Постанова № 62879633, 15.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 листопада 2016 року

справа № 808/1813/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року в адміністративній справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»

до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області

про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» у червні 2016 року звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» компенсаційні виплати за перевезення пільгових категорій громадян у розмірі 209131,47 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ДП «Придніпровська залізниця» та Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області 26 січня 2015 року було укладено договір на компенсацію послуг по перевезенню окремих категорій громадян, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом у приміському сполученні № ПР/ДП-31552 НЮдч.

Згідно з Актом звіряння розрахунків № 14/50, станом на 01 січня 2016 року за Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області обліковується заборгованість за вказаним договором у розмірі 209131,47 грн. Акт звіряння розрахунків підписано відповідачем без зауважень, наявність заборгованості не заперечується.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов’язання, взятого на себе державою в особі Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1. договору № ПР/ДП-31552 НЮдч від 26.01.2015 Управління перераховує Залізниці кошти на відшкодування витрат на пільговий проїзд залізничним транспортом пільгових категорій громадян у приміському сполученні на розрахунковий рахунок Залізниці не пізніше 5-ти банківських днів з дня їх отримання на свій розрахунковий рахунок в межах кошторисних призначень, на підставі отриманих облікових форм, розрахунків видатків та актів звіряння розрахунків.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Пунктами 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

№ 256 від 04.03.2002, визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (п. 6 Порядку).

Відповідно до пункту 8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2015 році позивачем оформлено безкоштовний проїзд пасажирам пільгових категорій громадян на загальну суму 1603550,74 грн., відповідачем компенсовано лише 1394419,27 грн., в результаті чого утворилася заборгованість у сумі 209131,47 грн.

Також судом встановлено, що Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області здійснило оплату зобов’язань за договором № ПР/ДП-31552 НЮдч від 26.01.2015 у межах коштів, що надходили з бюджету, а саме на загальну суму 1394419,00 грн. Бюджетні асигнування з метою погашення решти суми на рахунок відповідача не надходили.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідач належним чином виконав свої зобов’язання в межах затверджених субвенцій, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Такий висновок суду апеляційної інстанції також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 13.09.2016 (справа № 2а-17586/12/2670).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року в адміністративній справі № 808/1813/16 скасувати.

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 18 листопада 2016 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова