Рішення № 62796444, 08.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Даценко Софії Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2016 року

в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РАНТЬЕ» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Зазначало, що 17 вересня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» (надалі - ПАТ «Ідея Банк»), правонаступником якого, згідно до укладеного договору факторингу №30/09-1, є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РАНТЬЕ» (надалі - ТОВ «ФК «РАНТЬЕ»), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №Р20.185.71376, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит, у сумі 48 910 грн., а ОСОБА_2 у свою чергу зобов'язувалась погасити кредит та сплатити за його користування проценти у розмірі 7,9 % річних.

ПАТ «Ідея Банк» виконав умови кредитного договору та надав відповідачці зазначені грошові кошти у повному обсязі, між тим, ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, що станом на 30 вересня 2015 року склала 53 415 грн. 20 коп., яку позивач й просив стягнути.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, вислухавши представника ОСОБА_3, яка просила апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення районного суду зазначеним процесуальним нормам не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи, 17 вересня 2013 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № Р20.185.71376, згідно умов якого банк надав останній кредит, у сумі 48910 грн., а відповідачка в свою чергу зобов'язувалась його погасити, сплатити за його користування проценти у розмірі 7,9 % річних (а.с.15-17).

30 вересня 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» укладено договір факторингу № 30/09-1, відповідно до якого ПАТ «Ідея Банк» відступило ПАТ «Ідея Банк» право вимоги, зокрема за кредитним договором № Р20.185.71376 від 17 вересня 2013 року, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 (а.с.18-23).

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з підстав його недоведеності та відсутності у позивача права вимоги.

Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, остільки зроблено їх без належного дослідження долучених до справи доказів, з порушенням прав та обов'язків сторін.

Так, визнаючи доведеним відсутність у справі документів, що підтверджують право позивача на укладення договорів факторингу, суд залишив поза увагою та дослідження в судовому засіданні змісту долученого до справи додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи № 517ФК, виданого Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг на підставі розпорядження № 128 від 18 лютого 2015 року, реєстраційний номер 13103054, згідно якого ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства надано дозвіл здійснювати такий вид фінансових послуг, як факторинг (а.с.10).

Крім того, договір факторингу не визнано недійсними, а тому він зберігає правові наслідки, передбачені ним.

Не можна погодитися й з висновками районного суду про те, що перехід права вимоги до позивача за договором факторингу не підтверджується матеріалами справи, оскільки таких висновків суд дійшов без оцінки витягу з додатку № 2 до договору факторингу, згідно якого права кредитора у зобов'язанні за кредитним договором № Р20.185.71376 від 17 вересня 2013 року на суму 48910 грн. ІПН боржника НОМЕР_1, тобто ОСОБА_2, було відступлено від ПАТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» (а.с.15-25).

Посилання районного суду на те, що договір факторингу не містить жодних посилань на те, що боржником по долученому до справи договору є відповідач, спростовується інформацією, що міститься у витягу з акту прийому-передачі прав вимоги (а.с.25).

З долученого до справи повідомлення убачається, що ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» листом проінформувало ОСОБА_2 про заміну кредитора у зобов'язанні та те, що реквізити для оплати та отримувач платежу - ПАТ «Ідея Банк» - залишилися незмінними (а.с.13).

Разом з тим, як убачається зі змісту долученого до справи витягу з особового рахунку, відкритого на ім'я боржника, фактично з лютого 2015 року ОСОБА_2 припинила виконувати зобов'язання за договором на користь первісного кредитора, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові N 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі, що судом першої інстанції при вирішенні справи не враховано.

До позовної заяви на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, було додано копію кредитного договору з додатками, серед яких - графік щомісячних внесків за кредитним договором, копія ордеру-розпорядження №1, виписку з особового рахунку по кредитному договору, довідка-розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на дату відступлення права вимоги та довідка-розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на дату звернення до суду (а.с.7-26).

За таких обставин, колегія суддів визнає непереконливими висновки районного суду про відсутність у справі доказів на підтвердження вимог.

Окрім цього, проаналізувавши графік щомісячних внесків за кредитним договором та виписку з особового рахунку по кредитному договору відповідача, можна встановити залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, остільки в графіку щомісячних внесків за кредитним договором міститься детальна інформація щодо того, коли, в якому розмірі і з чого мав би складатися кожний щомісячний внесок за кредитним договором (тіло, проценти, комісія), а в виписці з особового рахунку по кредитному договору міститься детальна інформація про рух коштів відповідача (коли і яка сума була внесена в рахунок погашення кредитної заборгованості та на погашення якої саме заборгованості вона була використана (тіла кредиту, заборгованості по процентах, простроченого кредиту).

Зі змісту виписки з особового рахунку по кредитному договору убачається сума коштів, сплачена відповідачем в рахунок погашення заборгованості.

Окрім цього, колегія суддів враховує і те, що кредитний договір є чинним, його дійсність ОСОБА_2 не оспорила.

Спростовуються змістом долучених до справи доказів й висновки районного суду про відсутність у справі належного розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед кредитором.

Зокрема, згідно даних, які містяться у довідці - розрахунку заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з порушенням умов договору заборгованість ОСОБА_2 за кредитним зобов'язанням станом на 30 вересня 2015 року становить 53415 грн. 20 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 41141 грн. 99 коп., а за нарахованими та несплаченими відсотками й комісіями - 12273 грн. 21 коп. й саме в межах зазначеної суми заборгованості позивач звернувся в суд із позовом (а.с.26-27).

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд повинен сприяти всебічному розгляду справи : роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, визнавши долучений до справи розрахунок заборгованості таким, що містить неповні дані, районний суд самоусунувся від виконання положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не попередив відповідача про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій та не роз'яснив право надання належних доказів, що призвело до неповного з'ясування обставин справи та поспішних висновків про відсутність правових підстав до задоволення позову.

Враховуючи викладені обставини, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а по справі необхідно ухвалити нове рішення, враховуючи таке.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Встановлено, що грошові кошти ОСОБА_2 отримала, проте умови договору порушила, неналежно його виконувала, а з лютого 2015 року взагалі припинила виконання.

Згідно долучених до справи матеріалів, а також детального розрахунку (а.с.102), який узгоджується зі змістом договору та сукупністю зібраних у справі доказів, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті кредитних коштів станом на 11 лютого 2016 року становить 53 415 грн. 20 коп., з яких 41141 грн. 99 коп. простроченої заборгованості, 3508 грн. 50 коп. прострочених відсотків та 8764 грн. 71 коп. заборгованості по комісії.

Зазначене свідчить про те, що районний суд, розглядаючи спір, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, припустився порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову й стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» заборгованості по кредиту, в сумі 53 415 грн. 20 коп.

Окрім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, в сумі 2893 грн. 80 коп. (1378 +1515,80) (а.с.2,79).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну ДаценкоСофії Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2016 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» заборгованість за кредитним договором, в сумі 53 415 грн. 20 коп., а також судові витрати, в сумі 2893 грн. 80 коп.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/4093/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11822/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.