача у сумі 5714584,92 грн., при цьому існувало очевидне обмеження можливості використання відповідачем таких коштів, оскільки ще 30.04.2015 р. постановою правління Національного банку України № 293/БТ Банк було віднесено до категорій проблемних у звязку з невиконанням зобовязань перед його кредиторами.

Вказані пояснення позивача відхиляються судом виходячи з наступного.

Постановою Правління НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ були встановлені обмеження у діяльності ПАТ «УПБ», як юридичної особи, що входить до банківської системи України, банку було заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам майно та активи банку, був призначений куратор банку з числа працівників Національного банку, заборонено банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки, всі розрахунки мали бути здійснені виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Суд зазначає, що порушення постанови Правління НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ, на які посилається позивач, не є підставою нікчемності правочинів в розумінні ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Пунктом 12.3 Розділу 12 положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (далі - положення № 346) встановлено, що рішення Правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних містить, зокрема: строк, протягом якого проблемний банк зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку; порядок та строки повідомлення проблемним банком про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства.

Частиною 6 статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктом 5.1. глави 5 розділу 1 положення № 346 передбачено право Національного банку України запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора.

Отже, Постановою Правління НБУ від 30.04.2015 р. № 293/БТ були встановлені обмеження у діяльності ПАТ «УПБ» як юридичної особи, що входить до банківської системи України.

Суд зазначає, що вказана постанова НБУ від 30.04.2015 р. не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, містить гриф «банківська таємниця», а отже є актом індивідуальної дії, чинність якого може бути направлена індивідуально тільки на позивача.

Наслідком порушення акта індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та положення № 346, а не визнання правочину недійсним.

Більше того, невідповідність укладеного договору вимогам постанови НБУ не визначено як підставу нікчемності ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, за своєю правової природою договір купівлі-продажу від 20.05.2015 не відноситься до договорів, що забезпечують виконання зобов'язань, а отже, його укладення не могло порушити встановленого абз. 10 п. 3. постанови НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ обмеження щодо передачі в забезпечення майна та активів.

Посилання позивача в позовній заяві на те, що правочин є нікчемним також згідно з п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки оплати вартості майна не відбулось, тому що дані кошти, які відповідач мав перерахувати банку, фактично перераховані не були, а відбулось коригування структури банківського балансу через зміну обліку грошових зобов`язань, судом відхиляється, оскільки як вже зазначалось, судом встановлено, що оплата за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20.05.2015 р. з боку ПАТ КБ «Центр» була здійснена належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15).

Таким чином, з урахуванням ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони були вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, доводи позивача щодо нікчемності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.05.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 536 у зв'язку з наявністю підстав, визначених п. п. 1, 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Позивач просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка є предметом договору купівлі продажу від 20.05.2016 р. та зобовязати відповідача повернути вказану земельну ділянку на користь публічного акціонерного товариства Український професійний банк.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позовні вимоги носять похідний характер від доводів про нікчемність правочину, а тому за відсутності доказів на підтвердження нікчемності договору купівлі-продажу від 20.05.2015 р. та відповідно встановлення судом відсутності підстав вважати даний договір нікчемним, відсутні і підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «УПБ» до ПАТ «Комерційний банк Центр» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (договору купівлі-продажу від 20.05.2015 р.) не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення підписано 23.11.2016 р.

Суддя О.О. Рябцева