Ухвала суду № 62853997, 17.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2337/16-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С. І.Провадження № 22-ц/780/5542/16 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 52 17.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

17 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс" на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, -

встановила:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на таке.

09 червня 2016 року наказом №577 к-з позивача звільнено з посади технолога цеху водопостачання та очисних споруд технічного департаменту філії «Гаврилівський птахівничий комплекс ТОВ «Комплекс Агромарс» на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Позивач зазначає, що його було звільнено з займаної посади незаконно, оскільки він прогулу не допускав, крім того, порушено ч. 1 ст.43, ч. 3 ст.252 КЗпП України, ч.3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Позивач просив визнати незаконним та скасувати вказаний наказ про його звільнення, поновити на займаній посаді, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ за № 577-к-з від 09.06.2016 року начальника відділу кадрів ТОВ „Комплекс Агромарс" про звільнення ОСОБА_3 за прогули без поважних причин відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_2 на роботі у філії „Гаврилівський птахівничий комплекс" ТОВ „Комплекс Агромарс" на посаді технолога цеху водопостачання та очисних споруд технічного департаменту з 09 червня 2016 року.

Стягнуто з ТОВ „Комплекс Агромарс" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.06.2016 року по 23 серпня 2016 року в розмірі 6963,32 гривни.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішення суду, відповідач ТОВ „Комплекс Агромарс" подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування позову зазначили, що відсутність на роботі позивача протягом 3год. 5 хв. 10 травня 2016 року доведено відповідним актом, тому позивача звільнили на законних підставах за прогул. При цьому відмова профспілки у звільненні позивача була не мотивованою, тому у відповідача були підстави звільнити позивача за відсутності згоди профспілки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що наказ щодо звільнення ОСОБА_3 виданий з порушеннями трудового законодавства, тому є незаконним. Присутність позивача на роботі підтверджена актом від 10.05.2016 року. Крім того, його було звільнено без згоди профспілкового комітету.

Колегія суддів із вказаним висновком погоджується, оскільки він є обґрунтованим і відповідає вимогам закону.

Встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 2 червня 2014 року працював на посаді технолога дільниці очисних споруд цеху водопостачання та очисних споруд технічного департаменту філії «Гаврилівський птахівничий комплекс ТОВ «Комплекс Агромарс».

09 червня 2016 року наказом відповідача №577 к-з позивача звільнено з займаної посади технолога цеху водопостачання та очисних споруд технічного департаменту на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до положень п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважної причини.

Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Визнаючи незаконним наказ про звільнення позивача за п.4 ст.40 КзПП України та поновлюючи його на роботі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено факт відсутності позивача на робочому місці 10 травня 2016 року більш як трьох годин без поважних причин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він об»єктивно підтверджується наявним в матеріалах справи актом від 10 травня 2016 року про знаходження ОСОБА_3 на роботі на території підприємства, що підписаний працівниками підприємства (а.с.23). Враховуючи, що робоче місце позивача не забезпечене заходами контролю за входом та виходом з будівлі, територія ТОВ „Комплекс Агромарс" не огороджена належним чином, контроль за погодинною присутністю чи відсутністю працівників цеху водопостачання та очисних споруд є утрудненим. З цих міркувань колегія суддів критично ставиться до наданого відповідачем акту про те, що 10 травня 2016 року ОСОБА_3 був відсутній на роботі на території цеху водопостачання з 8 год. 45 хв. до 11 год. 50 хв. (а.с.34).

Отже, доводи апеляційної скарги про законність звільнення позивача у зв'язку з фіксуванням факту порушення позивачем вимог трудової дисципліни колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини спростовуються матеріалами справи та вказаними вимогами закону.

Встановлено, що 17 травня 2016 року директором департаменту безпеки ТОВ „Комплекс Агромарс" Мотричем І.В. було направлено подання голові незалежної професійної спілки „ПОБРАТИМИ" , про надання згоди на звільнення члена профспілки ОСОБА_3 , у зв'язку із прогулом без поважних причин , відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України(а.с.21).

23 травня 2016 року голова незалежної професійної спілки „ПОБРАТИМИ», членом якої є позивач, повідомили про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 ( а.с.75).

Відповідно до ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації ( профспілкового представника) допускається лише у випадках: ліквідації підприємства, установи, організації; незадовільного результату випробовування, обумовленого при прийнятті на роботу; звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженням на роботу сумісництвом, передбаченим законодавством; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації ;звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації; звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установа, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян; звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Встановивши наявність відмова профспілкового органу в згоді на звільнення ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визнання такого звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі.

Доводи апеляційної скарги про те, що відмова профспілкового органу в згоді на звільнення позивача всупереч вимог ч.6 ст. 39 закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ч.7 ст. 43 КЗпП України не містить правового обґрунтування у відмові на звільнення позивача, що є підставою для звільнення позивача без згоди профспілкової організації, спростовуються матеріалами справи. Зокрема, як видно із витягу з протоколу № 7 засідання незалежної професійної спілки „ПОБРАТИМИ» ТОВ «Комплекс «Агромарс», розгляд подання про звільнення ОСОБА_3 за прогул був включений у порядок денний. Виступаючі по цьому питанню вказували на позитивну характеристику серед колег ОСОБА_3 як грамотного фахівця-технолога, який принципово ставив перед адміністрацією виробничі питання та спонукав їх вирішенню, за що має утиски з боку адміністрації, тому слід відмовити у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 ( а.с.76-80).

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції апелянт не зазначив.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс" відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :