Ухвала суду № 62885938, 10.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-95-12

У Х В А Л А

"10" листопада 2016 р. Справа № 911/3576/16

Суддя Христенко О.О., розглянувши позовні матеріали

за позовом Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 21)

до відповідачів: 1. Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області (07526, Київська область, Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, 9)

2. Фізичної особи-підпрємця ОСОБА_1 (07500, смт. Баришівка, вул. Новоселів, 3)

провизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави до Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області та Фізичної особи-підпрємця ОСОБА_1 визнання недійсним рішення Морозівської сільської ради № 827-52-06 від 14.05.2015 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду».

В даній позовній заяві прокурор просить суд визнати недійсним рішення Морозівської сільської ради № 827-52-06 від 14.05.2015 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» (для обслуговування будівель та споруд сільського ринку в селі Морозівка Баришівського району).

Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій (далі - суб'єкт владних повноважень).

З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

ЗК України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Отже, підставою позову про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та його скасування, вирішення якого належить до підвідомчості господарських судів за змістом наведених вище приписів законодавства та рішення Конституційного Суду України є, зокрема, обґрунтування позивачем наявності порушеного цивільного права.

В свою чергу, наявність цивільного речового права, посвідчується визначеними нормативними приписами документами та правовими актами, і в разі невизнання або оспорювання останнього факт його наявності/відсутності доводиться у цивільних правовідносинах внаслідок обрання та реалізації особою способу захисту, визначеного приписами п.1 ч.2 ст.16 ЦК України (визнання права).

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

При цьому, з огляду на те, що у спірних правовідносинах прийняття сільською радою оскаржуваного рішення є наслідком здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій, а вимога про визнання порушеного права прокурором не заявлена одночасно з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, приймаючи до уваги також те, що оскаржуване рішення не є безпосередньою підставою виникнення права користування земельною ділянкою для відповідача, окремо заявлений позов про визнання вказаного рішення незаконним, за межами спору про право цивільне, вказує на публічно-правовий характер такого спору, що в свою чергу, свідчить про підвідомчість цієї справи адміністративному суду.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 №6-2510цс15 та № 21-3690а15 від 19.01.2016.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Заступнику керівника Бориспільської місцевої прокуратури у прийнятті та повернути позовну заяву, разом з доданими до неї документами, всього на 26 акр. (в т. ч. оригінал платіжного доручення № 579 від 11.04.2016).

Суддя О.О. Христенко