Рішення № 62855005, 16.11.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковальчук Н.М.,

суддів - Гордійчук С.О., Григоренка М.П.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

з участю: представника позивача - Домецького О.І.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2016 року вказаний позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 10 052,33 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн.. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що документальне підтвердження мають лише витрати, пов'язані безпосередньо з перебуванням в позивача у лікарні, на суму 2 112,91 грн., яка підтверджується квитанціями. Додає, що вимога про стягнення 2 712,91 грн. не може бути задоволена, оскільки 600 грн. з цієї суми не підтверджені жодними доказами. Стверджує, що інші витрати, заявлені позивачем, зокрема, витрати на відшкодування вартості одягу, не є безспірними, адже не доведено, що цей одяг непридатний для подальшого використання, немає відомостей про його вартість. Заперечує стягнення витрат на правову допомогу тому, що даних про їх суму також не було надано. Погоджується на стягнення моральної шкоди в сумі 2 000 грн. та вважає, що заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. не відповідає фактичним обставинам справи, адже йому були завдані легкі тілесні ушкодження, і встановлений діагноз «гострий катаральний середній отит» необов'язково є наслідком травми, отриманої внаслідок ДТП. Вказує на відсутність підтверджуючих даних про те, що саме обставини події 29.10.2015р. перешкодили працевлаштуванню позивача: на той момент він був запрошений на тестування для перевірки логічного мислення, і на цей день він уже був виписаний з лікарні в задовільному стані, до того ж, тестування не потребувало додаткових фізичних зусиль. Доводить, що дані про порушення звичних життєвих, трудових, сімейних зв'язків відсутні, а зважаючи на те, що він постійно проживав за межами реєстрації, такі зв'язки не могли бути порушені навіть теоретично. Заперечує твердження позивача щодо обставин та поведінки відповідача під час ДТП та після нього і пояснює, що останній не уникав спілкування, а навпаки, відразу після події залишився на місці, вкрив

______________Справа № 569/16295/15-ц Головуючий в суді І інстанції - Крижова О.Г.

Провадження № 22-ц 787/1871/2016 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.

постраждалого ковдрою з метою запобігання переохолодженню та дочекався працівників поліції, а надалі - намагався сплатити витрати на лікування, проте позивач відмовився, назвавши завищену суму. Акцентує увагу на тому, що внаслідок ДТП постраждали також і інтереси відповідача, а саме: у нього вилучався транспортний засіб в ході кримінального провадження, він був позбавлений можливості повноцінно здійснювати свої трудові обов'язки, що впливало на матеріальний стан його та членів його сім'ї. З наведених міркувань просить змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши суму матеріального відшкодування до 2 192,91 грн., а морального - до 2 000 грн., при цьому скасувати рішення в частині інших позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2015 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Черрі Амулет», д.н.з. НОМЕР_1, в м. Рівне на перехресті з круговим рухом на вул. Відінській - Ст.Бандери, скоїв наїзд на ОСОБА_4, який переходив проїзну частину зправа наліво в межах нерегульованого пішохідного переходу.

У результаті ДТП ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани м'яких тканин тім'яної ділянки зліва, забою м'яких тканин обличчя та голови, гемосинусу лівої гайморової та основної пазух, решіток зліва, гемотимпануму зліва, що підтверджується епікризом №20630, виданим нейрохірургічним відділенням Рівненської центральної міської лікарні.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що внаслідок ДТП отримав значні тілесні ушкодження, був госпіталізований до лікарні, через що поніс матеріальні витрати на лікування та у зв'язку з пошкодженням одягу в сумі 10052 грн. 33 коп., а також зазнав тривалих душевних страждань внаслідок довготривалої реабілітації, що знайшло свій прояв у порушенні сну та апетиту, пригніченому емоційному стані, погіршенні стосунків із родиною та оточенням, а також унеможливило проходження тестування кандидатів у Патрульну службу м. Рівне, куди він був запрошений, компенсацію яких він визначив у сумі 10 000 грн.. Просив також стягнути витрати на правову допомогу, за якою він звернувся для захисту своїх прав, в розмірі 4 000 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався передбаченим законом обов'язком винної особи відшкодувати завдану нею шкоду, та виходив із того, що витрати позивача на лікування в сумі 10 052,66 грн. та витрати на правову допомогу підтверджені належними доказами (чеками), а тому матеріальна шкода підлягає стягненню в повному обсязі, а також врахував характер, обсяг та тривалість душевних страждань позивача, пов'язаних із ДТП, визначивши розмір морального відшкодування в сумі 10 000 грн..

Проте колегія суддів з таким висновком суду погоджується лише частково.

Відповідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Матеріали справи містять чеки (а.с. 37-38) про придбання ліків згідно лікарських призначень ОСОБА_4 на загальну суму 2 112 грн. 91 коп. ( 80,90 грн. + 28,75 грн. + 116,80 грн. + 112,90 грн. + 179,20 грн. + 28,00 грн. +185,60 грн. +11,95 грн. + 447,84 грн. +167,27 грн. + 753,70 грн.).

Окрім цього, квитанція № 0,0,454956299 від 30.10.2015 року (а.с. 38) підтверджує внесення ОСОБА_4 600,00 грн. за проведення обстеження МРТ, яке безпосередньо пов'язане із лікуванням внаслідок ДТП.

Інших належних та достовірних доказів, які б підтверджували витрати позивача на суму 10 052,66 грн., матеріали справи не містять, а тому ці вимоги до задоволення не підлягають.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що документально підтверджена сума витрат на лікування складає 2 112,91 грн., за мінусом 600 грн., які підтверджені жодними доказами на час розгляду справи, та приходить до переконання, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 слід стягнути 2 712 грн. 91 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України закріплено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що в результаті ДТП ОСОБА_4 зазнав моральних страждань, що полягали у фізичному болю у зв'язку із отриманням тілесних ушкоджень та втраті здоров'я, в душевних стражданнях, переживаннях, які негативно вплинули на його психоемоційний стан та стосунки із близькими та знайомими, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, у неможливості зайняття звичними професійними та сімейними справами, у порушенні нормального ритму життя.

Оцінивши обставини справи в сукупності, зваживши глибину та тривалість моральних переживань позивача та членів його сім'ї, зусилля, яких він був змушений докладати для відновлення своїх прав, колегія суддів вважає, що стягнута з відповідача на користь позивача моральна шкода підлягає зменшенню до 3 000, 00 грн..

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення витрат на правову допомогу як такі, що суперечать нормам закону та обставинам справи. Так, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Частинами 1, 2 ст. 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Матеріали справи містять договір про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_4 та адвокатом Домецьким О.І., інформаційний акт розрахунку матеріальних витрат та квитанцію про оплату роботи адвоката на суму 4 000 грн. (а.с. 7-10), а тому стягнення цієї суми з відповідача на користь позивача є правомірним.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2016 року змінити.

Зменшити розмір матеріальної шкоди, стягнутої з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, до 2 712 (двох тисяч сімсот дванадцяти) гривень 91 копійки.

Зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, до 3 000 (трьох тисяч) гривень 00 копійок.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді: підпис Гордійчук С.О.

підпис Григоренко М.П.

Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н.М.