Ухвала суду № 62853998, 17.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/13/16-ц Головуючий у І інстанції Марчук О. Л.Провадження № 22-ц/780/3792/16 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 26 17.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

17 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів Білоконь О.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» про визнання іпотечного договору припиненим,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що 30.10.2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та нею було укладено кредитний договір №49.32/29/06-Z, на забезпечення виконання умов якого в цей же день, 30.10.2006 року, було укладено іпотечний договір, згідно умов якого в іпотеку банку було передано належну ОСОБА_2 на праві власності земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, на підставі якого право вимоги за кредитним договором №49.32/29/06-Z від 30.10.2006 року перейшло від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта банк».

Разом з тим, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2015 року в Державному реєстрі іпотек іпотекодержателем зазначено ВАТ «Кредитпромбанк», що свідчить про те, що права вимоги за іпотечним договором від 30.10.2006 року від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта банк» не перейшли.

Оскільки перехід права вимоги за іпотечним договором №49.8/29/1322/06 від 30.10.2006 року від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта банк» не зареєстровано у встановленому законом порядку, а позивач ОСОБА_2, як позичальник за кредитним договором, повністю виконала свої обов»язки щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, іпотечний договір є припиненим, що, на думку позивача, підлягає встановленню в судовому порядку.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.10.2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №49.32/29/06-Z, на забезпечення виконання умов якого в цей же день, 30.10.2006 року, було укладено іпотечний договір, згідно умов якого в іпотеку банку було передано належну ОСОБА_2 на праві власності земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, на підставі якого право вимоги за кредитним договором №49.32/29/06-Z від 30.10.2006 року перейшло від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта банк».

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1 Розділу 1 укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта банк» Договору купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013 року «Право вимоги» означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) Продавця у якості кредитора до Позичальників за Кредитними договорами, а також всі права вимоги Продавця до Осіб, які надали забезпечення за Договорами забезпечення (тобто Договір застави та/або Договір поруки та/або Іпотечний договір), включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Продавцю, щодо виконання Позичальником та/або Особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов»язків за Кредитними договорами та Договорами забезпечення.

Згідно наявної в справі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.04.2016 року та витягів з державних реєстрів вбачається, що ПАТ «Дельта банк» є іпотекодержателем земельної ділянки, площею 0,2500 га, що розташована в Застугнянській сільській раді на вулиці Польовій в селі Безп'ятне Васильківського району Київської області, іпотекодавцем якої є відповідач ОСОБА_2 (а.с.84-85), що спростовує доводи її апеляційної скарги про відсутність державної реєстрації переходу до ПАТ «Дельта банк» права вимоги за іпотечним договором від 30.10.2006 року.

Крім того, сама по собі відсутність обтяження нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в якості підстави припинення іпотеки ні ст.17 Закону України «Про іпотеку», ні положеннями глави 50 ЦК України не передбачена.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона не має заборгованості перед відповідачем за кредитним договором, спростовуються наявним в справі розрахунком заборгованості (а.с.86-87) та випискою по особовому рахунку (а.с.88-95), з яких вбачається, що станом на 12.04.2016 року у ОСОБА_2 за кредитним договором існує заборгованість в розмірі 495 091 грн. 74 коп.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що позивачем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення її позову.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :