Рішення № 6285232, 28.04.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2009 р.Справа № 30/22-09-456 За позовом: Прокурор Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області

До відповідача: Кілійська міська рада Одеської області;

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1

Про визнання договору недійсним

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від прокурора: Лянна О.А.- згідно посвідчення, Елісашвілі О.М.- згідно посвідчення ,

Будзул-Лавренюк К.Я.- згідно посвідчення

Від позивача: Лещук Н.П. довіреність № 2139 вих від 02.10.2008 р.

Від відповідача: не зявився

Від відповідача: не зявився

Суть спору: Прокурор Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Кілійської міської ради Одеської області, субєкта підприємницької діяльності фізичної особи (далі - підприємець) ОСОБА_1 про визнання недійсним на майбутнє договору сервітутного землекористування № 90, укладеного 27.02.2008 р. між Кілійською міською радою Одеської області та підприємцем ОСОБА_1

В ході розгляду справи прокурор надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких просить суд визнати недійсним договір сервітутного землекористування № 90, укладеного 27.02.2008 р. між Кілійською міською радою Одеської області та підприємцем ОСОБА_1, як такий, що суперечить чинному законодавству, без звільнення земельної ділянки.

Представник прокуратури позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03 березня 2009 р. на підставі наданого Положення „Про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області” затвердженого наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель № 13 від 27.01.2009 р. змінено назву позивача - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області на Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області.

Позивач підтримує позовні вимоги прокурора , наполягає на задоволенні позову.

Відповідач Кілійська міська рада Одеської області про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але в судові засідання не зявлявся, про поважність причин незявлення суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Відповідач підприємець ОСОБА_1 також про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але в судові засідання не зявлявся, про поважність причин незявлення суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, суд встановив:

27 лютого 2008 р. між Кілійською міською радою (Власник) та підприємцем ОСОБА_1 (Землекористувач) був укладений договір сервітутного землекористування № 90, згідно якого Власник встановлює обмежене платне сервітутне землекористування на земельну ділянку, площею 0, 0629 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення, експлуатації та обслуговування магазину з кафетерієм. Строк дії Договору 3 роки.

Прокурор Кілійського району Одеської області вважає, що зазначений Договір укладено з порушенням відповідачами умов діючого законодавства при укладенні договору сервітутного землекористування, адже даним договором фактично закріплені правовідносини договору оренди земельної ділянки.

Зокрема, ст.. ст.. 98, 99 Земельного кодексу України встановлено, що правом земельного сервітуту є право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Відповідно до ст.ст. 403, 404 Цивільного кодексу України сервітут визначає обєм прав з використання особою чужим майном (земельною ділянкою), який полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання і експлуатації ліній електропередачі, звязку, трубопроводів, забезпечення водою, меліорацією та інші земельні сервітути.

За таких обставин, прокурор вважає, що право сервітутного землекористування встановлюється тільки для вищезазначених цілей та є самостійним речовим правом. Та зазначає, що надана земельна ділянка ОСОБА_1 використовується не для зазначених цілей сервітутного землекористування, а для підприємницької діяльності, а саме для розміщення, експлуатації та обслуговування магазину з кафетерієм. Потреба ж в розміщення, експлуатації та обслуговування магазину з кафетерієм може бути вирішена шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Прокурор також зазначив, що відповідно до ст.15 Закону України „Про оренду землі” невідємною частиною договору оренди землі є план або схема земельної ділянки, що передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі земельної ділянки; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. Але, як вбачається з матеріалів справи, при укладанні оскаржуваного Договору вищезазначена землевпорядна документація не складалася.

Прокурор також звернув увагу на те, що згідно ст.18 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Оскаржуваний Договір державну реєстрацію відповідно до вимог чинного законодавства не проходив.

За таких обставин, прокурор просить визнати Договір сервітутного землекористування № 90 від 27.02.2008 р. недійсним на підставі ст.215 Цивільного кодексу України.

Позивач Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області повністю підтримує позов прокурора, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Позивач вважає, що за своєю правовою природою оскаржуваний договір є договором оренди земельної ділянки, тому, правовідносини між сторонами за цим договором мають регулюватися Законом України „Про оренду землі”.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Розглянув матеріали справи, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог за таких підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2008 р. між Кілійською міською радою (Власник) та підприємцем ОСОБА_1 (Землекористувач) був укладений договір сервітутного землекористування № 90, згідно якого Власник встановлює обмежене платне сервітутне землекористування на земельну ділянку, площею 0, 0629 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення, експлуатації та обслуговування магазину з кафетерієм.

Відповідно до ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Із змісту поняття сервітуту визначеного п. 5 ст. 403 Цивільного кодексу України вбачається, що сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Як вбачається з умов спірного договору, право сервітутного землекористування надано для розміщення та експлуатації аптеки і косметологічного кабінету, отже, власник земельної ділянки фактично позбавлений права володіння нею та користування, тобто, фактичні правовідносини сторін не відповідають врегульованому діючим законодавством змісту поняття сервітуту.

Як вбачається з договірних правовідносин сторін, фактично за умовами договору №90 від 27.02.2008 року передавалася земельна ділянка у користування на певний строк і між сторонами існували орендні правовідносини щодо земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності.

Положеннями ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно положень ст. 13 Закону України „Про оцінку земель” передбачено необхідність проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок в разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Однак, при укладанні спірного договору було порушено вимоги названих законів, з підстав того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності не проводилась, проект відведення земельної ділянки не розроблявся та не затверджувався, а після укладення спірного договору підприємець ОСОБА_1 неправомірно приступив до використання земельної ділянки без державної реєстрації договору оренди.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Матеріали справи не містять доказів дотримання сторонами положень діючого законодавства при фактичному укладенні договору оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності. За таких обставин, суд доходить до висновку, що договір сервітутного землекористування № 90 від 27.02.2008р., укладений між Кілійською міською радою та Субєктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, підлягає визнанню недійсним.

Судові витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача відповідно до ст..ст.44. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49 , 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області - задовольнити.

2.Визнати недійсним Договір сервітутного землекористування № 90, укладений 27.02.2008 р. між Кілійською міською радою Одеської області та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1.

3.Стягнути з Кілійської міської ради Одеської області (68300, Одеська область, м. Кілія, вул. Леніна, 57) на користь державного бюджету України (р/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22090200) державне мито у сумі 42 грн. 50 коп.

4.Стягнути з Кілійської міської ради Одеської області (68300, Одеська область, м. Кілія, вул. Леніна, 57) на користь державного бюджету України (р/р 31217259700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22050000) витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 грн.

5.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (р/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22090200) державне мито у сумі 42 грн. 50 коп.

6.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (р/р 31217259700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22050000) витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 30 квітня 2009 р.

Суддя Рога Н. В.