Ухвала суду № 62879634, 17.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 рокусправа № 804/16294/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Іванова С.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі №804/16294/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» 10 грудня 2015 року звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.11.2015 року №0003412202 та №0003422202.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача, викладені в акті перевірки та на підставі яких було прийнято оскаржені рішення не відповідають фактичним обставинам та спростовуються первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає про безпідставне неврахування судом першої інстанції висновків відповідача про те, що контрагенти позивача орендовані у позивача приміщення у подальшому передали у суборенду, хоча позивач мав змогу зробити це без посередників. Крім того директором ТОВ «Ремторгснаб», ТОВ «Буд Альянс» є одна та сама особа. На дату перевірки ТОВ «Астер груп» має стан платника « 12» припинено, але не знято з обліку.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт №151/04-17-22-02/32010549 від 02.11.2015 року (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 9 162 грн.; пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 7 696 355 грн.

Згідно з актом перевірки відповідач вважає, що господарські операції по наданню позивачем послуг з оренди ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Ремторгснаб», ТОВ «Буд Альянс» є нереальними у зв'язку з наявністю інформації щодо припинення підприємств-контрагентів позивача, даними актів перевірок цих контрагентів, розбіжностями податкових зобов'язань між позивачем та контрагентами в АІС «Податковий блок». Отже у позивача відсутнє право на включення отриманих від цих контрагентів грошових коштів, які є безповоротної фінансової допомоги, до складу доходів при визначенні розміру податку на прибуток приватних підприємств.

Крім того відповідач вважає нереальними угоди позивача з ТОВ «Астер Груп» оскільки підписи на податкових накладних цього підприємства відрізняються один від одного.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.11.2015 року: №0003412202 яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7696355 грн. та №0003422202 яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13743,00 грн. (в тому числі 9 162 грн. за основним платежем та 4 581 грн. за штрафними санкціями).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток),операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Порядок визначення доходів і їх склад встановлено статтею 135 Податкового кодексу України, відповідно якої, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статі 137, на підставі документів, визначених пунктом 135.2 цієї статті та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається, відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України, інші доходи включають вартість товарів (робіт/послуг) безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі уклав договори оренди нерухомого майна з ТОВ «Буд Альянс» №№ 50-2013-нм/т, 51-2013-нм/т, 53-2013-нм/т від 01.09.2013 року, 61-2013/нм/т від 20.12.2013 року; договори оренди виробничого обладнання з ТОВ «Протей-Груп» №№01-2014-О/н, 02-2014-О/н, 03-2014-О/н, 04-2014-О/н, 05-2014-О/н, 06-2014-О/н, 07-2014-О/н, 01-2013-О/и, 02-2013-О/и, 03-2013-О/и, 04-2013-О/и, 05-2013-О/и, 06-2013-О/и, 07-2013-О/и від 01.01.2014 року; договори оренди нерухомого майна з ТОВ «Ремторгснаб» №№ 8-2013-Н/т від 01.02.2013 року, 10-2013-Н/т, 11-2013-Н/т від 21.02.2013 року, 12-2013-Н/т, 14-2013-Н/т, 15-2013-Н/т від 22.02.2013 року, 16-2013-Н/т від 25.02.2013 року, 17-2013-Н/т від 22.02.2013 року, 18-2013-Н/т від 27.02.2013 року, 19-2013-Н/т, 20-2013-Н/т, 21-2013-Н/т від 28.02.2013 року, 22-2013-Н/т від 16.03.2013 року, 23-2013-Н/т від 22.03.2013 року, 30-2013-Н/т від 13.05.2013 року, 33-2013-Н/т від 01.06.2013 року, 40-2013-Н/т, 41-2013-Н/т від 09.06.2013 року, 42-2013-Н/т від 08.07.2013 року, 43-2013-Н/т від 29.07.2013 року, 46-2013-Н/т від 12.08.2013 року, 54-2013-Н/т від 01.09.2013 року, 56-2013-Н/т від 28.09.2013 року, 59-2013-Н/т, 60-2013-Н/т від 01.10.2013 року, 63-2013-Н/т від 23.10.2013 року, 64-2013-Н/т від 27.12.2013 року, №№ 417-2012-Н/т, 418-2012-Н/т, 419-2012-Н/т, 420-2012-Н/т, 421-2012-Н/т, 422-2012-Н/т, 424-2012-Н/т, 425-2012-Н/т, 426-2012-Н/т, 428-2012-Н/т, 429-2012-Н/т, 430-2012-Н/т, 431-2012-Н/т, 432-2012-Н/т, 433-2012-Н/т, 434-2012-Н/т, 436-2012-Н/т, 438-2012-Н/т, 439-2012-Н/т, 442-2012-Н/т, 444-2012-Н/т, 446-2012-Н/т, 447-2012-Н/т, 448-2012-Н/т, 453-2012-Н/т, 454-2012-Н/т, 455-2012-Н/т, 456-2012-Н/т, 457-2012-Н/т, 458-2012-Н/т, 459-2012-Н/т, 461-2012-Н/т, 462-2012-Н/т, 463-2012-Н/т, 464-2012-Н/т, 465-2012-Н/т, 466-2012-Н/т, 467-2012-Н/т, 468-2012-Н/т, 472-2012-Н/т, 473-2012-Н/т, 474-2012-Н/т, 475-2012-Н/т, 476-2012-Н/т, 478-2012-Н/т, 479-2012-Н/т, 480-2012-Н/т, 486-2012-Н/т, 487-2012-Н/т, 490-2012-Н/т, 493-2012-Н/т, 494-2012-Н/т, 495-2012-Н/т, 496-2012-Н/т, 497-2012-Н/т, 498-2012-Н/т, 499-2012-Н/т, 500-2012-Н/т, 501-2012-Н/т, 502-2012-Н/т, 503-2012-Н/т, 505-2012-Н/т, 510-2012-Н/т, 512-2012-Н/т, 513-2012-Н/т, 516-2012-Н/т, 517-2012-Н/т, 519-2012-Н/т, 520-2012-Н/т, 521-2012-Н/т, 522-2012-Н/т, 523-2012-Н/т, 524-2012-Н/т, 525-2012-Н/т, 526-2012-Н/т, 527-2012-Н/т, 532-2012-Н/т, 533-2012-Н/т, 534-2012-Н/т, 535-2012-Н/т, 536-2012-Н/т, 537-2012-Н/т, 538-2012-Н/т, 538-2012-Н/т, 543-2012-Н/т, 544-2012-Н/т, 545-2012-Н/т, 546-2012-Н/т, 547-2012-Н/т, 548-2012-Н/т, 549-2012-Н/т, 550-2012-Н/т, 553-2012-Н/т, 553-2012-Н/т, 555-2012-Н/т, 556-2012-Н/т, 556-2012-Н/т, 558-2012-Н/т, 561-2012-Н/т, 562-2012-Н/т, 563-2012-Н/т, 564-2012-Н/т, 565-2012-Н/т, 566-2012-Н/т, 567-2012-Н/т, 569-2012-Н/т, 570-2012-Н/т, 571-2012-Н/т, 572-2012-Н/т, 573-2012-Н/т, 574-2012-Н/т, 575-2012-Н/т, 576-2012-Н/т, 577-2012-Н/т, 578-2012-Н/т, 579-2012-Н/т, 580-2012-Н/т, 581-2012-Н/т, 583-2012-Н/т, 584-2012-Н/т, 586-2012-Н/т, 587-2012-Н/т, 589-2012-Н/т, 590-2012-Н/т, 590-2012-Н/т, 593-2012-Н/т, 594-2012-Н/т, 596-2012-Н/т, 597-2012-Н/т, 598-2012-Н/т, 599-2012-Н/т, 600-2012-Н/т, 601-2012-Н/т, 602-2012-Н/т, 603-2012-Н/т, 606-2012-Н/т від 01.12.2013 року, а також додаткові угоди та додатки до договорів,.

За умовами вказаних договорів позивач зобов'язується передати у тимчасове користування об'єкти нерухомості, що належить йому на праві власності, а орендарі - прийняти їх та сплатити орендну плату за користування ними.

При цьому як вірно зазначено судом першої інстанції в матеріалах справи відсутні докази їх недійсності.

Реальність вчинення зазначених господарських операцій, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини виконання договорів оренди, а саме щодо правовідносин з:

ТОВ «Протей-Груп» - актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1, 463, 91, 464, 2, 465, 3, 466, 4, 467, 5, 468, 6, 467 - які підтверджують факт передачі та прийняття приміщень; податковими накладними від 31.01.2014 року № 87, 86, 88, 89, 90, 91,92 та від 28.02.2014 року № 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230 (т.1 а.с.189 - 202, 203 - 216);

ТОВ «Ремторгснаб» - актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 7-46, 82-85, 92 - 101,104 - 211; податковими накладними від 31.01.2014 року № 1-4,6-46, 93 - 21 (т.1 - т. 2);

ТОВ «Буд Альянс» актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 47, 48, 49, 50 - які підтверджують факт передачі та прийняття приміщень; податковими накладними від 31.01.2014 року № 47, 48, 49, 50 (т.1 а.с.148-151, 152-155).

В оплату отриманих послуг з оренди ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс» перерахували протягом 2014 року на банківський рахунок ТОВ «АТБ-торгстрой» грошові кошти в загальній сумі 7 696 355,00 грн.

Крім того, як вбачається з акта перевірки від 23.07.2013 року № 30/08-17-22/31433316, відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Ремторгснаб», ТОВ «Буд Альянс» були зареєстровані як юридичні особи і перебували на податковому обліку. Отже доводи відповідача про припинення діяльності ТОВ «Астер груп» на дату перевірки є безпідставними оскільки відносяться до іншого періоду часу.

Крім того обставини здійснення позивачем господарської діяльності підтверджуються також інші документами, що містяться в матеріалах справи так, надання послуг оренди відображено в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «АТБ-торгстрой», зокрема в декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік.

Щодо доводів відповідача на наявність актів звірок, складених стосовно контрагентів позивача суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що акти звірки контрагентів позивача не можуть бути взяті до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведенні перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок (звірок) інших суб'єктів господарювання.

Щодо доводів відповідача про відсутність зазначених контрагентів позивача за місцем реєстрації та, як наслідок, ненадання податковому органу первинних документів суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вказані обставини, в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, має підтверджуватись виключно відповідними записами про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте доказів наявності таких записів суду не надано.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявність розбіжностей в автоматизованій системі АІС «Податковий блок» податкових зобов'язань позивача та його контрагентів, не можуть свідчити про нереальність спірних господарських операцій, оскільки останні зроблені податковим органом самостійно на підставі актів перевірок та звірок.

Щодо доводів відповідача про безпідставне неврахування судом першої інстанції висновків відповідача про те, що контрагенти позивача орендовані у позивача приміщення у подальшому передали у суборенду, хоча позивач мав змогу зробити це без посередників. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 6 Господарського кодексу України закріплено принцип свободи підприємницької діяльності, а згідно зі ст. 20 ПКУ регулювання господарських відносин не відноситься до повноважень податкових органів. Враховуючи це, суд погоджується с запереченнями позивача на апеляційну скаргу відносно того, що позивач має свободу вибору в укладанні господарських договорів і така можливість укладання договорів з певною особою не може бути доказом його недобросовісності, так само, як і доказом нереальності укладеної угоди. Доводи відповідача щодо належності позивача та його контрагентів до однієї промислово-фінансової групи не підтверджується належними доказами.

Щодо тверджень в апеляційній скарзі відносно директора ТОВ «Ремторгснаб», ТОВ «Буд Альянс» ОСОБА_1 слід зазначити, що вказана особа первинних та інших документів від імені цих підприємств під час відносин з позивачем не підписувала. Матеріали справи документів за підписом зазначеної особи не містять.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача достатніх умов для реального здійснення господарських операцій, а саме відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, не може розцінюватись як ознака нереальності господарських операцій, оскільки такі висновки зроблено податковим органом виключно на підставі даних податкової звітності. В свою чергу, виходячи зі змісту договорів оренди, який полягає в передаванні в оренду певного майна, для їх виконання не обов'язково мати значну кількість працівників, наявність основних фондів та складських приміщень.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Ремторгснаб», ТОВ «Буд Альянс» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами, а кошти отримані позивачем в якості оплати не є безповоротною фінансовою допомогою. Позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при формуванні податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств. Як наслідок податкове повідомлення-рішення №0003412202 від 30.11.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003422202 від 30.11.2015 року суд зазначає наступне.

Так, під час розгляду справи судом першої інстанції вірно встановлено, що 05.11.2013 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Астер Груп» (Підрядник) укладено договір підряду №05-11/3, згідно з яким Підрядник зобов'язується по завданню Замовника на власний ризик виконати із матеріалів підрядника електромонтажні роботи по підключенню пультів управління руфтопів в основному складі на об'єкті, розташованому за адресою: Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, розподільчий центр, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх;

04.12.2013 року позивачем (Замовник) було укладено договір підряду з ТОВ «Астер Груп» (Підрядник) за №04-12/3, згідно з яким Підрядник зобов'язується по завданню Замовника на власний ризик виконати із матеріалів підрядника роботи по автоматизації управління вентиляційною системою П1 та П1а в основному складі об'єкту, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини виконання робіт (послуг), а саме актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними на загальну суму 54 967,6 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 9 161,27 грн.

За отримані від ТОВ «Астер Груп» послуги ТОВ «АТБ-торгстрой» проведено розрахунки в повному обсязі.

Взагалі недійсність вказаних договорів підряду відповідач пов'язує з відмінністю на його думку підписів на податкових накладних ТОВ «Астер Груп».

Проте суд першої інстанції обґрунтовано відхилив ці доводи відповідача, з огляду на те, що у осіб, що проводили перевірку відсутні спеціальні знання та навички для того, щоб робити такий висновок.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача з ТОВ Астер Груп» є такими що фактично відбулись, підтверджені належними доказами, відповідно податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачеві податку на додану вартість здійснено протиправно, без врахування всіх суттєвих обставин.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі №804/16294/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 18 листопада 2016 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: С.М. Іванов