Постанова № 62867118, 18.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4978/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2016 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В. розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості перед бюджетом у сумі 370680,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 09.02.2016 року платник податків має податковий борг у сумі 370680,05 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який виник 30.03.2015 року. Підставою виникнення заборгованості стало поновлення в 2015 році виключених/скасованих в минулих роках основного платежу та штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню №0000151701 від 09.01.2014 р., винесеного на підставі акту від 19.12.2013 р. №1235/17-01, яке підтверджено рішенням ДФС України про результати розгляду повторної скарги №575/Л/99-99-10-01-03-14 від 07.08.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 14.11.2016 року підтримав позовні вимоги, не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання, призначене на 14.11.2016 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що адміністративний позов пред'явлено як до фізичної особи- підприємця. В той же час, кредит отримувався не як підприємцем, а як фізичною особою, мета отримання кредиту - придбання житла. Через це кредит та його погашення ніякого відношення до підприємницької діяльності взагалі не мав та не має. Крім цього відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк на пред'явлення відповідних позовних вимог, оскільки квартиру було продано 16 травня 2012 року, і відповідачем образу були погашені кредитні зобов'язання перед банком. Таким чином, з моменту ніби то «прощення боргу», як зазначає позивач у позовіпройшло більше ніж 4 роки.

Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка або експерта, та можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, суд вважає за доцільне розглянути справу у порядку письмового провадження.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

На підставі ч. 1 ст. 41 та ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без здійснення фіксування судового засідання.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на обліку ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області перебуває платник податків - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.11.2005 р. за НОМЕР_2, податкова адреса: АДРЕСА_1.

Згідно реєстраційних даних ДПІ, відповідач перебуває на обліку як платник податків у ДПІ з 22.11.2005 р. та зареєстрований за № 2127/29.

Перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати відповідачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих як додаткове благо за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року встановлено, що :

в порушення п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ, із змінами та доповненнями, встановлено неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012р.

в порушення п.п. «д» п. п. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164., п.п. 167.1. ст. 167., п.п. 168.2.1. п. 168.2 ст. 168., п.п. 179.7. ст. 179. Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року 2755-VІ, із змінами та доповненими, встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за 2012р. на суму - 296408,05 грн. , в т. ч. по ставці 15% на суму - 19314,0 грн., по ставці 17% на суму - 277094,05 грн.

Зазначені обставини підтверджуються актом перевірки від 19.12.2013 року №1235/17-01.

На підставі зазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року №0000151701, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 370680,05 грн., з яких 296408,05 грн. за основним платежем та 74272 грн. за штрафними санкціями.

ОСОБА_1 зверталась зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення, проте рішенням від 16.07.2014 року №628/Л/15-32-10-02-08 про результати розгляду скарги та рішенням ДФС України від 07.08.2014 року №575/Л/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги скарга була залишена без розгляду.

Оскільки податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року №0000151701 в судовому порядку не оскаржувалось, грошове зобов'язання, визначене зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач вважав узгодженим.

У зв'язку з не сплатою відповідачем узгодженої суми грошового зобов'язання йому було вручено податкову вимогу від 31.03.2015 року №54-23.

ОСОБА_1 звернулась зі скаргою на значену податкову вимогу, проте рішенням Головного управління ДФС в Одеській області від 16.06.2015 року №569/Л/15-32-23-01-05 скарга залишена без розгляду.

Відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Як встановлено актом перевірки від 19.12.2013 року №1235/17-01, що також підтверджується відповідачем в наданих до суду запереченнях, фактично було анульовано (пробачено) кредитну заборгованість ОСОБА_1 по іпотечному договору №800000088 від 15.03.2007 року на суму 1758725,13 грн.

З наведених підстав відповідач у відповідності до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України повинен був сплатити податок з доходів фізичних осіб, оскільки він фактично отримав дохід з анульованої (пробаченої) кредитної заборгованості.

Проте на даний момент відповідачем зазначений податок сплачено не було.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У зв'язку з виникненням податкового боргу боржнику була вручена податкова вимога від 31.03.2015 року №54-23, яка ним оскаржувалась і скарга була залишена без розгляду.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Оцінюючи доводи відповідача щодо пропущення строку на звернення з адміністративним позовом суд зазначає, що даний адміністративний позов пред'явлено з дотриманням строків позовної давності зазначених у ст. 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Відповідно до положень ст.. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості перед бюджетом у сумі 370680,05 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості перед бюджетом у сумі 370680,05 грн. - задовольнити.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п., НОМЕР_1 заборгованість перед бюджетом у сумі 370680 (триста сімдесят тисяч шістсот вісімдесят) грн.. та 05 коп. на наступні реквізити:

бюджетна класифікація - 11010500;

бюджетний рахунок - 33115341700005;

отримувач - УК у м.Одесі/Київський р-н/11010500;

код ЄДРПОУ отримувача - 38016923;

банк отримувача - ГУ ДКСУ в Одеській області;

МФО банку отримувача - 828011;

призначення платежу - *; 147; НОМЕР_1; стягнення заборгованості.

Судові витрати розподілити у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Балан