Ухвала суду № 62853995, 17.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1533/15-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М.Провадження № 22-ц/780/3471/16 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 1 17.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

17 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Матвієнко Ю.О.,

суддів Мельника Я.С., Лівінського С.В.,

при секретарі Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 березня 2016 року в справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Української міської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, про визнання недійсними рішень, державних актів, скасування рішень та витребування земель,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що проведеною прокуратурою Київської області перевіркою виявлені порушення при наданні у власність громадян Українською міською радою земельних ділянок.

Зокрема, рішенням 17 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.04.2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,144 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_9

Рішенням 11 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,125 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_10

Рішенням 12 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 16.05.2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,112 га для ведення особистого господарства в АДРЕСА_1 ОСОБА_11

Рішенням 12 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 16.05.2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,32 га для ведення особистого підсобного господарства в АДРЕСА_1 ОСОБА_12

Рішенням 11 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_13

Рішенням 11 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_14

Рішенням 14 сесії XXIV скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.07.2003 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_15

Рішенням 14 сесії XXIV скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.07.2003 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_16

Рішенням 14 сесії XXIV скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.07.2003 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,32 га, з них 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та 0,07 га для ведення особистого селянського господарства, в АДРЕСА_1 ОСОБА_17

В подальшому виділені земельні ділянки були відчужені на користь інших осіб.

Так, 25.10.2001 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продали свої земельні ділянки загальною площею 0,2690 га ОСОБА_13

25.11.2003 року ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_13 відчужили свої земельні ділянки загальною площею 2,1030 га ОСОБА_12, яка частину своїх земельних ділянок площами 0,4230 га та 0,9320 га відчужила ОСОБА_13

05.12.2003 року ОСОБА_13 продав земельні ділянки площами 1,3500 га та 0,2700 га ОСОБА_18, а ОСОБА_12 в цей же день відчужила ОСОБА_18 земельну ділянку площею 1,3200 га. Після цього, ОСОБА_18 об'єднала вищезазначені земельні ділянки та отримала державний акт на право власності на земельні ділянки, площею 2,946 га, який зареєстровано за № 3392.

29.06.2006 року ОСОБА_18 відчужила земельну ділянку площею 2,946 га ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № д-863, після чого було виготовлено державний акт серії НОМЕР_5

Надалі, ОСОБА_4 продав частину земельної ділянки площею 0,0829 га ОСОБА_19, що підтверджується договором купівлі-продажу частини земельної ділянки від 05.07.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № д-1342, яка в свою чергу об'єднала з іншими наявними у її власності земельними ділянками і отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, загальною площею 0,2101 га.

01.10.2011 року ОСОБА_19 відчужила належну їй земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_7) ОСОБА_20 шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № 1892 та проставлянням відмітки на державному акті. На даний час, земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_8 обліковується за ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки від 13.12.2011 року.

Після продажу ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0829 га ОСОБА_19, останнім отримано новий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9, площею 2,8631 га, кадастровий номер НОМЕР_10. В подальшому, земельну ділянку, на підставі заяви ОСОБА_4 від 02.09.2009 року поділено на 8 частин та отримано 8 державних актів. Зокрема, ОСОБА_4 отримано наступні державні акти на право власності на земельні ділянки: 1) серії НОМЕР_11 - площа земельної ділянки 0,0426 га (кадастровий номер - НОМЕР_12), 2) серії НОМЕР_13 - площа земельної ділянки 0,0334 га (кадастровий номер - НОМЕР_14), 3) серії НОМЕР_15 - площа земельної ділянки 0,0703 га (кадастровий номер -НОМЕР_16), 4) серії НОМЕР_17 - площа земельної ділянки 0,0357 га (кадастровий номер - НОМЕР_18), 5) серії НОМЕР_19 - площа земельної ділянки 0,0238 га (кадастровий номер -НОМЕР_20), 6) серії НОМЕР_21 - площа земельної ділянки 0,0342 га (кадастровий номер - НОМЕР_22), 7) серії НОМЕР_23 площа земельної ділянки 0,0942 га (кадастровий номер -НОМЕР_24), 8) серії НОМЕР_25 - площа земельної ділянки 2,4727 га (кадастровий номер-НОМЕР_26).

В подальшому ОСОБА_4 подарував земельну ділянку площею 2,4727 га (кадастровий номер - НОМЕР_26) ОСОБА_7, яка здійснила інвентаризацію земель, що підтверджується рішеннями 14 сесії 6 скликання від 11.08.2011 року і 22 сесії 6 скликання від 15.03.2012 року Української міської ради Обухівського району Київської області та на підставі останнього отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_27, площею 2,4727 га за кадастровим номером НОМЕР_26.

Земельні ділянки з кадастровими №№НОМЕР_22, НОМЕР_24 відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок НОМЕР_29 від 26.11.2010 року, №486, 481, 491 від 30.03.2010 року відчужені ОСОБА_4 ОСОБА_23 з подальшим виготовленням державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_28, площею - 0,4602 га, серія НОМЕР_30

Земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_16 обліковується за ОСОБА_3, земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_18 обліковується за ОСОБА_5, земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_31 обліковується за ОСОБА_8

Разом з тим, вищевказані земельні ділянки не могли бути передані у власність фізичних осіб, оскільки відносяться до земель водного фонду, зокрема,згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.06.2014 року № 04-19/39, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, встановлено, що земельна ділянка площею 0,4602 га, з кадастровим номером НОМЕР_28, яка знаходиться поряд з оспорюваними земельними ділянками, розташована на острові. В цьому акті перевірки зазначено, що з Північної та Східної частини даний острів омивається водами річки Козинка, з Північно-Західної та Південної сторони - водами каналу, який з'єднується з вищезазначеною річкою, а тому земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Належність даних земельних ділянок до земель водного фонду підтверджується також листом ДП «Київгеоінформатика» від 20.02.2015 року № 01-01/135 з матеріалами викопіювання з топографічної карти та супутникових знімків місцевості з відображенням на них оспорюваних земельних ділянок, наданих листом Управління Держземагентства в Обухівському районі від 30.01.2015 року № 1.1-24/8.

Крім того, передаючи у власність спірні земельні ділянки, Українська міська рада вийшла за межі наданих їй законом повноважень, оскільки розпорядилась землями, які знаходяться за межами с. Плюти.Про те, що спірні землі розташовані за межами населеного пункту свідчить те, що згідно Класифікатора об'єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-96, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 09.12.1997 року № 78, перший структурний елемент кадастрового номера відповідає коду об'єкта. Відповідно до вищевказаного Класифікатора, КОАТТУ с. Плюти та м. Українка Обухівського району НОМЕР_1, НОМЕР_2.

В той же час, відповідно до кадастрових номерів, які присвоєні спірним земельним ділянкам, визначено КОАТУУ НОМЕР_3 та НОМЕР_4, що згідно з Державним класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України не відповідає розміщенню земельних ділянок на території с. Плюти та м. Українка, отже ці ділянки знаходяться за межами населеного пункту.

Враховуючи те, що Українською міською радою були допущені порушення діючого законодавства при передачі земельних ділянок у власність громадян, постановлені нею рішення про передачу ділянок у власність та видані на підставі рішень державні акти підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи викладене, позивач просив суд ухвалити рішення, яким: визнати недійсним рішення 17 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.04.2001 року «Про передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_9С.»; визнати недійсним рішення 11 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року «Про передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_10Г»; визнати недійсним рішення 12 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 16.05.2000 року «Про передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_11Л.»; визнати недійсним рішення 12 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 16.05.2000 року «Про передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_12І.»; визнати недійсним рішення 11 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року «Про передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_13В.»; визнати недійсним рішення 11 сесії Української міської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року «Про передачу у приватну власності земельної ділянки гр. ОСОБА_14Г.»; визнати недійсним рішення 14 сесії XXIV скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.07.2003 року «Про надання і передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_15 для будівництва і обслуговування житлового будинку в с. Плюти вулиця Лугова»; визнати недійсним рішення 14 сесії XXIV скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.07.2003 року «Про надання і передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_16 для будівництва і обслуговування житлового будинку в с. Плюти вулиця Лугова»; визнати недійсним рішення 14 сесії XXIV скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.07.2003 року «Про надання і передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_17 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Плюти вулиця Лугова»; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_12 площею 0,0426 га; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_14 площею 0,0334 га; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_15, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_16 площею 0,0703 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3; скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_24, індексний номер 21520180 від 22.05.2015 року, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_20; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_27, виданий ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_26 площею 2,4727 га; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, виданий ОСОБА_19 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_7 площею 0,2101 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3; скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса ОСОБА_25, індексний номер: 17593208 від 29.11.2014 13:40:28, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_18.

Крім того, позивач згідно вимог ст. 387 ЦК України просив суд витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,0426 га (грошова вартість - 37181,28 грн.), з кадастровим номером НОМЕР_12, яка знаходиться на території Обухівського району Київської області; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,0334 га (грошова вартість - 29151,52 грн.), з кадастровим номером НОМЕР_14, яка знаходиться на території Обухівського району Київської області; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,0703 га (грошова вартість - 61357,84 грн.), з кадастровим номером НОМЕР_16, яка знаходиться на території Обухівського району Київської області; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,0357 га (грошова вартість - 31158,96 грн.), з кадастровим номером НОМЕР_18, яка знаходиться на території Обухівського району Київської області; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_6 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,0238 га, розташовану на території Української міської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_20; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_7 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 2,4727 га (грошова вартість - 2158172,56 грн.), з кадастровим номером НОМЕР_26, яка знаходиться на території Обухівського району Київської області; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,2101 га (грошова вартість - 183375,28 грн.), з кадастровим номером НОМЕР_7, яка знаходиться на території Обухівського району Київської області; визнати за державою в особі Київської обласної державної адміністрації право власності на земельні ділянки загальною площею 2,8886 га, з кадастровими номерами: НОМЕР_12 площа - 0,0426 га, НОМЕР_14 площа - 0,0334 га, НОМЕР_16 площа - 0,0703 га, НОМЕР_18 площа - 0,0357 га, НОМЕР_20 площа - 0,0238 га, НОМЕР_26 площа - 2,4727 га, НОМЕР_7 площа - 0,2101 га, які знаходяться на території Обухівського району Київської області.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням 17 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.04.2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,144 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_9

Рішенням 11 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,125 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_10

Рішенням 12 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 16.05.2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,112 га для ведення особистого господарства в АДРЕСА_1 ОСОБА_11

Рішенням 12 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 16.05.2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,32 га для ведення особистого підсобного господарства в АДРЕСА_1 ОСОБА_12

Рішенням 11 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_13

Рішенням 11 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_14

Рішенням 14 сесії XXIV скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.07.2003 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_15

Рішенням 14 сесії XXIV скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.07.2003 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_16

Рішенням 14 сесії XXIV скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.07.2003 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,32 га, з них 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та 0,07 га для ведення особистого селянського господарства, в АДРЕСА_1 ОСОБА_17

Також встановлено, що 25.10.2001 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продали свої земельні ділянки загальною площею 0,2690 га ОСОБА_13

25.11.2003 року ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_13 відчужили свої земельні ділянки загальною площею 2,1030 га ОСОБА_12, яка частину своїх земельних ділянок площами 0,4230 га та 0,9320 га відчужила ОСОБА_13

В подальшому, 05.12.2003 року ОСОБА_13 продав земельні ділянки площами 1,3500 га та 0,2700 га ОСОБА_18, а ОСОБА_12 в цей же день відчужила ОСОБА_18 земельну ділянку площею 1,3200 га. Після цього, ОСОБА_18 об'єднала вищезазначені земельні ділянки та отримала державний акт на право власності на земельні ділянки, площею 2,946 га, який зареєстровано за № 3392.

29.06.2006 року ОСОБА_18 відчужила земельну ділянку площею 2,946 га ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № д-863, після чого було виготовлено державний акт серії НОМЕР_5

Надалі, ОСОБА_4 продав частину земельної ділянки площею 0,0829 га ОСОБА_19, що підтверджується договором купівлі-продажу частини земельної ділянки від 05.07.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № д-1342, яка в свою чергу об'єднала з іншими наявними у її власності земельними ділянками і отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, загальною площею 0,2101 га.

01.10.2011 року ОСОБА_19 відчужила належну їй земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_7) ОСОБА_20 шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № 1892 та проставлянням відмітки на державному акті. На даний час, земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_8 обліковується за ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки від 13.12.2011 року.

Після продажу ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0829 га ОСОБА_19, останнім отримано новий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9, площею 2,8631 га, кадастровий номер НОМЕР_10. В подальшому, земельну ділянку, на підставі заяви ОСОБА_4 від 02.09.2009 року поділено на 8 частин та отримано 8 державних актів. Зокрема, ОСОБА_4 отримано наступні державні акти на право власності на земельні ділянки: 1) серії НОМЕР_11 - площа земельної ділянки 0,0426 га (кадастровий номер - НОМЕР_12), 2) серії НОМЕР_13 - площа земельної ділянки 0,0334 га (кадастровий номер - НОМЕР_14), 3) серії НОМЕР_15 - площа земельної ділянки 0,0703 га (кадастровий номер -НОМЕР_16), 4) серії НОМЕР_17 - площа земельної ділянки 0,0357 га (кадастровий номер - НОМЕР_18), 5) серії НОМЕР_19 - площа земельної ділянки 0,0238 га (кадастровий номер -НОМЕР_20), 6) серії НОМЕР_21 - площа земельної ділянки 0,0342 га (кадастровий номер - НОМЕР_22), 7) серії НОМЕР_23 площа земельної ділянки 0,0942 га (кадастровий номер -НОМЕР_24), 8) серії НОМЕР_25 - площа земельної ділянки 2,4727 га (кадастровий номер-НОМЕР_26).

В подальшому ОСОБА_4 подарував земельну ділянку площею 2,4727 га (кадастровий номер - НОМЕР_26) ОСОБА_7, яка здійснила інвентаризацію земель, що підтверджується рішеннями 14 сесії 6 скликання від 11.08.2011 року і 22 сесії 6 скликання від 15.03.2012 року Української міської ради Обухівського району Київської області та на підставі останнього отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_27, площею 2,4727 га за кадастровим номером НОМЕР_26.

Земельні ділянки з кадастровими №№НОМЕР_22, НОМЕР_24 відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок НОМЕР_29 від 26.11.2010 року, №486, 481, 491 від 30.03.2010 року відчужені ОСОБА_4 ОСОБА_23 з подальшим виготовленням державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_28, площею - 0,4602 га, серія НОМЕР_30

Земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_16 обліковується за ОСОБА_3, земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_18 обліковується за ОСОБА_5, земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_31 обліковується за ОСОБА_8

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строків позовної давності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 ЦК України зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Проте положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На спірні правовідносини поширюються положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України в постанові від 16 вересня 2015 року №6-68цс15.

Як роз'яснив Верховний Суд України, органи прокуратури не є позивачами у подібних справах, вони лише діють як представники в інтересах відповідних органів, які є позивачами. Такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 року у справі № 3-21гс15 (у Єдиному державному реєстрі судових рішень № 46301582), від 22.04.2015 року у справі № 3-54гс15 (у Реєстрі № 43801762), від 01.07.2015 року у справі № 6-178цс15 (у Реєстрі № 46301621). Верховний Суд України у вказаних постановах вказав, що питання пропуску позовної давності, поважності причин пропуску мають розглядатись щодо відповідних органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а не щодо органів прокуратури. Зазначені правові висновки Верховного Суду України відповідно до ст. 3607 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України та для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як зазначив пленум Вищого господарського суду України у п. 4.1. постанови від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

У постанові від 29 жовтня 2014 року (справа №21-152цс14) Судові палати у господарських і цивільних справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і обєктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх субєктивних прав, відтак обов»язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач (орган місцевого самоврядування), як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов»язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна; використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Так, згідно зі ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (в редакції, що діяла на час прийняття оспорюваних рішень), здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок та ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання відноситься до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, а саме Держкомзему України.

Типовим положенням про обласне головне управління земельних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року N 200 (у редакції чинній на час прийняття спірних рішень) передбачено, що обласне управління земельних ресурсів бере участь у виборі земельних ділянок під розміщення об'єктів і споруд та вносить держадміністрації або органу місцевого самоврядування пропозиції щодо погодження місця їх розташування, викупу та вилучення земель, передачі земельних ділянок у власність та надання у користування, в тому числі на умовах оренди (підпункт 16 пункту 3). Діяльність обласного головне управління земельних ресурсів управління координується головою обласної держадміністрації в межах його повноважень у сфері регулювання земельних відносин, визначених законодавством (пункт 3).

Як встановлено судом, територіальні органи державної влади, у тому числі структурні підрозділи Київської обласної державної адміністрації, здійснили передбачені чинним законодавством України експертизу та погодження проекту землеустрою для наступного його затвердження на пленарному засіданні Ради. Таким чином, держава як позивач та Київська обласна державна адміністрація могли та повинні були знати про ці рішення на момент їх прийняття.

Крім того, наказом Генеральної прокуратури України від 19.09.2005 року № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів" передбачено, що основним завданням наглядової діяльності органів прокуратури слід вважати захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. При цьому у пункті 14 цього наказу передбачено, що наглядова діяльність прокуратур щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів повинна базуватися, у тому числі, на засадах своєчасності реагування на порушення закону.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

З огляду на статус держави та її органів як суб»єктів владних повноважень, положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності розповсюджуються на відносини, що виникли, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб»єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Оскільки держава в особі її органів мала об»єктивну можливість дізнатися про порушення свого права раніше дня проведення перевірки, на що посилається апелянт, то строк позовної давності слід обраховувати з дня прийняття спірних рішень ради: рішення 17 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.04.2001 року; рішення 11 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року; рішення 12 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 16.05.2000 року; рішення 12 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 16.05.2000 року; рішення 11 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року; рішенням 11 сесії XXIII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року; рішення 14 сесії XXIV скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.07.2003 року; рішення 14 сесії XXIV скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.07.2003 року; рішення 14 сесії XXIV скликання Української міської ради Обухівського району Київської області від 10.07.2003 року.

Оскільки прокурор та позивач доказів поважності пропуску позовної давності суду не надали, про поновлення строку позовної давності клопотань не заявляли, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що прокурором та позивачем пропущено позовну давність без поважних причин.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 року по справі «ОСОБА_26 проти України» (заява № 21722/11, п. 137) зазначено, що Суд неодноразово ухвалював рішення про те, що строки давності слугують декільком важливим цілям, а саме: забезпечують правову визначеність та остаточність, захищають потенційних відповідачів від застарілих скарг, яким може бути важко протидіяти, і запобігають будь-якій несправедливості, якщо б така виникла, коли б суди змушені були розглядати справи щодо подій, котрі відбувалися у віддаленому минулому, на основі доказів, які могли стати недостовірними та неповними зі спливом часу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також вказав, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20.09.2011 року, заява № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року, заяви № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

Враховуючи обставини справи та на підставі наведених норм, законним та обґрунтованим є висновок суду про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску прокурором та позивачем позовної давності та з урахуванням поданих відповідачами до ухвалення рішення заяв про застосування наслідків такого пропуску.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга прокурора не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: