Рішення № 6283730, 25.03.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2009 р.Справа № 3-30/135-08-2757 За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

До відповідача: Приватного підприємства “Зебра - Спорт”

Про розірвання договору суборенди, виселення, стягнення заборгованості у сумі 85518,07 грн. та пені у розмірі 8602,91грн.

Суддя Дяченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, якій просить суд розірвати договір суборенди частини нежитлового приміщення першого поверху та підвалу розташованого за адресою: АДРЕСА_2 від 17.10.2006р., виселити Приватне підприємство “Зебра - Спорт” з нежилого приміщення, загальною площею 511,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, стягнути з Приватного підприємства “Зебра - Спорт” на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі у розмірі 85518,07 грн. та пеню у розмірі 8602,91 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, але у судове засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав, справа розглянута за наявними матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

17 жовтня 2006 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Суборендодавець) та Приватним підприємством “Зебра - Спорт” (Суборендар) було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення, (надалі за текстом Договір), згідно якого Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв у строкове платне користування на умовах суборенди майно у вигляді частини нежилих приміщень частини першого поверху та підвалу № 501, загальною площею 510,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Договір завірено нотаріально та зареєстровано у державному реєстрі правочинів, що вбачається з копії відповідного витягу з реєстру (а. с. 16). Приміщення, що передавалось в суборенду орендується суборендодавцем у Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на підставі договору нежитлового приміщення № 9/97 від 12.03.2002р. Договір складено на підставі ст. 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Право Суборендодавця на передачу в суборенду вищевказаного приміщення передбачено п. 4.8 договору оренди нежитлового приміщення №9/97 від 12.03.2002р. та письмовим дозволом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради за № 01-13/9729 від 03.08.2006р. За умовами договору суборенди його дія поширюється до 03.08.2011р.

Згідно п. 3.1 договору за суборенду приміщення суборендар зобовязався щомісяця, не пізніше 5 числа звітного місяця сплачувати Суборендодавцю суборендну плату у розмірі, визначеному згідно з розрахунком до договору. Так, відповідно до угоди про розрахунок суми суборендної плати по наданому в суборенду приміщенню, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, суборендар зобовязався щомісячно не пізніше 5 числа кожного поточного (звітного) місяця сплачувати суборендодавцю суборендну плату в розмірі 6000 грн. Сплата суборендної плати здійснюється у національній валюті України. Відповідне коригування суборендної плати на офіційний індекс інфляції суборендар здійснює самостійно та перераховує суборендну плату суборендодавцю вже з урахуванням індексу інфляції.

У відповідності до п. 7.1 договору, договір набрав чинності після нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а саме з 17.10.2006р.

В порушення вимог договору відповідачем не сплачувалась орендна плата у повному обсязі. Так, станом на 01.07.2008 року за ним рахувалась заборгованість з орендної плати в розмірі 85518,07 грн.

Згідно наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є спадкоємцем цілої частки майна померлого ОСОБА_3. Спадкове майно, на яке в указаній частці видано свідоцтво складається з патенту №388 на право оренди будівлі (споруди, приміщення) площею 1047,3 кв. м, розташованої в будинку АДРЕСА_2, виданого 04.10.1999р. Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеського міськвиконкому, терміном дії до 04.10.2014р., патент належав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) між ТОВ „Меркурій” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, посвідченого нотаріально 16.11.2001р.

Залучена до матеріалів справи копія патенту №388 на право оренди будівлі (споруди, приміщення) площею 1047,3 кв. м, розташованої в будинку АДРЕСА_2 містить реєстраційні записи про зміну власників, з яких вбачається що власником патенту на даний момент виступає Фізична особа підприємець ОСОБА_1.

У матеріалах справи міститься копія листа Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, адресованого Приватному підприємству “Зебра - Спорт”, у якому позивач зазначає на неналежному виконанні Приватним підприємством “Зебра - Спорт” договірних зобовязань більш ніж три місяці поспіль та просить звільнити приміщення до 23.06.2008р. Однак до матеріалів справи не надано доказів надіслання відповідачу, або отримання ним даного листа.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов Договору відповідачем щодо своєчасного внесення орендної плати та направлені на розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 17 жовтня 2006 року, стягнення наявної заборгованості та пені, виселення Приватного підприємства “Зебра - Спорт” з орендованого приміщення.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Розглянувши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив факт неналежного виконання договірних зобовязань Приватним підприємством “Зебра - Спорт”, а саме, невнесення суборендної плати за березень 2007р., та за період з жовтня 2007р. по червень 2008р.

Перевіривши розрахунок Позивача, як спадкоємця Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, щодо сплати Відповідачем суми заборгованості з суборендної плати станом на 01.07.2008р. за договором суборенди нежитлового приміщення від 17 жовтня 2006 року у розмірі 85518,07 грн., суд вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного Кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положення п. 5.2 договору надають право суборендарю на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку за наявності заборгованості у суборендаря по суборендній платі більш ніж 3 місяці поспіль.

Аналізуючи умови договору оренди не житлового приміщення, положення якого передбачають обовязок суборендаря сплачувати суборендодавцю орендну плату не пізніше 5 числа кожного поточного (звітного) місяця, суд вважає що фактичне невиконання даних положень більше трьох місяців поспіль є істотним порушенням умов діючого договору, а тому вимога позивача про розірвання договору відповідає вимогам закону та положенню 5.2 договору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності у Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 законних підстав для розірвання договору, а тому дана вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 785 Цивільного Кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як наслідок, заявлені вимоги про виселення відповідача є реалізацією права позивача, як спадкоємця суборендодавця.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 5.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати суборендної плати або сплати її не у повному обсязі суборендар сплачує суборендодавцю пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми заборгованості.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем суми пені за несвоєчасне внесення суборендної плати вважає його таким, що підлягає перерахуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З урахуванням того, що позивач звернувся з позовною заявою до суду 02.07.2008р., однорічний строк у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про стягнення пені вже закінчився для зобовязань, строк виконання яких настав до 02.07.2007р.

Отже, позивачем пропущено строк позовної давності, встановленої в один рік для звернення до суду з вимогою про стягнення пені нарахованої за період з 06.11.2006 по 02.07.2007р., та в частині періодів, на які нараховувалась пеня не враховано вимоги ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перерахована сума пені, що підлягає стягненню становить 6024,42 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості у розмірі 85518,07 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у розмірі 6024,42грн., розірванням договору суборенди нежитлового приміщення від 17 жовтня 2006 року та виселенням відповідача з займаного приміщення.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 1000,42грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. покладаються на відповідача, сума державного мита у розмір 85 грн. за немайнові вимоги не оплачена позивачем при поданні позову підлягає стягненню з позивача до державного бюджету.

Згідно ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

З огляду на те, що провадження у справі завершено та необхідність вжиття заходів до забезпечення позову відпала, суд приходить до висновку про необхідність скасування заходів, вжитих ухвалою суду від 03.07.2008р. у справі № 30/135-08-2757.

Керуючись ст.ст. 44, 49,68, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір суборенди частини нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 від 17.10.2006р., укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та Приватним підприємством “Зебра - Спорт”.

3. Виселити Приватне підприємство “Зебра - Спорт” (65037, м. Одеса, проспект Свободи, буд. 113, код 34253876) з нежилого приміщення, загальною площею 511,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

3. Стягнути з Приватного підприємства “Зебра - Спорт” (65037, м. Одеса, проспект Свободи, буд. 113, код 34253876) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 85518 (вісімдесят пять тисяч пятсот вісімнадцять) грн. 07 коп. по орендній платі, 6024 (шість тисяч двадцять чотири) грн. 42 коп. пені, 1000 (тисячу) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

- до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460 - держмито в сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп.

6. Заходи, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 03.07.2008р., якою на період розгляду справи № 30/135-08-2757 було накладено арешт на частину нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 510,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та передано зазначене приміщення на відповідальне зберігання ТОВ „Охоронна фірма „ОПЛОТ” (код ЄДРПОУ 34800097) скасувати.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д'яченко Т.Г.