Ухвала суду № 62829651, 16.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/13057/2016 Головуючий у І інстанції - Ларіонова Н.М.

Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПаламарчукаВіталія Віталійовича до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука В.В. звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача ОСОБА_2 повернути позивачу грошові кошти у розмірі 10 825,1 грн., мотивуючи тим, що 31 березня 2015 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_2 був укладений договір банківського вкладу №110486-ДР-56, на підставі якого банк прийняв, а вкладник передав в управління банку грошову суму у розмірі 122 000, 00 грн., строком з 31.03.2015 року по 30.06.2015 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 26,0% річних, а у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи вкладника сплачується 2,0% річних, тобто за зниженою відсотковою ставкою. 4.06.2015 року відповідач звернувся до Банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору, в результаті чого за приписами п. 3.7. Договору Банк повинен був сплатити проценти за ставкою 2,0% річних, однак 04.06.2015 року між сторонами було укладено договір про внесення змін №1 до Договору банківського вкладу №110486-ДР-56, згідно з яким Банк прийняв на себе зобов'язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою. Посилаючись на те, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк національний кредит» при проведенні перевірки договорів було виявлено, що договір про внесення змін №1 до Договору банківського вкладу №110486-ДР-56 є нікчемним з підстав визначених п.1 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач просив зобов'язати відповідача повернути ПАТ «Банк національний кредит» грошові кошти у розмірі 10 825,10 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року вказаний позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ПАТ «Банк національний кредит» грошові кошти в розмірі 10 825, 10 грн., отриманих за договором про внесення змін №1 від 04.06.2015 року до договору банківського вкладу №110486-ДР-56 від 31.03.2015 року. Стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що висновки суду зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 березня 2015 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу №110486-ДР-56 «Разом вигідніше», за умовами якого банк відкрив вкладнику депозитний рахунок, а вкладник вніс на цей рахунок грошові кошти у розмірі 122 000,00 грн. строком з 31.03.2015 року по 30.06.2015 року зі сплатою процентів у розмірі 26,0% річних.

Відповідно до пункту 3.7. Депозитного договору сторонами узгоджено, що у випадку розірвання цього Договору з ініціативи вкладника проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

04 червня 2015 року відповідач звернувся до позивача із заявою про дострокове розірвання Депозитного договору, в результаті чого за приписами п. 3.7. Депозитного договору Банк повинен був сплатити проценти за ставкою 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Однак, 04.06.2015 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір про внесення змін №1 до договору банківського вкладу «Разом вигідніше» без капіталізації №110486-ДР-56 від 31.03.2015 року, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою.

Постановою Правління Національного банку України №358 від 05.06.2015 року "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №114 від 05.06.2015р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит", згідно з яким з 08.06.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит".

Постановою Правління Національного Банку України від 28.08.2015р. №563 розпочата процедура ліквідації ПАТ "Банк національний кредит".

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №159 від 28.08.2015р. та на виконання Постанови Правління Національного Банку України від 28.08.2015р. №563, розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука ВіталіяВіталійовича.

Проведеною перевіркою Договору про внесення змін №1 від 04.06.2015 року до договору банківського вкладу «Разом вигідніше» без капіталізації №110486-ДР-56 від 25.07.2014 року, укладеного між відповідачем та позивачем, було виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 10 825,10 грн.

У зв'язку із викладеним відповідачу на підставі ч. 4 ст. 38 Закону було направлено повідомлення з пропозицією повернути Банку вище вказані грошові кошти, але незважаючи на це відповідач добровільно кошти не повернув та користується ними без достатніх правових підстав до цього часу, чим спричинив збитки вкладникам та іншим кредиторам Банку Так, в порядку п.1 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що підстав для відмови у задоволенні позову немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону, уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (ч. З ст. 38 Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно ч. 5 ст. 38 Закону, у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених ч.З ст. 38 Закону, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), які він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Колегія суддів погоджується із визнанням Договору про внесення змін №1 до договору банківського вкладу «Разом вигідніше» без капіталізації №110486-ДР-56 від 31.03.2015 року нікчемним, оскільки внаслідок укладання вказаного договору банк фактично відмовився від права утримати із суми депозиту, яка повертається вкладнику, різниці між сумою раніше сплачених вкладнику процентів та сумою процентів, перерахованих за зниженою процентною ставкою.

Посилання апелянта на ту обставину, що банк не відмовився від «власних майнових вимог», так як він не має таких вимог, а виступає боржником у правовідносинах з клієнтом, якому повинен виплачувати проценти за користування коштами, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на думку суду, законодавець під виразом «Власні майнові вимоги» мав на увазі не лише вимоги в прямому розумінні, а й майнову вигоду.

У разі дострокового розірвання договору банк мав сплатити за договором, який було укладено сторонами 31 березня 2015 року, лише 2 % річних, а за додатковою угодою № 1-26,0% річних, що явно свідчить про відмову банку від власних інтересів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 7 липня 2015 року року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді :

.