Рішення № 6288055, 25.05.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" травня 2009 р. справа № 5020-3/222

За позовомВідкритого акціонерного товариства

„Севастопольський морський завод”

(99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в розмірі 7606,84 грн.,

Суддя Головко В.О.

Представники сторін:

позивач Фрідман Л.Д., довіреність №03/02-ю від 01.01.2009, ВАТ Севастопольський морський завод»;

відповідач ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_2, виданий Гагарінським РО УМВС України в м. Севастополі від 07.07.2000, ФОП ОСОБА_1

Суть спору:

ВАТ «Севастопольський морський завод»звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 7733,33 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.04.2009 позовна заява прийнята до розгляду суддею Головко В.О., порушено провадження у справі №5020-3/222, судове засідання призначено на 21.05.2009.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні була оголошена перерва до 22.05.2009, а у судовому 22.05.2009 до 25.05.2009.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих услуг. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідач надав господарському суду відзив на позовну заяву, згідно з яким, визнає вимоги позивача щодо оплати заборгованості на суму 4338,72 грн. Стосовно решти позовних вимог просить суд у позові відмовити.

У судовому засіданні 25.05.2009, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, та просить стягнути з відповідача 7606,84 грн., з яких сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції складає 7538,41 грн., 3% річних 68,43 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.09.2008 ФОП ОСОБА_3 (відповідач) звернувся до ВАТ «Севастопольський морський завод»(позивач) з пропозицією надання послуг (забезпечення гарячим водопостачанням (душем) робочих в роздягальних приміщеннях при роботі на т/х Richard»та т/х «Майор Хубал») з 15.08.2008 по 20.09.2008 (арк.с. 8).

Для оплати наданих послуг відповідачу були виставлені рахунки №1092/8 від 22.09.2008 на суму 2716,42 грн., №1178/8 від 02.10.2008 на суму 3565,30 грн., №1183/8 від 13.10.2008 на суму 773,42 грн., на загальну суму 7055,14 грн. (арк.с. 9-11).

Позивач свої зобовязання щодо надання послуг водопостачання виконав належним чином, про що свідчать акти виконаних робіт, які підписані сторонами: №53/8 від 02.09.2008 на суму 2716,42 грн., №57/8 від 02.10.2008 на суму 3565,30 грн., №58/8 від 08.10.2008 на суму 773,43 грн. (арк.с. 12-14).

Відповідачем вказані рахунки сплачені не були.

16.01.2009 представники позивача у телефонному режимі попередили відповідача про те, що він не сплатив заборгованість, та запропонували йому погасити борг (арк.с. 55).

19.01.2009 на адресу відповідача був надісланий лист №100-186 з вимогами сплатити заборгованість у сумі 7055,14 грн. за надані послуги до 31.01.2009 (арк.с. 15).

Відповідач відповіді на претензію за №100-186 від 19.01.2009 не надав, зобовязання щодо сплати заборгованості не виконав по теперішній час, що і стало причиною для звернення ВАТ «Севастопольський морський завод»до господарського суду м. Севастополя з даним позовом.

Суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 7055,14 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ? Кодекс), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 202, 204 Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається, фактично між позивачем та відповідачем був укладений договір надання послуг у формі обміну письмовими документами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав зобовязання належним чином, проте, вартість отриманих послуг не була сплачена відповідачем і по теперішній час.

За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що позивач листом від 19.01.2009 №100-186 заявив вимоги по оплаті вартості наданих послуг, відповідач повинен був виконати зобовязання протягом семиденного строку з моменту предявлення вимоги, а саме до 26.01.2009. Тому в даному випадку з 27 січня 2009 року у позивача виникло право на позов, а відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості за надані послуги на день прийняття рішення суду відсутні.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, щодо необхідності оплати послуг лише за обслуговування робітників, що працювали на т/х «Майор Хубал»(арк.с.39), оскільки матеріалами справи підтверджено замовлення позивача щодо надання послуг водопостачання робочих в роздягальних приміщеннях при роботі на обох теплоходах: т/х Richard»та т/х «Майор Хубал»(арк.с. 8).

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 7055,14 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат в розмірі 483,27 грн. та 3% річних у розмірі 68,43 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 Цивільного кодексу УРСР та 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Перевіривши надані розрахунки, суд зазначає, що хоча вони зроблені відповідно до наведених приписів, все ж таки мають певні недоліки. Тому суд здійснив власний розрахунок (арк.с. 67), згідно з яким сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції становить 7323,24 грн., 3% річних 68,43 грн., а разом 7391,67 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно суми задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13, код у ЄДРПОУ 14312370, р/р 26006300000163 в СФ АКБ «Форум», МФО 384931) 7391,67 грн. (сім тисяч триста девяносто одна грн. 67 коп.), з яких: 7323,24 грн. основна заборгованість з урахуванням інфляційних витрат, 68,43 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 99,11 грн. (девяносто девять грн. 11 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 114,66 грн. (сто чотирнадцять грн. 66 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення інфляційного відшкодування в сумі 215,17 грн. в позові відмовити.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено і підписано, в порядку

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України 29.05.2009

Розсилка:

1.ВАТ „Севастопольський морський завод” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

2.ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

3.Справа