Ухвала суду № 62857039, 16.11.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
16.11.2016
Номер справи
732/740/16-ц
Номер документу
62857039
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

Справа № 732/740/16-ц Провадження № 22-ц/795/1942/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Березовський О. Д. Доповідач - Губар В. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,суддів:Висоцької Н.В., Шарапової О.Л.при секретарі:Халимон Т.Ю.за участю:сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Оскаржуваним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що після набрання законної сили рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова про визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль, відповідач користувався цим автомобілем, що підтверджується відповіддю Управління превентивної діяльності ГУ НП в Чернігівській області від 29.06.2016 року, протоколом допиту ОСОБА_6 в якості свідка та власними поясненнями відповідача.

Як зазначає ОСОБА_6, на її неодноразові вимоги передати їй автомобіль, відповідач відмовлявся та усіляко ухилявся від повернення автомобіля, або висував зустрічні необґрунтовані вимоги, зокрема щодо передачі автомобіля із залученням державної виконавчої служби.

ОСОБА_6 наголошує, що відповідач не заперечував факту перебування спірного автомобіля у його володінні, що підтверджується протоколом допиту ОСОБА_6 від 21.01.2016 року.

Апелянт вважає, що ОСОБА_6 не надав жодних доказів на підтвердження факту передачі їй ключів і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та не довів про повідомлення їй місця знаходження спірного автомобіля, а також те, що суд не надав належної оцінки розбіжності показань відповідача та допитаних свідків.

Як стверджує апелянт, при огляді місця події від 27.07.2016 року фактично було встановлено лише місце зберігання відповідачем автомобіля, а не відсутність спірного автомобіля у володінні відповідача та здійснено лише опис транспортного засобу, на який вказав відповідач.

На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки діям відповідача та фактичним обставинам справи і необґрунтовано проігнорував її доводи щодо неможливості проведення нею державної реєстрації транспортного засобу на своє ім»я, не з'ясував дату, з якої автомобіль вибув із володіння відповідача.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_6 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_6, а рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2016 року - залишити без змін як законне та обґрунтоване.

В судовому засіданні ОСОБА_6 та її представник апеляційну скаргу підтримали, просили оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги. ОСОБА_6 наполягала, що у неї нема документів на спірний автомобіль і нема ключів від автомобіля. Пояснила, що відповідач умисно ховає від неї автомобіль і не має намірів повертати. Наголошувала, що наразі автомобіль знаходиться у розшуку і місце перебування автомобіля їй невідомо.

Відповідач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач стверджував, що особисто у присутності свідків передав позивачеві документи на спірний автомобіль та ключі від автомобіля і він не має можливості і не користується автомобілем. Де натепер знаходиться автомобіль - йому достовірно не відомо, оскільки на даний час автомобіль перебуває у розшуку.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Перевіряючи доводи скарги, апеляційним судом встановлено наступне.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2015 року визнано спільною сумісною власністю подружжя Петруні придбане в період шлюбу майно: автомобіль «Mersedes», модель Sprinter, д.н. НОМЕР_1, автомобіль «ГАЗ», модель ПБ 33023 ГАРЗ, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_2, квартиру АДРЕСА_1, шуруповерт Bosch PSR 10,8 LI-2, перфоратор Bosch PBH 2100 RE.

Виділено та визнано право власності за ОСОБА_5 на автомобіль «Mersedes», модель Sprinter, д.н. НОМЕР_1, вартістю 310 514 грн 20 коп.

Виділено та визнано право власності за ОСОБА_6 право власності на автомобіль «ГАЗ», модель ПБ 33023 ГАРЗ, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_2, вартістю 200 000 грн 00 коп.

Визнано право власності за ОСОБА_5 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано право власності за ОСОБА_6 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_6 шуруповерт Bosch PSR 10,8 LI-2, вартістю 977 грн 00 коп. та перфоратор Bosch PBH 2100 RE, вартістю 977 грн 00 коп., а всього на загальну суму 1994 грн 00 коп.

Зазначені обставини в апеляційному суді сторони не спростовували і не заперечували.

Звертаючись до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, ОСОБА_6 посилалась на те, що ОСОБА_6 на неодноразові вимоги позивача відмовляється передати їй автомобіль. З набранням вищевказаним судовим рішення законної сили правова підстава володіння відповідачем автомобілем відпала, проте він і досі продовжує володіти і користуватися спірним автомобілем. Незаконне володіння відповідачем автомобілем, який є її власністю, порушує її законні права як власника автомобіля щодо вільного володіння, користування та розпорядження майном, та унеможливлює проведення нею державної реєстрації транспортного засобу на своє ім'я, оскільки для реєстрації права власності на спірний автомобіль необхідно надати вказаний автомобіль для огляду уповноваженим особам сервісного центру МВС за місцем реєстрації транспортного засобу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що у справі відсутні належні та допустимі докази того, що спірний автомобіль на даний час знаходиться у відповідача ОСОБА_6 чи ним утримується. За висновком суду, позивачем не спростовано факту передачі відповідачем позивачеві ключів від автомобіля та свідоцтва про реєстрацію спірного транспортного засобу.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Приписами ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Пунктом 19 вказаної постанови передбачено, ще застосовуючи положення ст.387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Майно може бути повернуте за позовом власника про його витребування на підставі ст.387 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених в цій статті, а саме підтвердження право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння поза його волею, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. За змістом вказаної статті право на витребування майна належить лише власнику та лише у особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і може мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза його волею. Наявність у діях власника майна волі на передачу майна виключає можливість його витребування і незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, виходячи з презумпції добросовісності (правомірності) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлене рішенням суду ( ч.З ст.397 ЦК України).

З огляду на викладене, однією з правових підстав для застосування положень ст. 387 ЦК України являється доведення фактичного знаходження спірного майна у особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Апеляційним судом встановлено, що на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова 30 червня 2015 року позивач ОСОБА_6 на законних підставах отримала у власність спірний автомобіль.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб»єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що спірний автомобіль на даний час знаходиться в розшуку, що свідчить про відсутність спірного автомобіля у користуванні чи володінні відповідача. Отже, позивачем не доведено, що є реальна небезпека порушення її права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. За таких обставин апеляційний суд не може визнати безспірно і достовірно доведеними твердження позивача про те, що відповідач чинить їй перешкоди у реалізації права власності на належний їй автомобіль. Згідно до ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З огляду на викладене, виходячи з конкретних обставин цієї справи, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний і передчасний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки чинне законодавство, зокрема норми матеріального права, що регулюють правовідносини щодо захисту права власності, не передбачає такого способу захисту, як витребування об»єкта права власності у особи, у якої це майно відсутнє.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді:

Попередній документ : 62857035
Наступний документ : 62857047