Рішення № 62840090, 07.11.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3931/14-ц

Провадження № 2/638/4877/16

07.11.2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

07 листопада 2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

секретаря - Голуб Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з послуг газопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, повязаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає на необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст.209 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено і віддруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Головуючий: суддя

Справа № 638/3931/14-ц

Провадженян № 2/638/4877/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

секретаря - Голуб Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з послуг газопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Харківміськгаз звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем вказано про те, що відповідачі проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 і є споживачами послуг з газопостачання та користуються послугами газопостачання, однак їх вартість не сплачують, у звязку із чим за період з 01.07.2010 року по 01.03.2014 року за відповідачами утворилась заборгованість у розмірі 1141,13 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та наполягала на його задоволенні. Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечував та вказав, що він є учасником бойових дій та інвалідом війни, а тому користується 100-відсотковою пільгою по оплаті комунальних послуг, у звязку із чим утворення заборгованості не можливе. Інші відповідачі у судове засідання не зявились попри належне повідомлення, ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, про причини неявки решти відповідачів суд не повідомлено.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовної заяви у звязку із наступним.

Згідно із статтею 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 3, 4 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з вимогами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ №572 від 08.10.1992р., власники, наймачі жилих приміщень зобов'язані своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 68 ЖК України боржники зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги, у тому числі і за спожитий природний газ.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-4, послуги з газопостачання віднесено до комунальних. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку. Пункт 5 ч. 3 ст. 20 Закону встановив обов'язок споживачів оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статті 67, 68 Житлового Кодексу України (далі Кодекс) передбачають, що плата за комунальні послуги вноситься окремо від плати за користування житлом та своєчасно.

Відповідно до п. 17 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року №2246, під своєчасною оплатою послуг з газопостачання слід розуміти, здійснену не пізніше 10 числа наступного місяця оплату, визначену за результатами розрахункового періоду, тобто попереднього місяця.

Разом із тим, відповідач, ОСОБА_1 має статус інваліда війни 2 групи (на час утворення заборгованості третьої групи) та користується пільгами, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, передбачено надання 100% знижки плати за користування комунальними послугами, в тому числі, водопостачання та водовідведення.

Відповідно до абз. 4 п. 27 ст. 13 даного Закону пільги щодо плати за комунальні послуги та паливо надаються інвалідам війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форм власності на нього.

Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 року № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, пов'язані з наданням пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків. Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються підприємствами, установами і організаціями з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни. Отже, видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, які в свою чергу формуються виходячи із норм споживання послуг та не покривають наднормове фактичне споживання. Наднормове споживання послуги оплачується самим споживачем, що узгоджується з правовою позицією, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 15 січня 2014 року у справі № 6-153цс13.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні діє верховенство права, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 9 Конституції визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 року у праві «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та 71378/10) стосовно соціальних гарантій, зокрема соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X); про важливість такого інтересу також має свідчити застосування статті 1 Першого протоколу (див. рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 39).

У зазначеному рішенні суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи повязана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п. 50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Таким чином, суд, у звязку із фактичним визначенням спеціальним законом права ОСОБА_1 на 100-відсоткову знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання, перевищення таких норм у судовому засіданні не встановлено, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено і віддруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Головуючий: суддя