Ухвала суду № 62847603, 10.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2016 рокусправа № 804/15701/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

при секретарі судового засідання : Лащенко Р.В.

представників сторін:

позивача : - Медведєв К.І. дов. від 29.01.16 № 12

відповідача: - Смолянкова А.І., дов. від 30.08.16 № 1830/10

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 р. у справі № 804/15701/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського"

до Дніпропетровської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2015 Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20036 від 11.05.2015;

- визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600351/1 від 11.05.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством заявлено до митного оформлення товар та подано митну декларацію з усіма необхідними документами для підтвердження митної вартості товару за ціною договору, проте відповідачем безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивачем зазначено, що митним органом прийняті необґрунтовані рішення про коригування митної вартості товарів, надані документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016р. у справі № 804/15701/15 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень в судовому засіданні не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровською митницею подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016р. у справі № 804/15701/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Скаржник наполягає на тому, що подані позивачем до митного органу документи містили розбіжності та не містили всіх даних, що підтверджують складові митної вартості, і додатково подані документи не підтверджували заявлену митну вартість, тому застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є цілком обґрунтованим.

ПАТ "ДМК ім.Ф.Е.Дзержинського" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що надані позивачем документи, повністю підтверджують заявлену митну вартість товару та пояснюють виявлені митним органом розбіжності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін визначені правові позиції по суті спору підтримано.

Матеріалами справи підтверджуються наступні обставини:

29.04.2015 між ПАТ "ДМК ім.Ф.Е.Дзержинського" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Русская горно-металлургическая компания», Москва, РФ (Продавець) укладений контракт № 15-0835-12 (далі - Контракт) на поставку залізорудного концентрату, руди залізної агломераційної (далі - Товар) виробництва ВАТ «Стойленский ГОК»; орієнтовна сума Контракту 3 000 000 000 руб. (а. с.64-67).

Тобто, ПАТ "ДМК ім.Ф.Е.Дзержинського" купує у постачальника - ТОВ «Русская горно-металлургическая компания» товар, виробником якого є ВАТ «Стойленский ГОК» (м.Старий Оскол, РФ).

Відповідно до п.п.1 п.1 Контракту Продавець зобов'язується передати Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити Товар, найменування, кількість, вартість та умови і строки поставки якого визначаються даним Контрактом, Додатками (Специфікаціями) і Додатковими угодами, що є невід'ємною частиною даного Контракту.

Згідно положень п.п.2.3, 2.4 п.2 Контракту якість Товару підтверджується сертифікатами якості, видними виробником; сертифікати якості видаються окремо за кожним маршрутом; в сертифікатах якості зазначається Виробник, дата відвантаження, вантажоодержувач, найменування Товару, відвантажена кількість, зміст заліза, вологи та кремнезему.

У п.п.2.6 п.2 Контракту зазначено, що походження Товару підтверджується сертифікатом походження форми СТ-1.

Відповідно до положень п.п.4.1, 4.2 п.4 Контракту поставка товару на адресу Покупця здійснюється залізничним транспортом; умови поставки визначаються в Специфікаціях (Додатках) у відповідності з умовами Інкотермс в редакції 2010 р., якщо інше не зазначено у Специфікаціях (Додатках).

Згідно п.3.4 п.3 Контракту узгодження ціни на місяць відвантаження в період дії даного Контракту здійснюється щомісячно шляхом підписання Сторонами відповідної Додаткової угоди.

У Додатку № 2 від 05.05.2015 до Контракту (а. с.68) визначено:

п.1 - Сторони домовились, якщо фактичний зміст Fе в товарі, що постачається буде більше або менше базового вмісту Fе 66 %, базова ціна сировини збільшиться або зменшиться пропорційно фактичному вмісту Fе. Надбавка або знижка до базової ціни сировини складає 20,36 рублів РФ за 1 % Fе, частки пропорційно;

п.4 - умови поставки: СРТ - станція Дніпродзержинськ Придніпровська залізниця, Україна;

п.6 - Вантажовідправник - ВАТ «Стойленский ГОК» (м.Старий Оскол, РФ).

Також згідно даного Додатку № 2 ТОВ «Русская горно-металлургическая компания» зобов'язалось поставити ПАТ "ДМК ім.Ф.Е.Дзержинського" залізорудний концентрат в кількості 44 000 тон за ціною 1913,69 рублів РФ за тону (а. с.33).

Позивачем за митною декларацією № 110010000/2015/020785 від 05.05.2015 було заявлено до митного оформлення залізорудний концентрат за ціною 1913,69 рублів РФ за тону (а. с.56, 57), тобто митна вартість Товару була заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД надано документи, детально перераховані в оскарженій постанові суду.

За результатами здійсненого контролю відповідачем митного контролю виявлено розбіжності в документах, поданих для митного оформлення позивачем, в зв'язку з чим на підставі ч.4 ст.54 МК України у позивача були витребувані додаткові документи.

З огляду на ненадання необхідних для підтвердження митної вартості документів, Дніпропетровською митницею 11.05.2015 винесено:

- рішення про коригування митної вартості товару № 110010000/2015/600351/1, яким митну вартість Товару визначено за резервним методом (на підставі наявних у митниці відомостей) у розмірі 2 936,7 рублів РФ за кг за резервним методом (а. с.24-26).

- картку відмови у прийнятті митної декларації № 110010000/2015/20036 (а. с.58, 59).

Крім того, позивачем товар випущений у вільний обіг та надані фінансові гарантії сплати різниці між сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, шляхом внесення грошової застави у розмірі вищезазначених різниць (а. с.77).

Не погодившись з вищевказаними рішенням та карткою відмови Дніпропетровської митниці, ПАТ "ДМК ім.Ф.Е.Дзержинського" звернулось з даним адміністративним позовом до суду.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ "ДМК ім.Ф.Е.Дзержинського" не підлягає задоволенню з таких підстав:

З положень статті 55 МК України вбачається, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

За статтею 57 МК України наведені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Згідно даної статті такими методами є:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Стаття 64 МК України визначає резервний метод визначення митної вартості, згідно ч.ч.1, 2 якої у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як зазначає відповідач, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору не міг бути застосований через те, що декларантом заявлені неповні відомості про митну вартість товару відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України, і тому відповідачем було застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів - 2(ґ) - резервний.

При цьому відповідачем зазначається, що при здійсненні контролю співставлення, тобто порівняння рівня заявленої митної вартості з інформацією, наявною у митного органу щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів митне оформлення яких вже здійснено посадовою особою митниці встановлено, що в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) відсутня інформація щодо митних оформлень, за якими ввезено ідентичний товар «концентрат залізорудний агломераційний» за посередницькими угодами, проте, містилась інформація щодо митного оформлення ідентичного товару «концентрат залізорудний агломераційний» (за прямим контрактом, враховуючи якісні показники за вмістом Fе - в середньому від 66,0 %) від 13.03.2015 №110010000/2015/020288 та МД № 110010000/2015/020301 на рівні 2,9367 руб. РФ/кг.

Частина 6 статті 54 МК України містить певний перелік підстав, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Так, відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 МК України (в редакції на момент прийняття спірного рішення) митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно п.п.1-4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених норм свідчить, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

За приписами ч.2 ст.53 МК України митну вартість товарів підтверджують лише наступні документи:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В свою чергу, за визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 58 МК України визначає метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Так, згідно ч.ч.4, 5, 8 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

За певними положеннями ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Так, відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товару №110010000/2015/600351/1 від 11.05.2015 наведено про виявлення наступних розбіжностей у документах, поданих декларантом під час процедури митного оформлення:

1. Товар імпортовано за Контрактом, Додатком № 2 від 05.05.2015, що заявлений декларантом ПАТ "ДМК ім.Ф.Е.Дзержинського" як непрямий, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару, а з посередником.

Проте, договір із третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в пакеті документів, приєднаних до ЕМД, декларантом не наданий.

Колегія суддів розглядаючи наведене обґрунтування відповідача, зазначає, що дійсно, з описаних документів, поданих до митного оформлення декларантом, вбачається: виробником та відправником Товару є ВАТ «Стойленский ГОК», Продавцем за Контрактом від 29.04.2015 № 15-0835-12, укладеним позивачем, являється ТОВ «Русская горно-металлургическая компания». Тобто вказаний Контракт є посередницьким, а не прямим, як вірно вказано митним органом.

Згідно п.1 ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Тобто необхідність витребування договору з третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не є сама по собі свідченням наявності розбіжностей. Необхідність надання такого документу може мати місце лише у випадку витребування додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі виявлення у документах саме тих розбіжностей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що митний орган не вказав яка саме невідповідність (розбіжність) виявлена у даному випадку, обмежившись лише доводами стосовно визначення Контракту як посередницького.

2. Відповідно до названого Контракту залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується в залежності від вмісту Fе.

Базова ціна залізорудного концентрату визначається на рівні 1913,69 руб. РФ/т при вмісті Fе 66 %. В залежності від збільшення або знижка фактичного вмісту Fе, надбавка або знижка до базової ціни складає 20,36 руб. РФ/т за 1 % Fе долі в пропорції.

Отже, відповідно до зазначеного середня вартість одиниці оцінюваного товару заявлена на рівні 1913,69 руб. РФ/т.

За даними гр.23 «Документы, приложенные отправителем» скан-копій залізничних накладних, приєднаних до МД від 11.05.2015 № 110010000/2015/020785 (а. с.56, 57), наявні товаросупровідні документи, що надавались відправником (ВАТ «Стойленский ГОК»), в т. ч. рахунок-фактура та декларація країни експорту від 30.04.2015 № 10101100/300415/0000476 (а. с.69).

Декларантом надано до митного оформлення інвойс контрактоутримувача від 06.05.2015 № БЕЛ00030 - вартість 1913,69 руб. РФ/т (а. с.69, 70), вміст Fе 66 % відповідно до сертифікату якості № 30 від 06.05.2015 (а. с.76), що виставлений в рамках зовнішньоекономічного Контракту на умовах поставки СРТ Дніпродзержинськ.

Також надано рахунок виробника від 06.05.2015 б/н, що виставлений в рамках Контракту, що видало ВАТ «Стойленський ГОК» (а. с.74). Рахунок виробника містить посилання на сертифікат якості № 30 для можливості ідентифікації за вмістом Fе 66 %, ціна залізорудного концентрату при базі Fе 66,5 % визначена на рівні 1240 руб. РФ/т.

З цього Митницею зроблено висновок, що рахунок виробника та рахунок контрактоутримувача містять вартість оцінюваного товару, визначену відносно різної базової ціни, що залежить від вмісту Fе. І за відсутності договору із третіми особами, що пов'язаний з договором, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, унеможливлене проведення перевірки числового і заявленої митної вартості.

Колегія суддів зазначає про необґрунтованість цих доводів відповідача з огляду на наступне:

Дійсно у рахунку-фактурі контрактоутримувача від 06.05.2015 № БЕЛ00030 (а. с.69, 70) міститься ціна Товару - 1913,69 руб. РФ/т та посилання на сертифікат якості № 30 від 06.05.2015, виданий ВАТ «Стойленський ГОК», в якому, в свою чергу, вказано: «залізо загальне» 66 % (а. с.76). А в рахунку виробника (ВАТ «Стойленський ГОК») від 06.05.2015 б/н міститься ціна Товару 1240 руб. РФ/т., вказана «база заліза» 66,5 % і, водночас, також міститься посилання на сертифікат якості № 30 (а. с.74).

Проте, відповідачем не взято до уваги вищенаведені положення п.п.2.3, 2.4 п.2 Контракту та п.1 Додатку № 2 від 05.05.2015 до даного Контракту, з яких вбачається, що сертифікатами якості підтверджується саме якість Товару, з зазначенням, крім іншого, змісту заліза, при цьому, фактичний зміст Fе в Товарі, що постачається буде більше або менше базового вмісту Fе 66 % і базова ціна сировини збільшиться або зменшиться пропорційно фактичному вмісту Fе.

За таких обставин колегія суддів не вважає зазначену встановлену Митницею розбіжність такою, що може свідчити про невірно визначену позивачем митну вартість Товару.

3. Рахунки контрактоутримувача та виробника ідентифікуються між собою лише за вагою та, як зазначено вище, містять ціну товару, визначену в залежності від вмісту Fе, що не відповідає ціні рахунків виробника. Таким чином, відповідні документи отримувача та виробника містять розбіжності щодо вартості товару, що постачається.

Тобто відповідач стверджує, що з огляду на вірний вміст Fе у вищевказаних рахунках, ідентифікацію рахунку із сертифікатом якості можливо здійснити лише за вагою товару (а.с.202).

Проте, колегія суддів, беручи до уваги вищенаведені положення п.п.2.4 п.2 Контракту та п.1 Додатку № 2 від 05.05.2015, твердження відповідача про те, що ідентифікацію рахунку із сертифікатом якості можливо здійснити лише за вагою товару вважає нікчемним, оскільки до рахунку-фактури контрактоутримувача від 06.05.2015 № БЕЛ00030 (а. с.69) наявний додаток (а. с.70), в якому міститься посилання на номер сертифікату якості.

4. Зазначені вище надані рахунки-фактури контрактоутримувача та виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць.

Відповідно до Положення про уніфікований порядок проставляння митними органами і - учасниць Співдружності Незалежних Держав на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країн відправлення товарів, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджене на 32-му засіданні Ради керівників і служб держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав рішенням № 5/32 від 13.09.2001 (набрало чинності з 01.01.2002 та обов'язкове для виконання митними органами держав-учасниць Співдружності, далі - Положення), відсутність на транспортних і/або комерційних документах відміток відповідних митних органів держав СНД є підставою для застосування додаткових форм митного контролю.

Так, згідно п.п.1, 2 даного Положення (мовою оригіналу): «Настоящее Положение применяется таможенными органами государств участников Содружества Независимых Государств (далее - государства СНГ) в отношении товаров, которые вывозятся или следуют транзитом через таможенную территорию этих государств, в том числе в отношении товаров, перемещение которых начинается или заканчивается за пределами государств - участников СНГ.

Настоящее Положение устанавливает обязательное проставление на транспортных и коммерческих документах (далее - перевозочные документы) печатей и штампов таможенных органов (далее - отметки таможни) государств СНГ при вывозе товаров, а также таможенных органов государств СНГ в местах пересечения таможенных границ при перемещении товаров автомобильным, железнодорожным, авиационным, водным видами транспорта и при смешанном перемещении».

За приписами п.4 Положення (мовою оригіналу) «Для целей настоящего Положения под перевозочными документами подразумеваются только те из них, которые используются при перемещении товаров всеми без исключения государствами СНГ, а именно:

а) транспортный документ, содержащий базовую информацию об условиях и характере перемещения, а также основные качественные и количественные характеристики перемещаемого товара:

- при перемещении железнодорожным транспортом - накладная СМГС, по форме, установленной Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС), действующем с 1 ноября 1951 г.).

б) коммерческий документ, содержащий исчерпывающую информацию о стоимостных характеристиках перемещаемого товара, необходимых для целей таможенного контроля и оформления и использующийся при перемещении всеми указанными видами транспорта. В качестве коммерческих документов могут использоваться счета-фактуры, счета-проформы и иные документы, используемые во внешнеэкономической практике».

При цьому у пункті 3 Положення зазначено, що «Унифицированный порядок проставления отметок таможни в перевозочных документах предназначен для идентификации документов, предоставляемых таможенному органу для целей таможенного контроля и оформления, а также идентификацию перемещаемых товаров и повышение эффективности борьбы с нарушениями таможенных правил и контрабандой на таможенных территориях государств СНГ путем предотвращения замены перевозочных документов».

Разом з тим, вищенаведені відповідачем приписи Положення передбачають проставляння відповідних відміток не виключно на комерційних документах (якими є рахунки), а «на транспортних і/або комерційних документах».

З наданих позивачем вбачається відсутність жодних печаток та штампів митних органів РФ при вивозі Товару, а також в місцях перетину митних кордонів під час переміщення Товару залізницею, що свідчить про порушення приписів вищевказаного Положення.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, на залізничних накладних (які є транспортними документами), міститься відмітка митних органів як Російської Федерації, так і України (а. с.71, 72).

5. За відомостями графи 46 наданої декларантом копії декларації країни експорту від 05.05.2015 № 0/300415/0000476 (а. с.78) митна вартість оцінюваного товару на умовах СРТ Дніпродзержинськ складає 33,42, дол.США/т, що за ЦБРФ (51,14 руб.РФ за 1 дол.США) станом на день оформлення зазначеної МД складає 1709,17 руб.РФ/т, що не відповідає ні рахунку виробника від 06.05.2015 б/н, ні рахунку контрактоутримувача від 06.05.2015 №БЕЛ00030, і, відповідно, унеможливлює використання наданої декларації країни експорту в якості документа, що підтверджує заявлену митну вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що у експортній декларації країни відправлення від 05.0752015 вказано у графі 22 інформацію про загальну вартість за рахунком у сумі 84202360 рос. руб., у графі 42 вказано ціну товару 84202360 рос. руб., у графі 46 вказано статистичну вартість товару у розмірі 1470545,48 без зазначення валюти (а. с.78), і якщо розділити ціну товару, яка вказана у експортних деклараціях країни відправлення та масу товару нетто, то отриманні суми за одиницю товару відповідають сумі, яка вказана у Додатку № 2 від 05.05.2015 до Контракту.

Суми у графах 46 експортних деклараціях країни відправлення визначають саме статистичну інформацію про товар. Статистичною вартістю товару є вартість, яку мають товари у відповідності до правил, встановлених у країні статистичного обліку.

У даному випадку країною статистичного обліку є Російська Федерація, оскільки Товар прибув саме з цієї країни.

Згідно рішення Комісії Митного союзу від 20.05.2010 № 257 «Про Інструкції з заповнення митних декларацій і формах митних декларацій» статистична вартість товару розраховується на основі митної вартості товару, яка вказується у графі 45 митної декларації.

Якщо графа 45 митної декларації не заповнюється, статистична вартість товару розраховується на основі ціни товару, яка вказана у графі 42 митної декларації.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що статистична вартість товару не є тотожною митній вартості товару і лише остання повинна враховуватись митним органом. І такий висновок суду першої інстанції відповідачем в апеляційній скарзі жодним чином не спростовано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає надуманими доводи відповідача щодо неможливості використання наданої позивачем декларації країни експорту в якості документа, що підтверджує заявлену митну вартість.

Крім того, колегія суддів зауважує, що декларація країни експорту не входить в перелік документів, що підтверджують митну вартість згідно ч.2 ст.53 МК України.

6. За умовами Контракту, Додатку № 2 від 05.05.2015, визначено умови поставки СРТ Дніпродзержинськ, які передбачають несення продавцем витрат доставки до місця призначення на кордоні України.

Відповідач зазначає, що в порушення п.10 ст.58 МК України позивачем не надано документів, які містять відомості, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних товарів.

Так, згідно п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

За п.4 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

В свою чергу, у розділі ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Мінфіну України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296, визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Отже, для встановлення необхідності/відсутності необхідності підтвердження декларантом транспортної складової у митній вартості товару шляхом надання документів щодо понесених витрат на транспортування такого товару, слід виходити з умов поставки, передбачених Контрактом.

Як зазначено вище, умови поставки Товару - СРТ Дніпродзержинськ.

Умови поставки СРТ (Інкотермс 2010) означають, що продавець передає товару перевізнику чи іншій особі, номінованій продавцем, в узгодженому місці (якщо таке місце узгоджено сторонами) і що продавець зобов'язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення.

Тобто за мовами поставки СРТ витрати на транспортування несе продавець товару і дані витрати включені до вартості товару, тому ненадання позивачем документів, які містять відомості, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних Товарів, є цілком обґрунтованою.

Стосовно посилань скаржника на те, що у Митниці викликало сумнів у тому, що саме Продавцем сплачені витрати на транспортування (як того вимагає умови СРТ) і що ці витрати включені до ціни товару, оскільки у даних залізничних накладних в графі 4, 20 зазначено, що платниками по Російській залізниці є АТ «ПГК», по Укрзалізниці - ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні», колегія суддів зазначає про не взяття їх до уваги з огляду на відсутність наведення цих сумнівів до витребування відповідачем додаткових документів. Тобто такі сумніви не слугували підставою для розбіжностей, зазначених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, досліджені колегією суддів виявлені Митницею розбіжності (невідповідності) свідчать про те, що у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів у позивача.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України).

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено суду, що надані позивачем основні і додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, що свідчить про безпідставність визначення такої вартості за резервним методом.

Так, колегія суддів, як і суд першої інстанції, не вбачає підстав для визнання обґрунтованим прийняття спірних рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості № 110010000/2015/600351/1 від 11.05.2015 та картки відмови у прийнятті митної декларації № 110010000/2015/20036 від 11.05.2015.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому підстави для скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 у даній справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 р. у справі № 804/15701/15 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 р. у справі № 804/15701/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко