Ухвала суду № 62848986, 16.11.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

16 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М.,Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про перегляд судових рішень у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановила:

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області

від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 лютого 2016 року, в задоволенні позову ПАТ «Укрсиббанк» відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 червня 2016 року касаційну скаргу ПАТ «Укрсиббанк» відхилено, ухвалені у справі судові рішення залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ «Укрсиббанк» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме :

статей 257, 264, 267 ЦК України.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що банк скористався своїм правом вимоги дострокового погашення кредиту, а тому з 4 жовтня 2010 року у нього виникло право на стягнення всієї суми заборгованості, проте до суду банк звернувся з пропуском строку позовної давності.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

У наданій для порівняння постанові Вищого господарського суду України від 10 серпня 2016 року суд касаційної інстанції виходив із того, що відлік шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, починається з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, в той час як відлік шестимісячного строку щодо несплачених щомісячних платежів до моменту звернення кредитора з вимогою в порядку частини другої статті 1050 ЦК України буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

У наданих для порівняння постановах Верховного Суду України:

- від 6 квітня 2016 року суд виходив із того, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність (ст. 257 ЦК України) за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу;

- від 25 травня 2016 року суд виходив із того, що суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що з видачею судового наказу про задоволення вимог кредитора в період дії строку кредитного договору припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, і що в такому разі нарахування процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення (видачі судового наказу) до його фактичного виконання законом не передбачено;

- від 25 травня 2016 року суд виходив з того, що аналіз цих норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Разом з тим спеціальна позовна давність застосовується за умови подання стороною у спорі відповідної заяви, зробленої до винесення судом рішення;

- від 23 вересня 2015 року суд виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України;

- від 24 лютого 2016 року суд виходив з того, що якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок розміру пені та штрафу слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що судами касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшли протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог, а надані для порівняння постанови Верховного Суду України не слугують прикладами невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про перегляд судових рішень відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко