Ухвала суду № 62828888, 18.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/2617/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Кеміня М.П.,

суддів - Джуги С.Д., Леска В.В.

за участю секретаря Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_3 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25 жовтня 2016 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви, -

в с т а н о в и л а :

Зазначеною ухвалою позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 06 жовтня 2016 року дану позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.

17.10.2016 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано до суду клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

В подальшому, ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду 25 жовтня 2016 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Однак з даним висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку (п.1 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

У відповідності до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою звільнити її від сплати судового збору.

В аспекті зазначеного, колегія суддів вважає, що у разі коли на ухвалу про залишення позову без руху, через несплату судового збору, позивачем подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору, і суд, розглядаючи таке клопотання, приходить до висновку про відмову в його задоволенні, то в такому випадку суд повинен спочатку надати позивачу додатковий строк (продовжити процесуальний строку) для усунення недоліків, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя.

Всупереч зазначеному, суд, відмовивши у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, відразу визнав позовну заяву неподаною та повернув позивачу, чим порушив право ОСОБА_2 на доступ до правосуддя.

Крім того, суд, відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, належним чином не мотивував свою ухвалу в цій частині. Зокрема, поза увагою суду залишилося те, що позивач ніде не працює, а згідно доручення для надання безоплатної вторинної допомоги від 26.07.2016 року ОСОБА_2 є суб'єктом прав на безоплатну вторинну правову допомогу, що свідчить про його незадовільний майновий стан, та відповідно може бути підставою для звільнення від сплати судового збору. Даним обставинам суд взагалі не дав ніякої оцінки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді Ужгородського міськрайонного суду від 25 жовтня 2016 року, відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України, підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 25 жовтня 2016 року скасувати, надіславши матеріали позову до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді