Ухвала суду № 62855007, 16.11.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді Боймиструка С.В.,суддів:Ковальчук Н.В.,Бондаренко Н.М., секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

з участю Коробки Н.М., ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка подана через адвоката Коробку Наталію Миколаївну на рішення Рівненського міського суду від 01 серпня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про припинення договору поруки,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 01 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про припинення договору поруки відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_5 через свого представника Коробку Наталію Миколаївну покликався на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що судом першої інстанції безпідставно не враховано ту обставину, що Банк починаючи з 31.03.2009 року по 30.04.2015 року неодноразово, без належної на те згоди позивача (поручителя за договором) в односторонньому порядку змінював процентну ставку, в сторону збільшення її з 12% до 24% річних..

Звертав увагу на те, що положення договору поруки не передбачають можливість зміни розміру процентної ставки за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителю та укладення окремої угоди.

Доводив, що судом першої інстанції не враховано того, що у змісті договору поруки відсутні положення про нарахування подвійної ставки процентів на прострочену суму основного боргу, а відтак, не існує домовленості між банком та поручителем про зобов'язання останнього, у випадку несвоєчасної сплати чергового платежу позичальником, нести відповідальність перед кредитором у вигляді підвищеної процентної ставки за кредитом.

Крім того зазначав, що відповідно до ст.1056-1 ЦК України, яка набрала чинності 12.12.2008 року, розмір процентної ставки за кредитним договором не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а такі дії фінансової установи є нікчемними.

Вказував також, що не погоджується з посиланням викладеним у мотивувальній частині оскаржуваного рішення від 01.08.2016 року на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 листопада 2016 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_6 (Позичальника) та ОСОБА_5 (Поручителя) на користь Банку заборгованість за кредитним договором. Оскільки у висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06.07.2016 року у справі №6-1199цс16, зазначено про відсутність підстав для застосування положень ч.4 ст. 559 ЦК України у випадку наявності рішення, яке набрало законної сили, і яким задоволені вимоги кредитора до поручителя.

__________________

Справа № 569/3288/16-ц Головуючий в суді І інст. - Першко О.О.

Провадження № 22-ц/787/1691/2016р. Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.

З цих підстав просив рішення Рівненського міського суду від 01 серпня 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», про припинення договору поруки №190001 від 21.03.2008 року задовольнити повністю.

Представник ОСОБА_5 Коробка Н.М. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Представник банку просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких змін, про внесення яких кредитор був зобов'язаний повідомити та отримати згоду від поручителя ОСОБА_5, до кредитного договору не вносилось, а поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, умовами якого передбачено збільшення вдвічі процентної ставки від ставки встановленої умовами договору на прострочену суму основного боргу. Нарахування банком процентів за користування кредитом у розмірі 24,8% на прострочену суму заборгованості, що відображено в довідці-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_6 на 15.05.2015 року за кредитним договором №0011319206000 від 31.03.2008 року, не може вважатись збільшенням обсягу відповідальності поручителя.

Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11319206000, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 160 000 доларів США, з остаточною датою повернення кредиту 19 березня 2038 року, розмір відсоткової ставки за користування кредитом 12,40% річних.

На забезпечення виконань зобов'язань за вказаним кредитним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та позивачем укладено договір поруки № 190001 від 21 березня 2008 року, за яким останній поручився у повному обсязі за виконання ОСОБА_6 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту.

Через порушення ОСОБА_6 умов кредитного договору, повідомленням (вимогою) від 13 березня 2015 року банк відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання і повідомив її та поручителів, в тому числі і позивача, про те, що у разі не усунення порушень умов кредитного договору, банк у відповідності до умов кредитного договору застосовує право на дострокове повернення кредиту та плати за нього на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Вказана вимога ніким отримана не була у зв'язку з закінченням терміну зберігання. У строк, встановлений у вимозі, порушення умов договору усунуті не були.

В зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором, в межах шестимісячного строку, який розпочався 23 квітня 2015 року та закінчився 23 жовтня 2015 року (що належно обґрунтував місцевий суд), банк 15 травня 2015 року звернувся до суду з позовом до відповідача та поручителя про стягнення заборгованості.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 25 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним, укладеного під приводом обману та за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором №11319206000 від 21.03.2008 року в сумі 134312,34 дол. США та 67 398 грн. 91 коп.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові № 6-1199цс-16 від 6 липня 2016 року, відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина друга статті 223 ЦПК України).

Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування положень частини 4 ст. 559 ЦК України немає.

Отже, виходячи з наведеного, місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовуОСОБА_5 про припинення договору поруки.

Оскільки рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у ньому, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 01 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий:

Судді: